Створення папок і ярликів

Добра організація збереження файлів полягає у тому, що вони повин­ні мати своїх власників і знаходитися у їх власних папках. Краще, якщо назви папок будуть мати назви відповідно до прізвищ власників або за призначенням документів в них.

Назва папки або фата може мати до 255 англійських, російських або українських символів, На практиці 20-30 символів цілком вистачить, щоб зрозуміло і точно назвати файл або папку. Windows надає кілька можливостей для створення папки, серед них використання вікна "Мой компьютер". Папку можна створити:

• На робочому столі.

• На дискеті або магнітооптичному диску.

• На вінчестері.

• Всередині будь-якої папки.

Звичайно, створити папку на компакт-диску неможливо.

Щоб створити власну папку, необхідно виконати такі дії:

• Відкрити вікно "Мой компьютер".

• У вікні "Мой компьютер" двічі клац­нути на піктограмі дис­ку (наприклад, D:), де буде створена папка.

• На вільному місці вікна диску клац­нути правою кнопкою миші, відкриється кон­текстне меню наведе­ного вигляду.

• Встановити курсор миші на команду "Создать ►", відкриється додатковий список, у якому клацнути на команді "Папку".

• Контекстне меню і список щезнуть, у вікні диску з'явиться типо­ва піктограма папки, під нею прямокутник для запису назви.

• Внести з клавіатури назву папки і натиснути клавішу Enter, на диску буде створена власна папка з іменем, яке щойно присвоїли.

• Закрити вікно диску.

Необхідно запам'ятати, на якому диску і з яким іменем знаходиться власна папка, щоб зберігати в ній свої документи. Час від часу можна переглядати її зміст, для чого кожного разу доведеться відкривати вікно "Мой компьютер", далі відкривати вікно диску, де знаходиться папка, і, нарешті, відкривати свою папку.

Можна процедуру пошуку папки і її відкриття доручити операційній системі, створивши ярлик і розташувавши його на робочому столі Windows, для чого слід виконати такі дії:

• Відкрити вікно "Мой компьютер" і далі вікно диску, на якому знаходиться власна папка.

• Встановити курсор миші на піктограму папки і клацнути правою кнопкою миші.

• У контекстному меню, що з'явиться, встановити курсор миші на команду "Отправить ►" — з'явиться додатковий список.

• Із списку виконати команду "Робочий стол (создать ярлык)".

• Закрити вікно диску, на робочому столі Windows з'явиться ярлик з назвою папки.

Тепер, щоб відкрити власну папку, досить на робочому столі Win­dows двічі клацнути на її ярлику.

Білет № 15

1. Технологія роботи в програмі Провідник.

Для роботи з чи файлом папкою (запуск програми, відкриття документа, копіювання файлу з дискети на твердий чи диск із твердого диска на дискету, перейменування чи файлу папки, видалення непотрібного файлу і багато чого іншого) у Windows 98 використовується програма Провідник, що містить усі необхідні засоби керування файлами. Працюючи з Провідником, можна переглянути ієрархічну структуру папок і заглянути в- кожну з них, щоб довідатися, що в ній зберігається, перенести інформацію з однієї папки в іншу.

Для більш швидкого запуску Провідника можна скористатися в такий спосіб:

1. Натисніть кнопку Пуск у нижньому лівому куті екрана правою кнопкою миші.

2. У, що з'явився на екрані контекстному меню виберіть команду Проводник.

Вікно провідника «Обзор» містить меню, панель інструментів, рядок стану, рядок адреси і дві області для відображення інформації. Існує велика кількість параметрів, за допомогою яких можна змінити зовнішній вигляд вікна Провідника, пристосувавши його для зручної роботи з файлами і папками. Причому, усі виконані настроювання будуть продовжувати діяти після закриття вікна і наступного його відкриття, що дуже зручно.

Рядок стану відображає додаткову інформацію про виділений у вікні об'єкті. Якщо обраний об'єкт — папка, то вона містить число, ранні кількості об'єктів усередині папки, обсяг займаного дискового простору. Присутністю рядка стану у вікні Провідника керує команда меню Вид | Строка состояния.

Список що розкривається Адрес, розташований нижче панелі інструментів, можна використовувати для швидкого доступу до основних папок Робочого столу і папки «Мій комп'ютер». У цьому списку також відображені всі доступні диски комп'ютера, включаючи мережні. Відображенням адресного рядка керує команда меню Вид | Панели инструментов | Адресная строка.

Ліва область вікна Провідника відображає ієрархічну структуру всіх папок комп'ютера. У верхній частині даного списку розташований значок Рабочий стол, під ним — значок Мои компьютер, потом під відповідними значками знаходяться всі ресурси даного комп'ютера (дисководи, тверді диски, CD-ROM), потім розташовані папки «Принтери», «Панель керування», використовувані для керування принтерами і настроювання параметрів комп'ютера, і інші спеціальні папки.

Якщо поруч з піктограмою папки в лівій області вікна Провідника знаходиться знак «плюс» + , то це значить, що всередині даної папки знаходяться вкладені папки. При натисканні знака «плюс» на екран будуть виведені імена вкладених папок, а знак «плюс» перетвориться в «мінус» -. Щоб сховати складені папки, натисніть знак «мінус», розташований поруч з піктограмою папки.

Права область вікна Провідника відображає вміст папки, виділеної в лівій області. Для переходу з лівої області вікна Провідника в праву область використовується клавіша Tab (при цьому вибирається перший об'єкт, що там знаходиться,) чи покажчик миші.

Відображення інформації у вікні „Проводник”.

Права область вікна Провідника містить файли і папки, відображення яких може бути задане за допомогою команди меню Вид чи кнопки Вид панелі інструментів Провідника.

При натисканні на кнопку розкриття списку панелі інструментів Вид з'являється список, що складається з наступних команд:

Команда	Представлення інформації
Крупные значки Мелкие значки Список Как Web-страница Таблица	Файли і папки представлені у виді великих значків (Мал. 2) Файли і папки представлені виді дрібних значків Файли і папки представлені у виді дрібних значків, розподілених по декількох стовпцях Відображає праву область вікна Провідника у виді Web-сторінки Файли і папки розташовані в таблиці, у якій зазначені їхній розмір, тип і дата останньої зміни. (Мал. 1)

Файли, представлені у виді великих чи дрібних значків у правій області вікна Провідника, можна автоматично упорядковувати, використовуючи команду меню Вид | Упорядочить значки | автоматически. При цьому значки упорядковуються, прив'язуючи до вузлів уявлюваної сітки, а в пункті меню рядом з командою автоматически з'являється галочка.

Для упорядкування даних вручну (Мал. 2) (наприклад, якщо ви хочете розташувати найбільше часто використовувані файли окремо від інших файлів і папок) вам необхідно видалити галочку в пункті меню автоматически, повторно виконавши команду меню Вид | Упорядочить значки | автоматически.

Панель інструментів папки містить кнопки, що можуть відображатися в двох видах: звичайні кнопки і кнопки з назвами. Керують зовнішнім виглядом кнопок команди меню Вид | Панели инструментов |

Обычные кнопки и Вид | Панели инструментов | Подписи к кнопкам.

Призначення кнопок панелі інструментів описано в наступній таблиці:

Кнопка	Назва	Призначення
	Назад Вперед Вверх Вырезать Копирован. Вставить Отменить Удаление Свойства Вид	Здійснює перехід до попереднього папці, що переглядається Здійснює перехід до папки, що ви ' переглядали після поточної Здійснює перехід до зовнішньої папки Видаляє виділені об'єкти в буфер обміну Копіює виділені об'єкти в буфер обміну Здійснює вставку в папку з буфера обміну Скасовує попередню операцію з файлами папки Видаляє виділені об'єкти з папки Відображає властивості виділеного об'єкта в папці Керує відображенням об'єктів папки

Кнопка Вид панелі інструментів вікна папки Windows керує відображенням об'єктів папки усередині вікна, предоставляючи у ваше розпорядження засобу уже знайомі по роботі з програмою Провідник

4.3 Команди меню Вид і контекстного меню папки

Пункт меню Вид містить команди, що управляють відображенням інформації у вікні папки. Аналогічні команди містить і контекстне меню, що з'являється на екрані при натисканні правої кнопки миші на вільному від значків і тексту просторі папки. Таким чином, ви можете керувати папкою і без безпосереднього висновку на екран панелі інструментів.

Команда	Дія
Панели инструментов	Відображає у вікні папки панелі інструментів
Строка состояния	Виводить і вікні рядок стану
Панели обозревателя	Виводить на екран панель оглядача наступних типів: Пошук, Обране, Журнал, Канали для одержання інформації з Інтернет
Как Web-страница	Оформляє вікно папки у виді Web-сторінки
Крупные значки	Відображає об'єкти вікна за допомогою великих значків
Мелкие значки	Відображає об'єкти вікна за допомогою дрібних значків
Список	Відображає об'єкти вікна у виді списку
Таблица	Відображає об'єкти вікна в табличному виді
Упорядочить значки	Упорядковує значки за алфавітом, типу, розміру, часу чи створення автоматично
Выстроить значки	Розміщає значки на однаковій відстані друг від друга по горизонталі і вертикалі
Обновить	Обновляє зведення про об'єкти папки
"Вид	"Пропонує установити вид і розміри виведених у папці об'єктів
Вставить	Вставляє об’єкт у буфера обміну
Вставить ярлык	Створює в папці ярлики до скопійованих чи переміщених об'єктів
Свойства папки	Виводить на екран вікно діалогу з параметрами папки

Команда меню Вид | Панели инструментов вікна папки керує відображенням і зовнішнім виглядом панелей інструментів. Вона містить наступні підпункти меню.

• Обычные кнопки — відображає панель інструментів, що містить кнопки невеликого розміру

• Адресная строка — відображає на екрані адресний рядок із указівкою розташування даної папки

• Ссылки — відображає на екрані панель посилань, що дозволяє одержати доступ в Інтернет

• Подписи к кнопкам — відображає основну панель інструментів вікна,, що містить кнопки з назвами

	Команди меню, назви яких збігаються з назвами кнопок, виконують такої ж функції, як і відповідні кнопки.

Коли покажчик установлений на команді Упорядочить значки з'являються підпункти меню, у якому ви можете вибрати спосіб впорядкування об'єктів у папці з запропонованих варіантів: за алфавітом, типу, розміру, часу створення, вільному простору (дана опція застосовна для дисків) чи автоматично. Скасування автоматичного режиму упорядкування відбуваються при повторному виборі цієї ж опції.

Білет № 16

1. Текстовий редактор WorPad.

Текстовые редакторы Блокнот и WordPad

Программа Блокнот (рис. 12.24,я) является простейшим текстовым редактором . Он npez назначен для создания и редактирования текстовых документов формата ANSI, т.е. док-ментов, не имеющих форматирования, а только "голый" текст. Такой формат имеют мнс-гие служебные файлы (AutoEXEC.BAT, файлы инициализации приложений с расширение). INI). В программе Блокнот реализован минимальный набор операций редактирование Главное достоинство этой программы — высокая скорость запуска и работы. Файлы, соз­данные в этой среде, имеют расширение .ТХТ.

Программа Блокнот выступает только в роли приложения-источника при разработтг-: составных документов и поддерживает обмен данными между приложениями с помощьк буфера обмена.

Текстовый редактор WordPad —преемник текстового редактора Write из Windows 3.1. WordPad (рис. 12.24,6) предоставляет пользователю достаточно широкие по сравнению с программой Блокнот возможности по редактированию текстового документа. По умолча­нию текстовым файлам присваивается тип DOC, как документам Word 6.O. Кроме того, WordPad может работать с документами и сохранять их в других форматах: RTF, тексто­вом, текстовом в формате MS DOS, текстовом Unicode. Он может работать с файлами типа WRI, созданными в редакторе Write среды Windows 3.1.

Текстовый редактор WordPad может выступать как в роли приложения-источника, так и в роли приложения-приемника при разработке составных документов, и поддерживает технологию внедрения и связывания объектов OLE.

Білет № 17

1. Графічний редактор Paint.

Графический редактор Paint

Графический редактор Paint (рис. 12.23) предназначен для создания, редактирования и про­смотра растровых рисунков. Любой такой рисунок, помещенный в буфер обмена, копиру­ется в Paint для дальнейшей обработки. Рисунок, созданный в Paint, можно вставить в дру­гой документ или использовать как фоновый рисунок Рабочего стола. Paint позволяет также просматривать и изменять отсканированные фотографии.

Версия графического редактора Paint для Windows 98 почти идентична версии даг Windows 95. По умолчанию создаются файлы формата BMP. Как правило, они требую-больших объемов внешней памяти, но в архиве их размеры заметно меньше. Графически-редактор Paint (версия для Windows 98) позволяет также сохранять рисунки в более эконс -мичных форматах JPG и GIF, традиционно используемых в Интернет.

Графический редактор Paint может выступать только в роли приложения-источника при разработке составных документов и поддерживает обмен данными между приложения­ми с помощью буфера обмена.

Білет № 18

1. Робота з дисками в Windows (форматування дисків, дефрагментація дисків, перевірка дисків на наявність помилок).

Очистка диска

Программа Очистка диска предназначена для удаления ненужных файлов и папок Она может выполнять свои функции без участия человека. Такие программы в среде Windows называют программами-агентами. Использование программы Очистка диска осо-

бенно актуально, когда компьютер работает в автоматическом режиме, например ночью, когда нет рядом человека, а для продолжения работы не хватает, места на диске.

После запуска этой программы и выбора в окне (рис. 12.29,а) объекта очистки, напри­мер диска С:, открывается диалоговое окно настройки параметров очистки (рис. 12.29,6).

Без применения специальных настроек предлагается произвести очистку следующих :истемных объектов (папок), которые выбираются установкой флажка:

• Temporary Internet Files (временные файлы Интернет) — папка для временного хране­ния принятых из Интернет Web-страниц;

• Downloaded Program Files — папка для временного хранения элементов ActiveX и приложений Java, автоматически загружаемых из Интернет при просмотре некоторых Web-страниц; .

• Корзина — папка для хранения удаленных файлов;

• Временные файлы — папка Temp для хранения временных файлов, которые создают­ся приложениями Windows в процессе работы. Эти файлы обычно автоматически уда­ляются приложениями, но могут остаться при возникновении ошибки в приложении. Автоматическая очистка диска включается установкой флажка около соответствую­щего параметра на вкладке Настройка (см. рис. 12.29,5) окна настройки параметров.

Проверка диска

Программа Проверка диска (ScanDisk) предназначена для выявления логических и физических дефектов диска.

Логические дефекты вызваны повреждением файловой структуры и систем­ной области дисков (загрузочной записи и таблицы размещения файлов). Причинами появ­ления логических дефектов могут быть: неправильное завершение работы Windows, некор­ректное завершение прикладных программ, внезапное отключение питания компьютера, выполнение ошибочных программ, действия компьютерных вирусов и программ типа "тро­янский конь". Отметим три наиболее распространенные разновидности логических дефек­тов: перекрестные ссылки, потерянные кластеры и ошибки в именах файлов.

Перекрестные ссылки — это ситуация, когда в цепочках кластеров двух или более файлов появляется один и тот же кластер, т.е. эти файлы являются пересекающими­ся. Файловая система компьютера не допускает такой ситуации. Скорее всего один из фай­лов испорчен. В этом случае можно либо удалить такие файлы, либо попытаться сделать копии этих файлов, а потом разобраться с каждым из них по отдельности.

Потерянные кластеры — это кластеры, не отмеченные как свободные, но в то же время не занятые каким-либо файлом. Подобный дефект не мешает нормальной работе компьютера. Он приводит лишь к тому, что часть дискового пространства не ис­пользуется. Устранить дефект можно либо возвратом потерянных кластеров в категорию свободных, либо образованием из этих кластеров файлов.

Ошибки в именах файлов возникают, когда нарушены правила образования имен файлов. Каждый файл в среде Windows имеет два имени. Стандартно в каталог за­носится имя MS DOS, а дополнительно — и длинное имя файла. При некорректной работе приложений могут нарушаться правила образования этих имен, а также связи между длинными и короткими именами. Дефект такого рода может препятствовать нормальной работе с папками и файлами.

Физические дефекты вызываются механическим повреждением поверхности жесткого диска, ее низким качеством или старением. Эти дефекты могут быть вызваны влиянием магнитных полей, приводящим к нарушению структуры записи информации на диске. При обнаружении физических дефектов соответствующие кластеры объявляются де­фектными, и тем самым их исполь­зование блокируется. Наиболее опа­сно появление физических дефектов в системной области в начальных секторах жесткого диска, так как это может сделать весь диск недоступ­ным и, как следствие, привести к не­возможности его дальнейшего ис­пользования.

Программа Проверка диска (ScanDisk) (рис. 12.30) — наиболее часто используемая программа об­служивания диска. Она автомати­чески вызывается, если предыдущий сеанс работы Windows 98 был завер­шен неправильно: эта операционная система не допускает прекращения работы простым отключением пи­тания.

Запомните! Завершение работы в Windows должно всегда происходить в сле­дующей последовательности:

• нажать кнопку <Пуск> (<Start>) с помощью мыши или клавишной комби­нации <CtrlxEsO;

• выбрать в Главном меню пункт Завершение работы;

• в появившемся диалоговом окне отметить кнопку выбора <Выключитъ компьютеру

• после появления на экране сообщения "Теперь питание компьютера можнс отключить" выключить компьютер.

Если при выключении компьютера описанная последовательность действий не была соблюдена, то в следующем сеансе работы автоматически запускается программа провер­ки диска ScanDisk. Прервав ее работу, ^Увы попадете в среду Windows, но в следующем

сеансе работы программа будет вызвана вновь, и так до тех пор, пока она не отработает полностью.

На рис. 12.30 представлено окно этой программы, где пользователь должен выбрать диск, задать режим проверки (стандартный или полный), указать, надо ли исправлять ошибки.

Режим стандартной проверки диска обеспечивает только поиск и устра­нение логических дефектов в области диска, занятой папками и файлами.

Режим полной проверки диска в дополнение к стандартной проверке вклю­чает тестирование всей поверхности диска. Для уточнения процедуры полной проверки мо­жно произвести дополнительную настройку, нажав на кнопку <Параметры> и установив в появившемся окне «Режим проверки поверхности диска» (рис. 12.31,а) параметры, опре­деляющие области проверки:

• системной области и области данных, когда проверяется весь диск полностью;

• только системной области;

• только области данных, когда найденные ошибки исправляются переписыванием дан­ных из дефектных секторов в другие, а дефектные помечаются и в дальнейшем не ис­пользуются.

Флажок <Не производить проверку поверхности на запись> позволяет упростить процедуру проверки магнитной поверхности и тем самым ускорить работу программы.

Флажок <Не исправлять ошибочные секторы в скрытых и системных файлах> жела­тельно не устанавливать.

Для обоих режимов работы (стандартной и полной проверки) можно уточнить сцена­рий работы, нажав кнопку <Дополнительно> и задав в окне «Дополнительные параметры проверки диска» (рис. 12.31,6) нужные параметры:

• когда выводить отчет с итоговыми результатами проверки (всегда, никогда, только при наличии ошибки);

• как сохранять протокол проверки в файле (заменить старый, дополнить уже имею­щийся файл, не вести протокол);

• как поступать с файлами, имеющими перекрестные ссылки (удалять, делать копии с одновременным разделением этих файлов, пропускать ошибки данного класса);

• что делать с потерянными кластерами (освобождать, т.е. перевести их в разряд сво­бодных, или преобразовывать в файлы);

• ошибки в длинных именах файлов (правильность имен, ошибки в дате и времени соз­дания, уникально ли имя, т.е. нет ли повторяющихся имен).

Дефрагментация диска

Программа Дефрагментация диска (Disk Defragmenter) предназначена для оптимизации структуры диска путем изменения расположения файлов на диске, которые могут быть разбросаны по всей поверхности диска. Поясним это.

Понятие дефрагментации связано с процессом записи файлов на диск. Файлы на чис­тый диск пишутся подряд, занимая кластеры, идущие друг за другом. Однако уже после нескольких операций удаления файлов появляются короткие цепочки кластеров, окружен­ные занятыми кластерами. При записи очередного файла используются именно эти клас­теры, а файл будет располагаться в кластерах, разбросанных по поверхности диска.

По мере использования жесткого диска распределение дискового пространства между файлами становится все более хаотичным, и в таких случаях говорят, что диск фрагментирован.

Данные с фрагментированного диска читаются более медленно, так как для после­довательного чтения файла приходится часто менять положение магнитных головок. Изме­нение фрагментированной структуры диска позволяет сократить время, затрачиваемое на передвижение магнитных головок, и тем самым ускорить работу компьютера в целом.

Дефрагментация (т.е. улучшение структуры фрагментированного диска) производит­ся перемещением фрагментов файлов в новое место, где они могут идти друг за другоь. подряд, занимая следующие друг за другом кластеры. В процессе перемещения фрагментов файлов используются свободные кластеры. Чем больше на диске свободного пространства перед началом фрагментации, тем проще проводить дефрагментацию. Желательно иметь не менее 10% рабочего пространства.

Для дефрагментации диска можно использовать разные алгоритмы. Самое простое — добиться, чтобы каждый файл имел непрерывную цепочку кластеров. В этом случае каж­дый конкретный файл будет читаться быстрее. Дополнительный эффект можно получить, уточнив не только положение каждого файла в отдельности, но и взаимное расположен!:. файлов, учитывающее порядок их использования. Так, в Windows при дефрагментации можно дополнительно задать перемещение часто используемых папок и файлов в начат: дискового пространства, а редко используемых — в конец. Это сокращает количеств с перемещений магнитных головок через всю поверхность диска.

Программа дефрагментации достаточно проста в использовании. При ее запуск; появляется диалоговое окно (рис.12.32,а), в котором необходимо указать объект дефраг

ментации. После выбора дефрагментируемого диска программа начинает работу, и процесс дефрагментации отражается в окне сообщений (рис. 12.32,6). Время течения процесса отра­жается на временной шкале. Нажав кнопку <Сведения>, можно получить более подробную информацию о состоянии диска и процессе дефрагментации в виде карты дискового про­странства (рис. 12.33). На этой карте состояние каждого кластера отмечается квадратиком со специальным рисунком. Обозначения и соответствующие этим обозначениям состояния кластеров можно посмотреть, нажав кнопку <Легенда>.

Мастер обслуживания дисков

Программа Мастер обслуживания дисков предназначена для составления расписания об­служивания диска с помощью трех рассмотренных выше служебных программ по очистке, проверке, дефрагментации диска, а также для их автоматического выполнения. Программа имеет два режима работы, которые устанавливаются кнопкой выбора в окне (рис. 12.34):

• непосредственное обслуживание по рас­писанию;

• составление расписания обслуживания.

В первом режиме Мастер немедленно приступает к обслуживанию компьютера, вы­зывая для этого стандартные программы очи­стки, проверки и дефрагментации диска.

Во втором режиме осуществляется под­готовка расписания обслуживания по этапам: устанавливается время начала обслуживания, для ускорения загрузки Windows снимаются некоторые автоматически запускаемые про­граммы, производится настройка программ дефрагментации, проверки и очистки диска. Созданное расписание в дальнейшем используется операционной системой для автома­тического обслуживания дисков.

Білет № 19

1. Комп’ютерні віруси. Класифікація вірусів. Антивірусні програми.

Сутність і прояв комп'ютерних вірусів

Масове застосування персональних комп'ютерів, на жаль, виявилося зв'язаним з появою програм-вірусів, що само відтворюються, перешкоджаючій нормальній роботі комп'ютера, що руйнують файлову структуру дисків і наносять збиток збереженої в комп'ютері інформації. Проникнувши в один комп'ютер, комп'ютерний вірус здатний поширитися на інші комп'ютери.

Комп'ютерним вірусом називається спеціально написана програма, здатна самостійно приєднуватися до інших програм, створювати свої копії і впроваджувати їх у файли, системні області комп'ютера і в обчислювальні мережі з метою порушення роботи програм, псування файлів і каталогів, створення всіляких перешкод у роботі на комп'ютері.

Причини появи і поширення комп'ютерних вірусів, з одного боку, ховаються в психології людської особистості і її тіньових сторін (заздрості, помсти, марнославстві невизнаних творців, неможливості конструктивно застосувати свої здібності), з іншого боку, обумовлені відсутністю апаратних засобів захисту і протидії з боку операційної системи персонального комп'ютера.

Незважаючи на прийняті в багатьох країнах закони про боротьбу з комп'ютерними злочинами і розробку спеціальних програмних засобів захисту від вірусів, кількість нових програмних вірусів постійно росте. Це жадає від користувача персонального комп'ютера знань про природу вірусів, способах зараження вірусами і захисту від них.

Основними шляхами проникнення вірусів у комп'ютер є змінні диски (гнучкі і лазерні), а також комп'ютерні мережі. Зараження твердого диска вірусами може відбутися при завантаженні комп'ютера з дискети, що містить вірус. Таке зараження може бути і випадковим, наприклад, якщо дискету не вийняли з дисководу А: і перезавантажили комп'ютер, при цьому дискета може і не бути системної. Заразити дискету набагато простіше. На неї вірус може потрапити, навіть якщо дискету просто вставили в дисковод зараженого комп'ютера і, наприклад, прочитали її зміст.

Заражений диск— це диск, у завантажувальному секторі якого знаходиться програма — вірус.

Після запуску програми, що містить вірус, стає можливим зараження інших файлів. Найбільше часто вірусом заражаються завантажувальний сектор диска і файли, що виконуються, що мають розширення ЕХЕ, .СОМ, SYS чи ВАТ. Украй рідко заражаються текстові і графічні файли.

Заражена програма — це програма, що містить впроваджену в неї програму-вірус.

При зараженні комп'ютера вірусом дуже важливо вчасно його знайти. Для цього варто знати про основні ознаки прояву вірусів. До них можна віднести наступні:

• припинення роботи чи неправильна робота раніше що успішно функціонували програм;

• повільна робота комп'ютера;

• неможливість завантаження операційної системи;

• зникнення файлів і каталогів чи переміщення їхнього вмісту;

• зміна дати і часу модифікації файлів;

• зміна розмірів файлів;

• несподіване значне збільшення кількості файлів на диску;

• істотне зменшення розміру вільної оперативної пам'яті;

• виведення на екран непередбачених повідомлень чи зображень;

• подача непередбачених звукових сигналів;

• часті зависання і збої в роботі комп'ютера.

Варто помітити, що перераховані вище явища необов'язково викликаються присутністю вірусу, а можуть бути наслідком інших причин. Тому завжди утруднена правильна діагностика стану комп'ютера.

Основні види вірусів

В даний час відомо більш 5000 програмних вірусів, їх можна класифікувати по наступним ознаках (див.мал.):

• середовищу існування;

• способу зараження середовища існування;

• впливу;

• особливостям алгоритму.

У залежності від середовища існування віруси можна розділити на мережні, файлові, і файлово-завантажувальні. Мережні віруси поширюються по різних комп'ютерних мережах. Файлові віруси впроваджуються головним чином у модулі, що виконуються, тобто у файли, що мають розширення СОМ і ЕХЕ. Файлові віруси можуть впроваджуватися й в інші типи файлів, але, як правило, записані в таких файлах, вони ніколи не одержують керування і, отже, утрачають здатність до розмноження. Завантажувальні віруси впроваджуються в завантажувальний сектор диска (Boot-сектор) чи в сектор, що містить програму завантаження системного диска (Master Boot Record). Файлово - завантажувальні віруси заражають як файли, так і завантажувальні сектори дисків.

По способі зараження віруси поділяються на резидентні і нерезидентні. Резидентний вірус при зараженні (інфікуванні) комп'ютера залишає в оперативній пам'яті свою резидентну частину, що потом перехоплює звертання операційної системи до об'єктів зараження (файлам, завантажувальним секторам дисків і т.п.) і впроваджується в них. Резидентные віруси знаходяться в пам'яті і є активними аж до чи вимикання перезавантаження комп'ютера. Нерезидентные віруси не заражають пам'ять комп'ютера і є активними обмежений час.

По ступені впливу віруси можна розділити на наступні види:

• безпечні, що не заважають роботі комп'ютера, але зменшують обсяг вільної оперативної пам'яті і пам'яті на дисках, дії таких вірусів виявляються в яких-небудь графічних чи звукових ефектах;

• небезпечні віруси, що можуть привести до різних порушень у роботі комп'ютера;

• дуже небезпечні, вплив яких може привести до втрати програм, знищенню даних, стиранню інформації в системних областях диска.

По особливостях алгоритму віруси важко класифікувати через велику розмаїтість. Найпростіші віруси — паразитичні, вони змінюють уміст файлів і секторів диска і можуть бути досить легко виявлені і знищені. Можна відзначити вируси-реплікатори, називані хробаками, що поширюються по комп'ютерних мережах, обчислюють адреси мережних комп'ютерів і записують по цих адресах свої копії. Відомі вируси-невидимки, називані стелс-вирусами, що дуже важко знайти і знешкодити, тому що вони перехоплюють звертання операційної системи до уражених файлів і секторів дисків і підставляють замість свого тіла незаражені ділянки диска. Найбільше важко знайти віруси-мутанти, що містять алгоритми шифровки-розшифровки, завдяки яким копії того самого вірусу не мають ні одного повторюваної ланцюжка байтів. Маються і так називані квазивирусні чи "троянські" програми, що хоча і не здатні до самопоширення, але дуже небезпечні, тому що, маскуючи під корисну програму, руйнують завантажувальний сектор і файлову систему дисків.

ПРОГРАМИ ВИЯВЛЕННЯ І ЗАХИСТУ ВІД ВІРУСІВ

Характеристика антивірусних програм

Для виявлення, видалення і захисти від комп'ютерних вірусів розроблено декілька видів спеціальних програм, що дозволяють виявляти і знищувати віруси. Такі програми називаються антивірусними.

Розрізняють наступні види антивірусних програм (мал. 11.11):

• програми-детектори;

• доктора чи фаги;

• програми-ревізори;

• п рограми-фільтри;

• вакцини чи імунізатори.

Програми-детектори здійснюють пошук характерної для конкретного вірусу послідовності байтів (сигнатури вірусу) в оперативній пам'яті й у файлах і при виявленні видають відповідне повідомлення. Недоліком таких антивірусних програм є те, що вони можуть знаходити тільки ті віруси, що відомі розроблювачам таких програм.

Доктора чи фаги, а також програми-вакцини не тільки знаходять заражені вірусами файли, але і "лікують" їх, тобто видаляють з файлу тіло програми вірусу, повертаючи файли у вихідний стан. На початку своєї роботи фаги шукають віруси в оперативній пам'яті, знищуючи їх, і тільки потім переходять до "лікування" файлів. Серед фагів виділяють поліфаги, тобто програми-доктора, призначені для пошуку і знищення великої кількості вірусів. Найбільш відомими поліфагами є програми Aidstest, Scan, Norton AntiVirus і Doctor Web.

З огляду на, що постійно з'являються нові віруси, програми-детектори і програми-доктори швидко застарівають, і потрібно регулярне відновлення їх версій.

Програми-ревізори відносяться до самих надійних засобів захисту від вірусів. Ревізори запам'ятовують вихідний стан програм, каталогів і системних областей диска тоді, коли комп'ютер не заражений вірусом, а потім чи періодично за бажанням користувача порівнюють поточне стан з вихідним. Виявлені зміни виводяться на екран відеомонітора. Як правило, порівняння станів роблять відразу після завантаження операційної системи. При порівнянні перевіряються довжина файлу, код циклічного контролю (контрольна сума файлу), дата і час модифікації, інші параметри. Програми-ревізори мають досить розвиті алгоритми, виявляють стелс-віруси і можуть навіть відрізнити зміни версії програми, що перевіряється, від змін, внесених вірусом. До числа програм-ревізорів відноситься широко розповсюджена в Росії програма ADinf фірми "Діалог-Наука".

Фільтри чи "сторожа" являють собою невеликі резидентні програми, призначені для виявлення підозрілих дій при роботі комп'ютера, характерних для вірусів. Такими діями можуть бути:

• спроби корекції файлів з розширеннями СОМ і ЕХЕ;

• зміна атрибутів файлів;

• прямий запис на диск по абсолютній адресі;

• запис у завантажувальні сектори диска;

• завантаження резидентної програми.

При спробі якої-небудь програми зробити зазначені дії "сторож" посилає користувачу повідомлення і пропонує чи заборонити дозволити відповідну дію. Програми-фільтри дуже корисні, тому що здатні знайти вірус на самій ранній стадії його існування до розмноження. Однак вони не "лікують" файли і диски. Для знищення вірусів потрібно застосувати інші програми, наприклад фаги. До недоліків програм-сторожів можна віднести їх "настирливість" (наприклад, вони постійно видають попередження про будь-яку спробу копіювання файлу, що виконується, а також можливі конфлікти з іншим програмним забезпеченням. Прикладом програми-фільтра є програма Vsafe, що входить до складу пакета утиліт операційної системи MS DOS.

Вакцини чи імунизатори - це резидентні програми, що запобігають зараженню файлів. Вакцини застосовують, якщо відсутні програми-доктора, "лікуючі" цей вірус. Вакцинація можлива тільки від відомих вірусів. Вакцина модифікує чи програму диск таким чином, щоб це не відбивалося на їхній роботі, а вірус буде сприймати їх зараженими і тому не впровадиться. В даний час програми-вакцини мають обмежене застосування.

Своєчасне виявлення заражених вірусами файлів і дисків, повне знищення виявлених вірусів на кожнім комп'ютері дозволяють уникнути поширенні вірусної епідемії на інші комп'ютери.

Програма-поліфаг Aidstest. Aidstest—це програма, що уміє виявляти і знищувати більш 1300 комп'ютерних вірусів, що одержали найбільш широке поширення в Росії. Версії Aidstest регулярно обновляються і поповнюються інформацією по нові віруси.

Програма-поліфаг Doctor Web. Ця програма призначена для боротьби з поліморфними вірусами, що порівняно недавно з'явилися в комп'ютерному світі. Використання Dr. Web для перевірки дисків і видалення виявлених вірусу подібно програмі Aidstest. При цьому дублювання перевірки практично не відбувається, тому що. Aidstest і Dr. Web працюють на різних наборах вірусів.

Антивірус-ревізор диска ADinf. Ревізор ADinf дозволяє знайти появу будь-якого вірусу, включаючи стелс-віруси, віруси-мутанти і невідомі на сьогоднішній день віруси. Програма запам'ятовує:

• інформацію про завантажувальні сектори;

• інформацію про збійні кластери;

• довжину і контрольні суми файлів;

• дату і час створення файлів.

Протягом усієї роботи комп'ютера програма ADinf стежить за зберігання цих характеристик. У режимі повсякденного контролю ADinf запускається автоматично при першому включенні комп'ютера. Особливо відслідковуються вірусоподібні зміни, про які негайно видається попередження. Крім контролю за цілісністю файлів ADinf стежить за створенням і видаленням підкаталогів, створенням, видаленням, переміщенням і перейменуванням файлів, появою нових збійних кластерів, зберіганя завантажувальних секторів тощо.

Білет № 20

1. Архівування файлів в Windows. Програма WinRar.

Архіватор RAR ще за часів DOS завоював собі перше місце по зрівнянню з такими популярними на той час ZIP -, LZH і ARJ, він демонстрував вищу степінь зжимання при менших затратах часу.

Перебравшись в Windows він продовжував свою еволюцію. На даний момент найновіша версія цього “паковщика” третя. Основними її особливостями стали новий формат архіву, простий інтерфейс та тісна інтеграція з Windows. Процес архівації досить простий навіть для початківця. Можна перетягувати файли із “Провідника” чи добавляти їх із списку в самій оболонці.

WinRAR дає можливість користувачеві самому зробити саморозпаковуючийся архів, дробити архіви на томи. Ця корисна функція знадобиться користувачеві в випадку запису великої кількості інформації (більше 640 – 700 Мб), скажімо на болванку компакт диска (CD), коли не велику кількість інформації (десь до 10 Мб), необхідно записати на дискети об’ємом 1,44 Мб, при передачі файлів по електронній пошті. До того ж він має такі унікальні можливості як виправляти збійні файли, та шифрувати дані по паролю користувача. Добавляючи до архіву так звані області відновлення збільшать файл на декілька процентів, але можна не боятись того, що вміст архіву буде втрачено. Його завжди можна буде відновити. Серед різних сервісних функцій можна відмітити таку як перегляд текстових файлів прямо із архівів, роботу з упакованим файлом як із звичайним каталогом і т.д.

Кількість файлів, які можна добавити в архів, залежить від об’єму доступної пам’яті і довжини імен файлів. Для добавки одного файлу в архів потрібно приблизно 128 байт пам’яті. Наприклад, для архівації мільйона файлів необхідно 128 Мб пам’яті. Тести даного архіватора проводились в роботі з більше чим мільйон файлів.

Максимальний розмір архіву RAR, рівно як и любого файла в архіві RAR, практично безмежний — він складає 8 ексабайт (що рівнозначно 8 589 934 591 Гбайт або 9 223 372 036 854 775 807 байт). Приймемо до уваги ще й те, що розмір більше ніж 4 Гб ми можемо знайти лише на дисках з файловою системою NTFS, оскільки більш старі файлові системи не підтримують таких великих об’ємів файлів. Розмір архіву ZIP, рівно як і любого файла в архіві ZIP, не може перевищувати 2 Гбайт.

В цілому архівний формат RAR значно краще оптимізований для складних задач з використанням більшої кількості файлів і гігабайтового дискового простору.

Дякуючи всім цим якостям WinRAR і користується великою популярністю. Єдина проблема перед якою може стати користувач при роботі з RAR-архівом, зв’язана з різницею в форматах другої та третьої версії архіватора. Оскільки архіви зроблені архіваторами другої версії не можуть бути розпаковані архіватором третьої версії – цінність архіватора WinRAR 3.0 дещо знижується.

Білет № 21

1. Налагодження панелі задач і меню ПУСК в Windows. Налагодження властивостей екрану.

Настроювання монітора і відеоконтролера У Wіndows 98 включені драйвери для найбільш популярних відеоконтролерів. Якщо ж система недостатньо точно підібрала тип вашого відеоконтролера, це доведеться зробити вручну. Якщо ваш відеоконтролер не підтримує технологію автоматичного розпізнавання Plug and Play, то після того, як ви установите систему, Wіndows 98 автоматично вибере стандартний режим роботи дисплея VGA з роздільною здатністю 640 на 480 пікселей при 256 кольорах. Змінити режим роботи дисплея ви можете через вкладку Настроювання діалогового вікна властивостей Екран (доступ: Панель керування =>Екран => Настроювання).

У загальному випадку, за допомогою діалогового вікна властивостей Екран ви можете: - змінити тип драйвера монітора - змінити роздільну здатність екрана і глибину кольору - змінити колірну схему і стилі тексту у всіх елементах екрана, включаючи шрифти, використовувані в діалогових вікнах і меню Настроювання монітора і відеоконтролера.

Монітор і відеоконтролер За допомогою цієї вкладки ви можете вивести індикатор заряду батарей вашого мобільного комп'ютера на панель задач Ви можете також звернутися до діалогового вікна властивостей Екран через системну папку Панель керування . За допомогою спадаючого списку Колірна палітра ви можете змінити поточні установки колірної палітри. Нижче представлена таблиця всіх колірних палітр, що підтримуються системою. У Wіndows 98 включені досить розширені засоби настроювання і керування моніторами і відеоконтролерами. Підтримка пристроїв відеоконтролерів у Wіndows 98 була здійснена в співробітництві з основними виготовлювачами відповідних апаратних засобів ПК. За допомогою механізму автоматичного розпізнавання Wіndows 98 здатна автоматично визначити, який відеоконтролер і монітор підключений до вашого комп'ютера. Якщо ж ваш монітор не підтримує Plug and Play, Wіndows 98 зафіксує монітор у системі як непізнаний пристрій з частотою відновлення 60 Гц.

Настроювання монітора і відеоконтролера. За допомогою цієї вкладки ви можете переключити вихідну розділну здатність екрана на більш високу або навпаки. Якщо ви неправильно установите параметри монітора, можете виявитися в ситуації, у якій ваш монітор зіпсується фізично. Ретельно вивчіть посібник користувача вашого монітора. Натисніть кнопку Додатково. Перед вами ще одне діалогове вікно властивостей, за допомогою якого ви можете настроїти монітор і відеоконтролер. Звернемося спочатку до вкладки Загальні. За допомогою спадаючого списку Розмір шрифту роздягнула Екран ви можете змінити розмір шрифту, що використовується системою для відображення текстових елементів. Якщо з спадаючого списку Розмір шрифту вибрати опцію Іншої, то відкриється діалогове вікно Спеціальний розмір шрифта, за допомогою якого ви можете змінювати в процентному відношенні поточний шрифт екрана щодо стандартного шрифту Wіndows 98. Тепер звернемося до вкладки Адаптер.

Настроювання для монітора і відеоконтролера. За допомогою цього діалогового вікна ви можете змінювати в процентному відношенні поточний шрифт екрана щодо стандартного шрифту Wіndows Майстер установки нового драйвера відеоконтролера Частота відновлення сильно залежить від того, який крок крапок має ваш монітор і чи є в нього тіньова маска для зменшення кроку крапок. Більш-менш нормальний монітор повинен мати невеликий крок крапок, оптимальна величина - 0,27 мм.

Переходимо до вкладки Монітор. Кнопка Змінити дозволяє звернутися до майстра установки драйвера монітора. Майстер установки драйвера монітора спробує знайти найкращий драйвер для вашого типу монітора і, у випадку невдачі, запропонує вам список усіх драйверів системи. Опція Монітор сполучимо зі стандартом Energy Star дозволяє експлуатувати ваш монітор в енергозберігаючому режимі роботи. Такий режим роботи доступний лише в тому випадку, якщо ваш монітор відповідає специфікації VESA Dіsplay Power Management Sіgnalіng (DPMS). Активізована опція Автоматичне визначення моніторів Plug and Play повідомляє системі про те, що ваш монітор сполучимо з механізмом автоматичного розпізнавання пристроїв Plug and Play. Активізована Опція Скидання при відключенні/відновленні дозволяє змусити систему при виході з режиму остановка переустановити параметри екрана монітора. Переходимо до вкладки Швидкодія. За допомогою цієї вкладки ви можете вирішити деякі проблеми відображення графічних елементів або іншої інформації при роздільній здатності, більшій, ніж стандартна 640X480. Просто переміщайте бігунок ближче до позиції Немає.

Параметр за замовчуванням відповідає повному прискоренню відеоконтролера. Зміни режиму апаратного прискорення застосовуються лише в тому випадку, коли відеоконтролер впливає на неправильну роботу вашого комп'ютера. Переходимо до вкладки Керування кольором. За допомогою цієї вкладки ви можете керувати через технологію Color Management 2.0 передачею RGB-кольорів на екрані монітора. Технологія Color Management 2.0 здатна максимально точно передати кольори на екран монітора, що будуть виведені на друк. У більшості випадків, максимально точна передача кольорів працює автоматично, тобто колірні профілі встановлюються автоматично при установці в систему відповідного монітора і друкуючого пристрою. Якщо ви хочете асоціювати з вашим монітором новий профіль кольору, просто натисніть кнопку Додати.

Білет № 22

1. Налагодження параметрів клавіатури, миші, звукових сигналів та подій, встановлення програмного забезпечення принтера.