Трохи теорії на тему Організації, що керує знаннями

В літературі у сфері організації та менеджменту щоразу частіше в описі сучасних тенденцій появляється термін „керування знаннями", чи „організації, що навчається". Часто ці два терміни застосовують як взаємозамінні. Організація, що навчається, дочекалась обширного опису у книжці Петера М. Зенґе „П'ята дисципліна". Автор називає п'ять невід'ємних елементів такої організації:

1. Системне мислення - спосіб бачити завдання цілісно, а не у формі відокремлених, миготливих та ізольованих частин і концепцій.

2. Особиста майстерність - це постійний розвиток усіх, хто залучений до роботи організації. Це підвалина розвитку цілої організації. Організація, як ціле, - мудра мудрістю своїх членів.

3. Моделі мислення - наявність у нас підстав, узагальнень і переконань, які впливають на наше розуміння світу. Багато з них, це приховані стереотипи, які керують вчинками одиниць. Усвідомлення існування цих моделей і вміння викликати їх зміни - це обов'язкова умова процесу навчання організації.

4. Побудова спільного бачення прийдешності потребує творення очікуваного образу майбутнього, ставлення викликів, зрозумілих усім працівникам. Тільки спільне бачення мотивує людей, генерує їх автентичну заангажованість, і спричиняє, що працівники хочуть навчатись не тому, що їх змусили, а тому, що трактують навчання як захопливу можливість розвитку.

5. Командне навчання - це спільна діяльність, результат якої - зростання знань та умінь кожного члена команди. Освіченість команди, що навчається, перевищує сумарний рівень освіченості її учасників. Методами дискусії, діалогу, відмови від поширених засад, вільного обміну думками у групі можна досягти ефекту, який важко здобути індивідуально. „Якщо команда не зможе навчатись, організація також навчатись не буде."

У XXI столітті знання є найбільшим капіталом організації. Це, властиво, засоби знань вміння поширювати і використовувати їх, відрізняють підприємства одне від одного. Тільки проінноваційні інституції здобувають конкурентну перевагу.

Японські автори Ikujiro Nonaka і Hirotaka Takeuchi у своїй книжці Творення знань в організації проголошують тезу, що „організації не тільки „перетворюють" знання, але також „створюють" їх. Питання творення знань господарською організацією було занедбане в науках керування. Тимчасом роки досліджень японських фірм доводять, що творення знань - це головне джерело як міжнародної конкурентноздатності". Згідно Буковітца {W, R. Bukowіtz) і Вільямса (/?. /. Miams) „Керування знаннями - це процес, завдяки якому організація генерує багатство на підставі своїх інтелектуальних активів, або активів, що базуються на знаннях". Перехід від традиційної організації до підприємства, що керує знаннями, потребує впровадження багатьох змін, зокрема у способі мислення і праці менеджерів. Ось приклад кількох вибраних тенденцій змін, які описав Жан Брільман (Jean Brilman):

• Кожен намагається передавати свої знання іншим (...). Передавання інформації і накопичення знань високо оцінюють і нагороджують, натомість блокування потоків інформації карають.

• Підприємство вчиться навчатись, а також охоплювати навчанням усіх працівників.

Навчання проводиться через щоденну працю тих, хто навчає, за участі багатьох осіб, каналів і мас-медіа, а також команди керівників, які також стають тими, хто навчає.

□ Людина навчається постійно; припинення навчання означає усунення з професійного життя. Навчання організації означає також творення нею власних знань".