2. Порядок виконання курсової роботи

Виконання курсової роботи доцільно розділити на 6 етапів:

• вибір теми;

• підбір і вивчення літератури;

• складання плану роботи;

• збори й обробка фактичного і статистичного матеріалу;

• написання курсової роботи;

• захист курсової роботи.

Тема курсової роботи студентом вибирається самостійно з числа тих, котрі рекомендуються кафедрою. При виборі варто враховувати, що в одній навчальній групі теми не повинні повторюватися. Студент-заочник повинен обирати тему по останнім двом цифрам номера залікової книжки. Наприклад, номер залікової книжки 985523, це означає, що студент може взяти тему під номером 23.

Розроблені теми курсових робіт включають загальну для усіх факультетів тематику, яка відповідає вибраним студентами спеціальностям. Можливе написання курсової роботи з теми, яка не входить в тематику кафедри, але узгоджена з науковим керівником. Бажано, щоб тема роботи студента стаціонару була пов’язана з його майбутньою спеціальністю, а для тих, хто навчається на заочному факультеті – з характером їх практично-господарської діяльності.

Після вибору теми потрібно самостійно за каталогом скласти список необхідної літератури, підібрати її і вивчити. При складанні бібліографічного списку рекомендується користуватися бібліографічними каталогами, тематичними бібліографіями, списком статей в останньому номері того чи іншого журналу, які опубліковані у журналах за рік. Важливе значення в підборі літератури мають періодичні видання: журнали „Економіка України”, „Фінанси України”, „Бізнес”, „Бизнес-Информ”, „Політика і час”, „Банківська справа”, «Вісник національного банку», «Комментарии» „Фінансова консультація”, „Галицькі контракти”, „Гроші і кредит” та інші.

Після підбору літератури студент повинен приступити до її вивчення. Необхідний матеріал з питання слід виписувати на окремих аркушах чи картках або заносити інформацію в окремі файли. При цьому обов’язково треба записати прізвище та ініціали автора, назву роботи, місце видання, видавництво, рік видання та номер сторінки. Наприклад:

Должанський І.З., Загорна Т.О. Конкурентоспроможність підприємства / І.З. Должанський, Т.О. Загорна. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 384 с.

Якщо матеріал береться із статті в тому чи іншому журналі, то необхідно вказати прізвище та ініціали автора, назву статті, назву журналу, рік видання, номер журналу та номер сторінки. Наприклад:

Скопенко Н.С. Сучасний стан і перспективи розвитку харчової промисловості України на основі формування інтегрований структур /Н.С. Скопенко// Актуальні проблеми економіки. – 2011. - № 4 (118). – С. 103 – 110

Після підбору і вивчення літератури студент повинен скласти ретельно продуманий план курсової роботи. План є обов’язковим атрибутом курсової роботи. Він дозволяє логічно пов’язати окремі важливі проблеми теми, розкрити їх у відповідності з новими принципами, які можна викласти так: слід розпочати із загальних положень (з абстрактного), а потім переходити до аналізу конкретних явищ (до конкретного), усі проблеми пов’язані єдиною метою дослідження, усі питання і робота в цілому закінчуються важливими висновками і узагальненнями.

Виходячи з цього, у плані роботи виділяють вступ, кілька питань (розділів) і висновки. План служить коротким логічним викладом обраної і розгорнутої у тексті роботи теми. Від того, наскільки вдало складено план, залежить повнота викладу теми, глибина розгляду проблем, логіка викладу матеріалу. План курсової роботи студент складає самостійно, але має погодити його з керівником, який при необхідності вносить до нього корективи. План рекомендується підписати у керівника. Без такого погодження у випадку невдало розробленого плану студент має бути готовим до необхідності повної переробки курсової роботи і не може вимагати зарахування роботи.

Перед укладанням плану необхідно попередньо ознайомитися з програмою курсу (відповідним розділом), методичними вказівками кафедри, рекомендованою літературою, обсягом доступного статистичного матеріалу та переліком основних проблем стосовно обраної теми, що добре висвітлені періодичними виданнями. В план треба включати насамперед головні питання теми. Не рекомендується робити план надто детальним. Взагалі треба виділяти в плані 2-3 головні проблеми, які і стануть назвами глав, та не більше 8 конкретних проблем, які придатні для назви параграфів, з яких складаються глави. Допускається відсутність параграфів, тоді глав повинно бути 5-6.

Курсова робота складається із вступу, основної частини та висновків. У вступі до курсової роботи необхідно висвітлити: актуальність обраної теми і її важливість у загальній проблематиці політекономії, рівень висвітлення теми у економічній літературі (необхідно також вказати на які наукові джерела насамперед спирався сам студент у роботі над темою); головні методи дослідження, використані автором роботи. Студент має вказати, які статистичні матеріали він використав, та які, на його думку, існують головні труднощі при дослідженні обраної теми, а також які учбові та наукові завдання поставив перед собою автор, виконуючи курсову роботу.

В основній частині з’ясовуються суть економічних категорій, принципів і законів, їх взаємозалежність і взаємообумовленості, розкриття найважливіших закономірностей, рис і тенденції розвитку економічних явищ і процесів. Саме це і повинно відображати основний зміст роботи. Усі положення повинні бути науково обґрунтованими, мати теоретичну основу. Водночас курсова робота не повинна відображати лише якусь одну точку зору, опиратись на погляди одного, нехай дуже авторитетного автора. На основі ґрунтовного опрацювання цілого ряду джерел, студент може узагальнити різні точки зору на проблеми, що розглядаються у курсової роботі. Це дає можливість сформувати власну теоретичну концепцію з даних проблем. Саме в цьому і полягає науковість курсової роботи.

Слід пам’ятати, що в сучасних умовах теоретична цінність ряду економічних публікацій швидко старіє і втрачає свою актуальність. Те, що здавалось непохитним десятки і сотні років, сьогодні піддається сумніву. Це потрібно пам’ятати і враховувати, шукаючи правильне, з точки зору автора, трактування теоретичної проблеми. Тут допомогу може надати науковий керівник роботи.

У висновках має бути дуже стисло переказано зміст роботи; сформульовано висновки по кожній дослідженій проблемі; надано рекомендації по розв’язанню економічних проблем. Висновки мають бути чіткими, а їх викладення структурованим. Головні висновки бажано викласти за нумерацією.