Опорний конспект лекцій з навчальної дисципліни "публічне управління" Лекція 1 Публічне адміністрування як системне явище в суспільстві

Тема 1. Предмет і методологічна основа публічного адміністрування

1. Основні підходи до розуміння публічного адміністрування та о еволюція.

2. Предметна область публічного адміністрування.

3. Методогічна основа. співвідношення управління та адміністрування, 'публічне адміністрування як напрям наукових досліджень, сукупність , сфера діяльності та навчальна дисципліна.

Публічне управління - це практичний, організуючий і регулюючий вплив держави на суспільну життєдіяльність людей з метою її впорядкування, збереження чи перетворення, опираючись на владну силу, яку обмежує дієвий суспільний контроль як ос­новний чинник панування в суспільстві верховенства права.

В умовах демократії, коли рівень розвитку громадянського суспільства достатньо високий, державна влада поступається час­тиною своїх повноважень на користь органам місцевого самоуп­равління, і в цьому випадку є сенс говорити про "публічну владу" як поєднання державної влади і громадянського самоврядування. В такому контексті публічна політика є ширшим поняттям, оскіль­ки воно охоплює не лише державну політику, а й політику, яку здійснюють або можуть здійснювати недержавні організації, об'єд­нання державних органів і громадських організацій, приватні струк­тури чи агенції.

На відміну від тоталітарного режиму, в демократичному суспільстві неурядовий сектор суспільного життя відіграє суттєву роль у ініціюванні, розробці та впровадженні політики в інтересах окремих груп населення, регіонів чи всієї нації в цілому, що харак­теризує його публічність. Саме тому вживання терміна "публічна політика" замість терміна "державна політика" є більш узагальню­ючим.

Отже, наявність і розвиненість горизонтальної складової перетворює державну політику на публічну політику. Тобто таку політику, яка виробляється колективними зусиллями і реалізується через урахування всіх легітимних інтересів суспільства шляхом організації суспільного діалогу та безпосередньої взаємодії влади та суспільства. Вироблена таким чином політика потребує і якіс­ного нового підходу для її реалізації та впровадження, що зумов­лює пошук та використання сучасних технологій управління. Таким чином, предметна область теорії публічного управлін­ня формується із сукупності політико-правових і соціальних явищ та процесів, що характеризують сферу взаємодії держави та суспіль­ства як суб'єкта і об'єкта управління й самоуправління.

Ідея публічної політики й управління передбачала існування сфери життя, яке не стосується приватного або індивідуального. Поняття "публічний" визначає аспекти людської діяльності, які потребують урядового чи соціального регулювання або їх спільних дій. Наші поняття приватного і публічного ми успадкували від рим­лян. Саме вони виокремлювали два "світи": світ публічний - res publica і світ приватний - res priva. Публічний сектор є єдністю публічного і приватного.

Головне, що складає зміст теорії публічного управління як наукової дисципліни, - це вивчення найважливіших функцій дер­жави як інституту управління суспільством, закономірностей і прин­ципів їх реалізації, наукове обґрунтування державної політики як основи й системоутворюючого елементу управління. Функціональ­ний аналіз держави, діяльність її органів влади як політико-право- вого інституту управління суспільством і утворених відповідних політико-правових і соціальних відносин - це і є предмет публічно­го управління.

Поряд з цим необхідно зазначити, що публічне управління - це не стільки управляючий вплив держави, скільки соціальне парт­нерство у форматі "громадянин - держава", що зумовлює публічність і відкритість не лише державних органів і організацій, а й державних справ для громадської дискусії, яка є важливим ресурсом напрацювання оптимальних (ефективних і результатив­них) політико-управлінських рішень.

Специфіка публічного управління полягає в тому, що воно опирається на державну владу, підкріплюється і забезпечується нею; поширюється на все суспільство і за його межі у сфері проведення державної міжнародної політики. Держава наділяє публічне управ­ління системною якістю. На відміну від інших видів управління, державне без системності не може стати реальним. Публічне уп­равління відрізняється від державного тим, що воно здійснюєтьсяДіяльність держави - різноманітний об'єкт, який вивчається багатьма науковими дисциплінами: теорією держави і права, адмі­ністративного права, політологією, соціологією, соціологією управ­ління, конфліктологією тощо.

Наприклад, політологія розглядає сутність і закономірності політичної діяльності держави. Політична соціологія вивчає соці­альні основи державних інститутів і соціальну обумовленість прин­ципів, форм і методів їх функціонування. Юридичні науки дослід­жують правові аспекти функціонування державної влади. Соціо­логія управління дає змогу виявити універсальність саморегуляції соціальної системи.

Публічне управління як об'єкт наукового пізнання є багато­плановим утворенням. Теорія, що його вивчає, як предмет виді­ляє проблеми сутності і специфіки публічного управління, його закони, принципи, форми і методи, а також особливості суб'єкта і об'єкта публічного управління.

Предметна область публічного управління окреслена ос­новними поняттями: держава, політика, публічне управління й влада. У зв'язку з цим теорія публічного управління є наукою політичною і правннчою. Концепція, яка покладена в основу цієї дисципліни, виходить із взаємозв'язку політики, права, управління й влади.

Діяльність держави в галузі соціального управління нероз­ривно пов'язана із правовим регулюванням суспільних відносин і поведінки людей.

Визначення теорії публічного управління як науки політико- юридичної було б неповним, якщо не враховувати соціальний аспект. Адже публічне управління втілює в собі взаємодію держа­ви як ядра політичної системи на суспільство в цілому, а також взаємодію його з різними елементами соціальної системи.

Держава не лише є інститутом публічної <політично)') вла­ди, а є й суспільним інститутом, який становить вищу форму організації сучасного суспіл ьства.

Визначення теорії публічного управління як науки політико- правової і соціальної дає змогу орієнтуватись, по-перше, на розу­міння публічного управління як сторони і форми прояву саморе­гуляції суспільної системи, як її самоуправління; по-друге, стави­тись до цієї наукової дисципліни як комплексної, пограничної, яка сформувалась на базі політичних, правових і соціальних сфер наукових знань.

Отже, предметна область теорії публічного управління формується із сукупності політико-правових і соціальних явищ та процесів, що характеризують сферу взаємодії держави і суспіль­ства як суб'єкта й об'єкта управління та самоуправління.

Головне, що складає зміст теорії публічного управління як наукової дисципліни, - це вивчення найважливіших функцій держа­ви як інституту управління суспільством, закономірностей і прин­ципів їх реалізації, наукове обґрунтування державної політики як основи і системоутворюючого елементу управління. Функціональний аналіз держави, діяльність її органів влади як політико- правового інституту управління суспільством і утворених відповідних політико-правових і соціальних відносин - це і є предмет публічного управління.

Поняття та види публічного управління

Управління - це суспільний інститут.

Суспільний інститут - форма закріплення і спосіб здійснення спеціалізованої діяльності, яка забезпечує стабільне функціонування суспільних відносин.

Соціальні відносини - відносини між людьми, які виникають у певних історичних умовах, у певному місті і часі. Це відно­сини відповідальної взаємозалежності між людьми.

Управління здійснюється в системах "людина - техніка", "людина - природа", "людина - техніка (технологія) - природа" тощо, але здійснюється саме тому, що в цих системах первинним, "управляючим" компонентом є людина, адже ці системи й утворю- яка передбачає тісне співробітництво суспільства, держави і бізн су у вирішенні багатьох суспільних проблем, реалізація багатьох з яких неможлива без такого партнерства.

Соціальні програми стають невід'ємною частиною право­вої держави. На цій основі відбувається розширення функцій дер­жави, у багатьох випадках доповнюючи, а в низці випадків заміня­ючи функції інституцій громадянського суспільства. В умовах пра­вової держави і ринкової економіки на перший план виходить соці­альна захищеність людини в суспільстві, що передбачає гаран­тію її прав на певний рівень життєвих благ, вона захищає її від життєвих незгод та негараздів.

Список використаних джерел

1. Зеркнн Д. П. Основы теории государственного управле­ння : курс лекций / Д. П. Зеркин, В. Г. Игнатов. - Изд. 3-е, доп. и перераб. - М. : ИКЦ "МарТ"; Ростов н/Д : Издат. центр "МарТ", 2007.

2. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Г. В. Атаманчук. - 4-е изд., стер. - М. : Омега - Л. ; [б. и.], 2006.

3. Чнркнн В. Е. Публичное управление : учебник / В. Е. Чир- кин. - М. : Юристь, 2004.