4. Єдиний реєстр нотаріусів України

Єдиний реєстр нотаріусів України – це комп’ютерна база даних, у якій містяться відомості про нотаріальні округи, державні нотаріальні контори, державних та приватних нотаріусів України.

Реєстр введений у дію в серпні 1997 року.

Мета створення реєстру – забезпечення упорядкування обліку державних та приватних нотаріусів України.

Інформація вноситься до реєстру на підставі повідомлень, що їх щомісяця надсилають Держінформ’юсту його філії. За своєчас­ність надання, повноту та вірогідність відомостей, що надаються філією Держінформ’юсту, відповідає директор філії.

Повідомлення про внесення відомостей до реєстру повинно містити назву регіону, дату складання повідомлення, змістову частину повідомлення, посаду і прізвище особи, яка склала повідомлення.

Змістова частина повідомлення складається з реквізитів таких форм:

1. "Прийом на роботу державного нотаріуса";

2. "Звільнення державного нотаріуса";

3. "Переведення державного нотаріуса на іншу посаду в межах області (міста)"; посада;

4. "Переведення державного нотаріуса на нову посаду в межах нотаріальної контори";

5. "Реєстрація приватної нотаріальної діяльності";

6. "Тимчасове припинення (призупинення) приватної нотаріаль­ної діяльності";

7. "Поновлення приватної нотаріальної діяльності";

8. "Зміна адреси розташування робочого місця приватного нотаріуса (робочого телефону) в межах одного нотаріального округу";

9. "Зміна нотаріального округу приватного нотаріуса";

10. "Припинення приватної нотаріальної діяльності";

11. "Зміна прізвища нотаріуса".

5. Єдиний реєстр доручень

Єдиний реєстр доручень, посвідчених у нотаріальному порядку – це комп’ютерна база даних, в якій здійснюється обов’яз­кова реєстрація посвідчених нотаріусами доручень на право користування та/або розпорядження майном, у тому числі транспорт­ними засобами, а також реєстрація припинення їх дії.

Реєстр започаткований у травні 1998 року.

Метою створення реєстру є профілактика злочинів проти влас­ності завдяки нагромадженню та використанню нотаріусами, органами ДАІ та іншими правоохоронними органами відомостей про посвідчені доручення. Щоденно у реєстрі реєструється понад 7000 доручень.

Реєстратори вносять записи про посвідчені доручення, про припинення дії доручень та перевіряють дійсність доручень через запити до реєстру.

Користувачі реєстру – державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси та інші установи й організації, які уклали відповідні угоди з адміністратором, мають доступ до реєстру через комп’ютерну мережу, перевіряють дійсність доручень шляхом запитів до нього.

Установи та організації, яким може бути надано право користування реєстром (за умови, що перевірка дійсності доручень потрібна їм у зв’язку з виконанням покладених на них обов’язків і не порушує таємниці нотаріальних дій), визначаються Міністерством юстиції України.

Внесення запису до реєстру здійснюється реєстратором в день посвідчення доручення або отримання заяви про реєстрацію доручень від інших нотаріусів чи адміністратором в день отримання такої заяви. Заяви про реєстрацію доручень подаються державними та приватними нотаріусами не пізніше наступного дня після посвідчення доручень. Реєстраційний запис має містити: номер та серію спеціального бланка нотаріальних документів, на якому викладено текст доручення; дату посвідчення доручення; строк дії доручення; номер запису в реєстрі нотаріальних дій; посаду, прізвище, ім’я, по батькові нотаріуса, який посвідчив доручення.

До реєстру вносяться відомості про припинення дії доручення в разі одержання нотаріусами заяви від особи, яка видала доручення, про його скасування або заяви від особи, якій видано доручення, про відмову від нього, а також у разі одержання пові­домлень про припинення діяльності юридичної особи, від імені якої видано доручення, або про смерть громадянина, який видав доручення, про визнання його недієздатним, обмежено дієздатним або безвісти пропалим. Відомості вносяться в день їх одержання.