Вимоги до оформлення списку використаних джерел

Важливою складовою частиною наукової роботи є список використаних джерел, який відображає ступінь вивченості теми, є професійним обличчям автора і свідчить про рівень володіння навичками роботи з джерелами інформації.

Список використаних джерел подається у кінці роботи, формується, як правило, в алфавітному порядку прізвищ авторів або назв творів, починаючи з описів законодавчих та нормативних актів.

Бібліографічний опис документальних джерел у списку складається відповідно до чинних державних стандартів з бібліотечної та видавничої справи: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12-93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила». Дотримання вимог чинних стандартів є обов’язковим.

Бібліографічний опис складається з уніфікованих за складом і послідовністю відомостей про документ або його частину, повністю ідентифікуючих його. Елементи бібліографічного опису об’єднуються в області. Кожній області опису, крім першої, передує знак крапка тире (.–), який ставиться перед першим елементом області. В цілому бібліографічний опис усіх документів є однотипним.

Загальна схема бібліографічного опису має такий вигляд:

ЗАГОЛОВОК (прізвище, ім’я, по-батькові індивідуальних авторів; назва колективного автора). ОСНОВНИЙ ЗАГОЛОВОК : відомості, що стосуються заголовку (розкривають тематику, вид, жанр, призначення документа тощо) / ВІДОМОСТІ ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ (подають інформацію про авторів, укладачів, редакторів, перекладачів тощо ; про організації, від імені яких надруковано документ). – ВІДОМОСТІ ПРО ВИДАННЯ (подають данні щодо повторності видання, його переопрацюванні тощо). – МІСЦЕ ВИДАННЯ : ВИДАВНИЦТВО або організація, яка видала документ, дата видання. – ОБ’ЄМ (відомості про кількість сторінок, аркушів).

Пунктуація в бібліографічному описі передує елементам та зонам або завершує їх та сприяє розпізнаванню окремих елементів в описах різними мовами. Вживання пунктуації не зв’язане з нормами мови. В якості пунктуації виступають розділові та математичні знаки:

. – крапка і тире;

. крапка:

, кома;

: двокрапка;

; крапка з комою;

… три крапки;

/ риска;

// дві риски;

( ) круглі дужки;

[ ] квадратні дужки;

+ знак плюс;

= знак рівності.

Проміжки між знаками та елементами опису є обов'язковими і використовуються для розрізнення знаків граматичної і приписаної пунктуації. В кінці бібліографічного опису ставиться крапка.

Бібліографічні описи в списку використаних джерел подають в алфавітному порядку. У відповідних місцях тексту мають бути посилання на використані джерела (в квадратних дужках [] із зазначенням порядкового номеру джерела у списку). При наведенні посилання на джерело у кінці речення крапка ставиться після квадратних дужок.

Приклади складання бібліографічного опису різних джерел наведено у Додатку 5.