- •1. Сутність і завдання інноваційного менеджменту.
- •2. Класифікація інновацій.
- •3. Життєвий цикл інновацій.
- •4. Інновації, розвиток конкуренції та економічне зростання.
- •5. Передумови виникнення інноваційних теорій.
- •6. Інноваційні теорії економічного розвитку
- •7. Еволюційно-інституціональні теорії економічного розвитку.
- •8. Теорії управління знаннями як основою інноваційного розвитку.
- •9. Еволюція парадигми економічного розвитку.
- •10. Учасники, етапи і завдання управління інноваційною діяльністю.
- •11. Технологія, методи і прийоми інноваційного менеджменту.
- •12. Джерела інноваційних можливостей.
- •13. Особливості прийняття рішень в інноваційному менеджменті.
- •14. Методи прогнозування і генерування інноваційних ідей.
- •15. Методологія створення продуктових інновацій.
- •16. Методологічні підходи до створення процесних інновацій.
- •17. Інфраструктура інноваційної діяльності.
- •18. Роль держави у здійсненні інноваційної діяльності суб’єктами ринку.
- •19. Держава як головний суб’єкт управління інноваційною діяльністю.
- •20. Особливості підтримки інноваційного розвитку в провідних індустріальних країнах.
- •21. Вплив держави і громадськості на формування сприятливого до інновацій інституційного середовища.
- •22. Ринкові суб’єкти інноваційної діяльності.
- •23. Організаційні структури підтримки інноваційного підприємництва.
- •24. Організаційні форми інтеграції науки і виробництва.
- •25. Між фірмова науково-технічна кооперація в інноваційних процесах.
- •26. Стратегічний аспект управління інноваційним розвитком.
- •27. Розроблення інноваційної стратегії.
- •28. Формування інноваційної політики організації.
- •29. Взаємообумовленість інноваційної стратегії та інноваційної політики організації.
- •30. Планування інноваційної діяльності.
- •31.Продуктово-тематичне планування інновацій
- •38.Складові і принцип дії мотиваційного механізму інноваційної діяльності
- •46. Обґрунтування джерел фінансування і вибір інвестора
4. Інновації, розвиток конкуренції та економічне зростання.
Динамічний соціально-економічний розвиток кожної країни неможливий без всебічного і безперервного використання нововведень, які є каталізаторами загального розвитку. Досліджуючи структурні джерела економічного розвитку, американський економіст Майкл Портер виділив серед них три основні: виробничі чинники, інвестиції, інноваційна діяльність. Він наголошував, що ефективність і конкурентоспроможність економіки визначається співвідношенням цих джерел, яке на різних етапах економічного розвитку різне. Так, в індустріальному суспільстві важлива роль у забезпеченні економічного зростання належить виробничим чинникам, що дає змогу розширювати обсяги виробництва і збуту продукції переважно на екстенсивній основі.
Екстенсивний тип розвитку — спосіб економічного зростання, за якого досягнення основних цілей відбувається шляхом кількісної зміни виробничих чинників (залучення додаткових ресурсів, створення нових виробництв) на основі існуючого науково-технічного рівня. За відсутності гострої конкуренції й у відносно стабільному середовищі такий шлях результативний і для окремих господарюючих суб'єктів, і для економічних систем загалом. Однак він має суттєві ресурсні обмеження і не придатний для використання в умовах конкуренції за ресурси. У такому разі розвиток відбувається на інтенсивній основі.
Інтенсивний тип розвитку — спосіб економічного зростання, що передбачає використання передових науково-технічних досягнень для підвищення продуктивності та результативності соціально-економічної системи. Інтенсивний тип розвитку ґрунтується на застосуванні найефективніших виробничих чинників (вища кваліфікація робочої сили, досконаліша технологія виготовлення продукції, нові матеріали із заздалегідь заданими властивостями тощо) для розв'язання основних соціально-економічних та екологічних завдань.
Інноваційний тип розвитку — спосіб економічного зростання, що базується на постійних і систематичних нововведеннях, спрямованих на суттєве поліпшення усіх аспектів діяльності господарської системи, для створення інноваційних товарів і формування конкурентних переваг.
5. Передумови виникнення інноваційних теорій.
Формування теорій інноваційного розвитку почалося, на думку більшості дослідників, у другій половині ХІХ– першій половині ХХ ст., хоча ще у ХVШ ст. шотландець Адам Сміт (1723-1790) у своїй праці «Дослідження про природу та причини багатства народів» вказав на роль технологічних новацій у забезпеченні зростання економічної продуктивності. Він зазначив, що велика частина технологічних новацій належала робітникам, які намагалися вдосконалити умови праці з метою отримання вищої зарплатні. Вплив інноваційних факторів на соціально-економічний розвиток суспільства сьогодні визнаний усіма, хоча усвідомлення важливості ролі науково-технічного прогресу в економічному зростанні зв’язалося не одразу. Формування теорій інноваційного розвитку у їх сучасному вигляді є результатом, праці усіх, хто досліджував економічний розвиток суспільства та економік, у процесі якого було виявлено нерівномірність темпів економічного зростання.