2. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) — діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Державне регулювання ЗЕД — це система заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, покликаних удосконалити ЗЕД в інтересах національної економіки. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності передбачає створення певних умов та механізмів для ефективного розвитку відносин суб'єктів господарювання в різних країнах [2].

Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати:

-захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

-створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;

-заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Мета регулювання:

-сприяння забезпеченню збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку;

-стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;

-створення найсприятливіших умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур зарубіжних країн;

-захист економічних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

-створення рівних можливостей для всіх суб'єктів зовнішньоекономічних відносин незалежно від форм власності;

-заохочення до конкуренції та ліквідації монополізму в цій сфері [2].

Принципи регулювання:

-адекватності національним інтересам та забезпеченню економічної безпеки країни;

-врахування вимог сучасного світового розвитку, поділу праці, глобалізаційних процесів;

-формування нової моделі зовнішньоекономічного розвитку, зорієнтованої на європейську інтеграцію, набуття повноправного членства в ЄС;

-забезпечення відповідно до світових стандартів і критеріїв оптимальних параметрів відкритості національної економіки;

-паритетності у відносинах з іншими державами;

-демократизації, демонополізації та деідеологізації зовнішньоекономічних зв'язків;

-підтримки експортного виробництва на основі критеріїв ефективності та конкурентоспроможності[2].

Адміністративні засоби й інструменти державного регулювання ЗЕД:

1)порядок реєстрації суб'єктів ЗЕД;

2)виконання вимог міжнародних документів, зокрема статутів міжнародних організацій;

3)нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі;

4)оперативне реагування на різноманітні події економічного і неекономічного характеру;

5)інші форми [3].

Основні економічні засоби й інструменти регулювання держави:

1)пряме й непряме фінансування, зокрема кредитування експортерів;

2)державне страхування;

3)фіскальні пільги й обмеження;

4)тарифне регулювання;

5)валютне регулювання;

6)інші форми [3].

Суб'єкти державного регулювання ЗЕД:

-держава;

-недержавні органи управління, економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торговельні палати, асоціації, спілки тощо), які діють на основі статутних документів;

-безпосередньо суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності (підприємства, фірми, організації); міждержавні та міжрегіональні органи регулювання зовнішньоекономічної діяльності (СОТ, ГАТТ, ЄБРР, МВФ) [2].

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою:

-відповідних законів України;

-засобів тарифного і нетарифного регулювання;

-економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного);

-рішень недержавних органів управління економікою;

-укладених угод між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності [2].

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. До компетенції Верховної Ради України належать:

-прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності;

-затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;

-розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

-укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про міжнародні договори України та приведення чинного законодавства України у відповідність з правилами, встановленими цими договорами;

-затвердження нормативів обов'язкового розподілу валютної виручки державі та місцевим Радам народних депутатів України, ставок та умов оподаткування, митного тарифу, митних зборів та митних процедур України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

-встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України;

-затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких забороняється;

-прийняття рішень про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань шляхом встановлення повної/часткової заборони (повного/часткового ембарго) на торгівлю; позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму [1].

Кабінет Міністрів України:

-вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України;

-здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності; координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах;

-приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України;

-проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України, забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання інші суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах;

-відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств — органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які він має згідно з законами України;

-забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України;

-відповідно до своєї компетенції має право зменшувати та скасовувати тимчасову надбавку до діючих ставок ввізного мита на деякі товари згідно з процедурою, визначеною міжнародними угодами України;

-здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України;

-забезпечує виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй з питань зовнішньоекономічної діяльності;

-приймає рішення про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань шляхом запровадження режиму ліцензування [1].