18. Роль держави у здійсненні інноваційної діяльності суб’єктами ринку.

Державне регулювання інноваційного процесу на сучасному етапі є однією з головних умов розвитку економіки. Необхідність державного регулювання інноваційних процесів зумовлена в першу чергу масштабами фінансових витрат на проведення досліджень і реалізацію їх результатів. Удосконалення процесів наукового пізнання роблять НДДКР дедалі дорожчими. Нові наукові результати досягаються висококваліфікованими, а отже, і високооплачуваними кадрами, при цьому випереджуючими темпами зростає фондоозброєність наукової праці.

Держава централізувала функції вироблення науково-техніч­ної політики, включаючи прогнозування, планування та стимулювання програм досліджень і розробок, їх пов’язування з забезпеченням збереження навколишнього середовища, підготовку наукових кадрів, оснащення науки унікальними матеріально-технічними засобами.

Про важливе значення держави у сфері інноваційних досліджень, одержання ключових технологій, інноваційного підприємництва свідчать висловлювання західних дослідників. Так, Андреас фон Бюлов пише: «Ми повністю відстали б, якби держава не стояла біля колиски нової технології» [32]. У розробленні та впровадженні перспективних результатів інноваційних процесів основну роль відіграють не стихійні сили ринку, а централізована стратегія розвитку, яка управляється державою.

Держава створює сприятливі умови для інноваційної діяльності, формуючи єдині цивілізовані правила й механізми, що сприяють розвитку всіх суб’єктів інноваційної сфери.

Отже, механізм державного регулювання інноваційним розвит­ком розглядається як складова системи управління господарюванням країни. Використовуючи цей механізм, державні органи формують інноваційну систему держави: конкретні цілі, завдання, напрями інноваційних процесів та інноваційної діяльності, систему політичних, економічних, правових і соціальних методів, засобів впливу на мотиви діяльності людей, створюють певні організаційні форми та структури, що забезпечують можливість і умови для розвитку інноваційної сфери на рівні підприємства, галузі, регіону, країни в цілому.

19. Держава як головний суб’єкт управління інноваційною діяльністю.

Державне регулювання інноваційного процесу на сучасному етапі є однією з головних умов розвитку економіки. Необхідність державного регулювання інноваційних процесів зумовлена в першу чергу масштабами фінансових витрат на проведення досліджень і реалізацію їх результатів. Удосконалення процесів наукового пізнання роблять НДДКР дедалі дорожчими. Нові наукові результати досягаються висококваліфікованими, а отже, і високооплачуваними кадрами, при цьому випереджуючими темпами зростає фондоозброєність наукової праці.

Держава створює сприятливі умови для інноваційної діяльності, формуючи єдині цивілізовані правила й механізми, що сприяють розвитку всіх суб’єктів інноваційної сфери. До основних напрямів державного регулювання інноваційної діяльності належать такі: 1. Акумулювання фінансових ресурсів на наукові дослідження як за рахунок бюджету, так і шляхом створення спеціальних фондів. 2. Усебічне сприяння розвитку науки, у тому числі прикладної, і формування малого інноваційного підприємництва. 3. Формування державних замовлень на НДДКР, які забезпечують початковий попит на інновації, а потім поширюються в економіці. 4. Координація інноваційної діяльності. 5. Держава сприяє кооперації та взаємодії різних інститутів у здійсненні нововведень шляхом формування єдиного технологічного простору (синхронізація інноваційного циклу в часі і просторі), що забезпечує сумісність інновацій. 6. Стимулювання інноваційного процесу та інноваційної діяль­ності шляхом підтримки конкуренції, а також використання економічних методів прямої і побічної дії, як-от: фінансові субсидії, пільги, страхування впливу інноваційних ризиків і т. д. 7. Створення правової бази інноваційних процесів — формування необхідного законодавства. 8. Кадрове забезпечення інновацій шляхом створення відповід­них програм навчання в державних навчальних закладах, які б підвищували творчий потенціал нації. 9. Формування науково-інноваційної інфраструктури, інформаційних систем, консультативно-юридичних послуг. 10. Інституціональне забезпечення інноваційних процесів шляхом створення державних організацій і підрозділів, які виконують НДДКР і здійснюють нововведення в галузях державного сек­тору (оборона, охорона здоров’я, освіта). 11. Підвищення суспільного статусу інноваційної діяльності через заохочення інноваторів, забезпечення їх соціального захисту, пропаганди науково-технічних досягнень. 12. Регіональне регулювання інноваційних процесів шляхом раціонального розміщення та використання інноваційного потенціалу.