
- •1. Сутність і завдання інноваційного менеджменту.
- •2. Класифікація інновацій.
- •3. Життєвий цикл інновацій.
- •4. Інновації, розвиток конкуренції та економічне зростання.
- •5. Передумови виникнення інноваційних теорій.
- •6. Інноваційні теорії економічного розвитку
- •7. Еволюційно-інституціональні теорії економічного розвитку.
- •8. Теорії управління знаннями як основою інноваційного розвитку.
- •9. Еволюція парадигми економічного розвитку.
- •10. Учасники, етапи і завдання управління інноваційною діяльністю.
- •11. Технологія, методи і прийоми інноваційного менеджменту.
- •12. Джерела інноваційних можливостей.
- •13. Особливості прийняття рішень в інноваційному менеджменті.
- •14. Методи прогнозування і генерування інноваційних ідей.
- •15. Методологія створення продуктових інновацій.
- •16. Методологічні підходи до створення процесних інновацій.
- •17. Інфраструктура інноваційної діяльності.
- •18. Роль держави у здійсненні інноваційної діяльності суб’єктами ринку.
- •19. Держава як головний суб’єкт управління інноваційною діяльністю.
- •20. Особливості підтримки інноваційного розвитку в провідних індустріальних країнах.
- •21. Вплив держави і громадськості на формування сприятливого до інновацій інституційного середовища.
- •22. Ринкові суб’єкти інноваційної діяльності.
- •23. Організаційні структури підтримки інноваційного підприємництва.
- •24. Організаційні форми інтеграції науки і виробництва.
- •25. Між фірмова науково-технічна кооперація в інноваційних процесах.
- •26. Стратегічний аспект управління інноваційним розвитком.
- •27. Розроблення інноваційної стратегії.
- •28. Формування інноваційної політики організації.
- •29. Взаємообумовленість інноваційної стратегії та інноваційної політики організації.
- •30. Планування інноваційної діяльності.
- •31.Продуктово-тематичне планування інновацій
- •38.Складові і принцип дії мотиваційного механізму інноваційної діяльності
- •46. Обґрунтування джерел фінансування і вибір інвестора
17. Інфраструктура інноваційної діяльності.
Інноваційна інфраструктура. Забезпечує організаційну, правову та економічну підтримку інноваційної діяльності на різних рівнях і в різних формах. Інноваційна інфраструктура — сукупність підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні, тренінгові тощо). Складовими інноваційної інфраструктури є фінансово-кредитні установи; зони інтенсивного науково-технічного розвитку (технополіси); технопарки (технологічні парки, агропарки, інноваційні парки); інноваційні центри (технологічні, регіональні, галузеві); інкубатори (інноваційні, технологічні, інноваційного бізнесу); консалтингові (надання консультацій) фірм, компанії та ін.
Експлеренти. Це фірми, що спеціалізуються на створенні нових чи радикально змінених старих сегментів ринку. Вони є розробниками нової продукції, для чого створюють у себе потужні дослідницькі відділи та конструкторські бюро. Патієнти. Створюють інновації для потреб вузького сегмента ринку. Вони уникають конкуренції із великими корпораціями, вишукуючи недоступні для них сфери діяльності, надаючи товару унікальних властивостей. їх товари зазвичай мають ексклюзивний характер, є високоякісними і дорогими. Комутанти. Використовують інновації, створені іншими (як правило, віолентами), збагачуючи їх індивідуальними характеристиками, пристосовуючись до невеличких за обсягами потреб конкретного клієнта. Вони підвищують споживчу цінність товару не за рахунок надвисокої якості (як патієнти), а завдяки індивідуалізації. Віоленти. Орієнтуються на інновації, що здешевлюють виготовлення продукції, водночас забезпечуючи їй рівень якості, якого вимагає основна маса споживачів. Венчурні фірми — переважно малі підприємства в прогресивних з технологічного погляду галузях економіки, що спеціалізуються у сферах наукових досліджень, розробок, створення і впровадження інновацій, пов'язаних з підвищеним ризиком. Впроваджувальні фірми. Створюються однією або декількома корпораціями на пайових засадах. Отримали назву «зовнішнього венчуру». Вони можуть бути представлені у кількох модифікаціях, організаційно оформлених як науково-дослідні консорціуми. Бізнес-інкубатор — організаційна структура, метою якої є формування сприятливих умов для стартового розвитку малих підприємств через надання їм певного комплексу послуг і ресурсів. Регіональні науково-технологічні центри ( РНТЦ ) є засобами формування та здійснення регіональної інноваційної політики, спрямованої на забезпечення економічного розвитку регіону. Технопарк - це компактно розташований науково-технічний комплекс, до складу якого входять наукові установи, вищі навчальні заклади, комерційні фірми, консалтингові, інформаційні та сервісні служби
і який функціонує на засадах комерціалізації науково-технічної діяльності. Технополіси – об’єднання наукових, інноваційних, науково-технологічних парків і бізнес-інкубаторів на певній території з метою надання потужного імпульсу економічного розвитку регіону. Науково-технічні альянси. Консорціум. Спільне підприємство.