Глосарій до навчальної дисципліни «Управлінський облік»

Автономна система управлінського обліку - варіант орга­нізації обліку, згідно з яким управлінський облік має повністю виділятись із фінансового за допомогою рахунків - екранів (дзер­кальних рахунків) одного і того ж найменування. Для цього створюється спеціальний План рахунків управлінського обліку.

Альтернативні доходи - величина доходу, яку компанія втрачає на користь найбільш прибуткового альтернативного варіанта.

Альтернативні витрати - витрати майбутніх періодів, які виникають внаслідок вибору конкретного варіанта, як наслідок прийнятого рішення.

Безнапівфабрикатний варіант обліку витрат - варіант, який не передбачає відображення в бухгалтерському обліку вартості переданих напівфабрикатів, а лише оперативний облік їх руху.

Валовий прибуток - це величина, яка визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суми амортизаційних відрахувань.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), яку підприємство очікує виготовити.

Виробничий метод нарахування амортизації - метод, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактич­ного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) на виробничу ставку амортизації.

Витрати - вартісний вираз використаних у процесі вироб­ництва та реалізації матеріальних, трудових, фінансових й інших видів ресурсів. Використання (витрачання) грошових коштів на придбання різних видів ресурсів (відтік грошових коштів) або збільшення кредиторської заборгованості.

Витрати постійні загальні - витрати номінальної потужності, які зберігаються незалежно від того, що відбувається з тими чи іншими підрозділами підприємства (заробітна плата керівників організації).

Витрати змінні (див. Змінні витрати).

Витрати змішані (напівзмінні або напівпостійні) - витрати, величина яких змінюється зі зміною обсягу виробництва, але, на відміну від змінних, не прямо пропорційно. Вони містять як постій­ний, так і змінний компоненти (плата за оренду грузового транспорту, де постійна складова (амортизація) додається до змінного тарифу залежно від пройденої відстані; плата за телефон, що включає фіксовану суму (щомісячну плату) та нарахування за міжміськими тарифами залежно від тривалості розмови та кількості дзвінків).

Витрати на продукт - включають виробничі витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом конкретної продукції.

Витрати накладні - витрати, пов'язані з організацією, управ­лінням та обслуговуванням виробництва, наприклад, адмініс­тративні витрати, витрати на збут та інші витрати, не пов'язані безпосередньо з процесом виробництва.

Витрати непрямі - витрати, які не можуть бути віднесені безпосередньо на конкретний вид продукції економічно можливим шляхом, оскільки вони пов'язані з виготовленням кількох видів продукції або з різноманітними стадіями їх обробки. Такі витрати включають до собівартості конкретної продукції пропорційно до бази розподілу.

Витрати номінальної потужності - заплановані накладні витрати, які могли б існувати при нульовому обсязі ділових операцій (заробітна плата керівного ядра та технічного й обслу­говуючого персоналу, яке було збережено у подібній ситуації «готовності до роботи», податки, амортизаційні відрахування та інші постійні витрати).

Витрати нормальної потужності - витрати при очікуваному середньому обсязі діяльності, який може бути досягнутий за умови звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Витрати основні - витрати, безпосередньо пов'язані з технологічним процесом виготовлення продукції. їх не можна уникнути за будь - яких умов і характеру виробництва, вони не залежать від рівня й форм організації управління (вартість сировини, матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих виробів, вартість робіт і послуг виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій).

Витрати періоду - витрати, що не включаються до виробничої собівартості й розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені (адміністративні витрати, витрати на збут продукції, інші операційні витрати).

Витрати постійні (специфічні) - витрати, які пов'язані з вироб­ництвом і реалізацією конкретного виду продукції (спеціальний інструмент, витрати на реалізацію конкретної продукції);

Витрати прямі - витрати, що можуть бути віднесені безпо­середньо на собівартість конкретного виду продукції на основі економічно обґрунтованих норм та нормативів (вартість сировини та матеріалів, що становлять основу продукції, придбаних напів­фабрикатів та комплектуючих виробів, заробітна плата основних виробничих робітників, відрахування на соціальне страхування).

Вичерпані витрати - зменшення активів (відтік грошових коштів) або збільшення зобов'язань для отримання доходу в звітному періоді.

Відхилення внаслідок (не)ефективного використання матеріалів - сума відхилень різних видів матеріалів внаслідок зміни комбінації та (не)ефективного перетворення їх у кінцевий продукт.

Відхилення внаслідок (не)ефективного маркетингу - добуток різниці між фактичною ціною реалізації та ціною, встанов­леною відповідно до попиту на фактичний обсяг реалізації.

Відхилення внаслідок (не)ефективності перетворення матеріалів у кінцевий продукт - добуток різниці між плановим набором матеріалів при фактичному обсязі використання та плановим використанням матеріалів, перерахованим на фактичний обсяг і планову ціну.

Відхилення внаслідок підвищення активності використання матеріалів - добуток різниці між скоригованим (гнучким) і плановим обсягом використання на планову ціну.

Відхилення внаслідок зміни комбінації матеріалів - добуток різниці між фактичним використанням матеріалів і плановою комбінацією, перерахованою на фактичний обсяг використання матеріалів і планову ціну.

Відхилення доходу внаслідок зміни попиту на продук­цію - добуток різниці між ціною, встановленою на основі попиту, та плановою ціною на фактичний обсяг реалізації продукції.

Відхилення за ефективністю використання праці - різниця між фактичною кількістю відпрацьованих годин і плановою кількістю, перерахованою на фактичний обсяг виробництва.

Відхилення за кількістю (обсягом) використаних мате­ріалів - добуток різниці між нормативною і фактично використаною кількістю матеріалів на нормативну ціну матеріалів.

Відхилення за обсягом реалізації (у системі повних витрат) - добуток різниці між фактичним і плановим обсягом реалізації продукції на планову ціну реалізації.

Відхилення маржинального доходу за обсягом реалізації продукції - добуток різниці між фактичним та плановим обсягом реалізації продукції на нормативну суму покриття одиниці продукції.

Відхилення за продуктивністю праці (кількістю відпра­цьованих годин) - добуток різниці між нормативною, перера­хованою на фактичний обсяг продукції, і фактичною кількістю відпрацьованих годин на нормативну ставку заробітної плати.

Відхилення за ставкою заробітної плати - добуток різниці між нормативною та фактичною ставкою заробітної плати на фактичну кількість відпрацьованих годин.

Відхилення за трудовою активністю - різниця між плановою кількістю відпрацьованих годин, перерахованою на фактичний обсяг виробництва, та плановою кількістю відпрацьованих годин.

Відхилення за ціною матеріалів - добуток різниці між нормативною та фактичною ціною за одиницю матеріалів на фактичну кількість матеріалів.

Відхилення за ціною реалізації (у системі повних витрат) - добуток різниці між фактичною та плановою ціною на обсяг фактично реалізованої продукції.

Відхилення за ціною реалізації продукції (у системі змін­них витрат) - добуток різниці між фактичною та нормативною сумою покриття на фактичний обсяг реалізованої продукції.

Відхилення змінних накладних витрат за ефективністю - добуток різниці між нормативною та фактичною кількістю відпра­цьованих годин за період на ставку нормативних змінних накладних витрат.

Відхилення змінних накладних витрат за ставкою - добуток різниці між нормативною та фактичною ставкою накладних витрат на кількість фактично відпрацьованих годин.

Відхилення маржинального прибутку за змінними витратами - добуток різниці міжзмінними фактичними та нормативними витратами на фактичний обсяг реалізації.

Відхилення маржинального прибутку за обсягом реалізації - добуток різниці між фактичним і плановим обсягом реалізації на нормативний маржинальний дохід одиниці продукції.

Відхилення маржинального доходу за ціною реалізації - добуток різниці між фактичною та нормативною ціною на фак­тичний обсяг реалізації.

Відхилення постійних накладних витрат - різниця між кошторисними накладними витратами, перерахованими на фак­тичний обсяг продукції, та фактичними накладними витратами.

Відхилення сумарного доходу (у системі повних витрат) - різниця між фактичним та кошторисним доходом.

Внутрішні користувачі (див. Користувачі внутрішні).

Внутрішній коефіцієнт окупності (внутрішня норма прибутковості) - це ставка дисконту, за якою чиста дисконтна вартість капіталовкладень дорівнює нулю.

Внутрішня звітність - динамічна система форм узагальненої інформації в розрізі структурних підрозділів (сегментів діяльності), видів продукції, видів діяльності, яка тісно пов'язана з умовами, специфікою, особливостями, організацією виробництва та інфор­маційними потребами управлінської ланки.

Втрачена вигода - різниця між економічним ефектом, який міг би бути отриманий, та фактично отриманим.

«Вузькі місця» - обмеження, які виникають у процесі діяль­ності підприємства, пов'язані з недостатньою кількістю виробничих потужностей, площ та інших виробничих ресурсів.

Гнучкий план - вид плану, формування дохідних та витратних статей якого здійснюється з урахуванням фактичних обсягів діяль­ності.

Дегресивні витрати - витрати, які зростають у темпах значно менших, ніж обсяг виробництва (витрати на поточний ремонт, електроенергію, пару, воду, допоміжні матеріали на господарські потреби, заробітну плату допоміжних робітників).

Дерево цілей - схема, яка містить кілька можливих напрямів дій за конкретних умов, а також можливі результати кожного із цих напрямів.

Дискреційні (періодичні) постійні витрати - витрати, вели­чина яких визначається керівництвом підприємства й не пов'язана зі змінами поточної діяльності, наприклад, витрати на дослідження та розробку, підвищення кваліфікації персоналу, вартість рек­ламних заходів.

Додані витрати - виробничі витрати, що є необхідними для перетворення матеріальних ресурсів у готову продукцію. До них належать пряма заробітна плата та загальновиробничі витрати.

Додаткові (див. Прирістні витрати) витрати.

Економічний елемент - сукупність економічно однорідних витрат, згрупованих за видами в грошовому вимірі.

Економічний прибуток/збиток - різниця між балансовим прибутком підприємства та величиною втраченого економічного ефекту.

Загальне відхилення за трудовими витратами - різниця між нормативними витратами праці на одиницю продукції, перера­хованими на фактичний обсяг продукції та фактичними трудовими витратами.

Загальне відхилення матеріальних витрат - різниця міжнормативними матеріальними витратами при фактичному обсязі виробництва та фактичними матеріальними витратами.

Загальне відхилення постійних накладних витрат - різниця між кошторисними та фактичними постійними накладними витратами.

Загальні відхилення змінних накладних витрат - різниця добутку фактичного обсягу виробництва на нормативну ставку змінних накладних витрат одиниці продукції та фактичними змінними накладними витратами.

Загальновиробничі витрати (змінні) - витрати, що зміню­ються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяль­ності. Вони розподіляються на кожен об'єкт витрат із використан­ням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат) згідно з фактичною потужністю звітного періоду, якою мірою може скоротитись обсяг реалізації, перш ніж підприєм­ство перейде в зону збитків.

Загальновиробничі витрати (постійні) - витрати на обслу­говування та управління виробництвом, що залишаються нез­мінними (або майже незмінними) у разі зміни обсягу діяльності.

Запас фінансової міцності (зона безпеки), грн. - характеризує, як далеко виручка віддаляється від точки без­збитковості.

Запас фінансової міцності (зона безпеки), у процентах відношення різниці фактичного та беззбиткового обсягу реалізації до виручки, яке показує наскільки може скоротитись обсяг реаліза­ції, перш ніж підприємство перейде в зону збитків.

Зведений облік витрат на виробництво - узагальнення за об'єктами обліку всіх витрат за місяць з урахуванням змін залишків незавершеного виробництва й калькулювання фактичної вироб­ничої собівартості одиниці готової продукції (робіт, послуг).

Змінні витрати - витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва (вартість сировини та основних матеріалів, заробітна плата основних виробничих робітників, вартість електро­енергії, використаної на технологічні потреби).

Інтегрована система управлінського обліку - варіант організації обліку, згідно з яким рахунки управлінського обліку кореспондують з контрольними рахунками, до яких належать рахунки витрат і доходів фінансового обліку, що забезпечують зв'язок між фінансовим та управлінським обліками. Для цього в загальному Плані рахунків виділяється спеціальний розділ, що містить рахунки управлінського обліку.

Калькулювання собівартості продукції - це комплексна система економічних розрахунків витрат виробництва та відне­сення їх безпосередньо на носії цих витрат (одиницю продукції, частину продукту, групу продуктів).

Калькуляція нормативна - розрахунок нормативної собівар­тості на основі чинних норм витрат.

Калькуляція планова (калькуляція планової собівартості) - розрахунок планової собівартості одиниці продукції (напівфабри­кату) за статтями витрат, яка складається на рік із розподілом за кожний квартал.

Калькуляція центру відповідальності - сукупність витрат на виготовлення всієї продукції відповідним центром та містить лише ті статті витрат, за які відповідає керівник даного структурного підрозділу. Калькуляція центру відповідальності застосовується для контролю та оцінки діяльності центру відповідальності, а також оцінки ефективності прийнятих рішень керівником такого центру.

Класифікація - важливий метод пізнання досліджуваних об'єктів обліку.

Коефіцієнт змінних витрат - відношення величини змінних витрат до виручки від реалізації.

Коефіцієнт маржинальних надходжень - показник, який ха­рактеризує прибутковість продукції та є важливим інструментом прийняття управлінських рішень. Він визначається відношенням суми маржинального доходу до виручки від реалізації.

Користувачі інформації (внутрішні) - керівники різних рівнів управління - менеджери.

Користувачі інформації (зовнішні) - постачальники, покупці, кредитори, інвестори, податкові органи, органи державної влади, власники/акціонери.

Кошторисна калькуляція - документ, що складається під час проектування нових виробництв і конструювання нових виробів, який забезпечує визначення кошторисної собівартості одиниці продукції.

Кумулятивний коефіцієнт - розраховується діленням кіль­кості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну викорис­тання об'єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання.

Кумулятивний метод нарахування амортизації - метод, відповідно до якого річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, на кумулятивний коефіцієнт.

Маржа постійна (напівмаржа) - перевищення надходжень (доходу) від центру відповідальності або окремого виду продукції над специфічними витратами.

Маржинальна собівартість продукції - собівартість, яка включає змінні витрати конкретних видів продукції.

Маржинальний дохід - різниця між виручкою від продажу та змінними витратами, яка характеризує внесок у покриття постійних витрат і формування загального прибутку підприємства.

Маржинальні витрати - витрати, понесені в разі випуску додаткової одиниці продукції.

Метод візуального пристосування - передбачає графічне відображення всіх точок витрат, на основі яких візуально будується пряма функції витрат (у = а + Ьх).

Метод дисконтування грошових надходжень - метод оцін­ки, який враховує зміну вартості грошових коштів у часі.

Метод зменшення залишкової вартості - метод нарахування амортизації, відповідно до якого річна сума амортизації визна­чається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та річної норми амортизації.

Метод ідентифікованої собівартості - метод оцінки вико­ристання матеріальних ресурсів, відповідно до якого облік фак­тичної собівартості здійснюється за кожною конкретною одиницею матеріальних цінностей.

Метод інвентарний - метод оцінки використаних матеріаль­них ресурсів, який ґрунтується на даних інвентаризації готової продукції й матеріалів на робочих місцях і в незавершеному виробництві.

Метод нормативних витрат - метод оцінки матеріальних цінностей, який базується на застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), встановлених підприємством з урахуван­ням нормальних рівнів використання матеріальних цінностей, праці, виробничих потужностей та чинних цін.

Метод партіонного розкрою - метод оцінки матеріальних витрат, при якому на виробництво надходить наперед визначена партія матеріалів, із якої шляхом розкрою, нарізки або штампування виготовляють одну або кілька деталей. Згідно з цим методом фактичне використання матеріалу розраховується як різниця між одержаною та поверненою кількістю матеріалу, а використання за нормою - як добуток кількості заготовок на норму використання матеріалу. Відхилення від норм визначається порівнянням фактично використаного матеріалу з використанням за нормою.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості - метод нарахування амортизації, відповідно до якого річну суму амортизації визначають як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду (або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації) на подвоєну річну норму амортизації. Річну норму обчислюють діленням 100 на кількість років корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів.

Метод регресійного аналізу - метод статистичного моделю­вання, суть якого полягає у встановленні закономірності зміни середнього значення змінної величини (витрат) під впливом зміни однієї або кількох незалежних змінних факторів (обсягу діяльності). Функція моделі, залежної від однієї змінної величини, називається парним регресійним аналізом і має вигляд: у = а + Ьх. Функція моделі, залежної від кількох змінних величин, називається множинним регресійним аналізом і має такий вигляд: у = а + Ь₁х₁ + а₁х₁ + ... + а_пЬ_п.

Метод середньозваженої собівартості - метод, за яким матеріальні цінності оцінюють за середньозваженою собівартістю, яку визначають діленням сумарної вартості залишку таких матеріалів на початок звітного місяця та вартості матеріальних цінностей, що надійшли у звітному місяці, на сумарну кількість матеріалів на початок звітного місяця та одержаних у звітному місяці.

Метод сигнального документування - метод обліку мате­ріальних витрат, який використовують у разі позапланових змін норм та перевищення ліміту споживання виробничих ресурсів.

Метод собівартості останніх за часом надходження матеріальних цінностей (ЛІФО) - метод оцінки матеріальних цінностей, який базується на припущенні, що матеріальні цінності використовуються в послідовності, протилежній їх надходженню на підприємство. Згідно з методом ЛІФО матеріальні цінності, які першими відпускають на виробництво, оцінюють за собівартістю останніх за терміном надходження матеріалів.

Метод собівартості перших за часом надходження матеріальних цінностей (ФІФО) - метод оцінки матеріальних цінностей, який базується на припущенні, що матеріальні цінності використовують в послідовності їх надходженню на підприємство. На основі методу ФІФО матеріали, які першими надійшли на виробництво, оцінюють за собівартістю перших за часом надходження матеріалів.

Місця виникнення витрат - просторово або функціонально відокремлені дільниці, на яких здійснюється первісне споживання виробничих ресурсів.

Напіфабрикатний варіант зведення витрат - варіант, згідно з яким передбачено використання рахунка «Напівфабрикати власного виробництва» під час передачі напівфабрикатів іншим цехам для подальшої обробки або для комплектації.

Невичерпані витрати - зменшення активів (відтік грошових коштів) або збільшення зобов'язань у звітному періоді для отри­мання вигоди в майбутніх періодах.

Незворотні витрати - витрати минулих періодів.

Непідконтрольні витрати - витрати, величина яка перебуває поза контролем менеджера.

Непланові витрати (див. Непродуктивні витрати) - витрати, які І не підлягають плануванню (втрати від браку, втрати внаслідок простоїв).

Непродуктивні витрати - необов'язкові витрати, які виникають у результаті недоліків в організації виробництва та порушення технології.

Непрямі витрати - витрати, що не можуть бути віднесені без­посередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Нерелевантні доходи - доходи, на величину яких не впливають прийняті рішення.

Нерелевантні витрати - витрати, які не залежать від прийня­того рішення.

Норма - заздалегідь встановлений кількісний вираз ресурсу на виготовлення одиниці продукції за умови використання прогре­сивної технології та організації виробництва.

Норма прибутку - відношення середньорічного прибутку до сумарних витрат внаслідок здійснення інвестицій.

Нормальна виробнича потужність - очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних А циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Нормативна собівартість - вид собівартості, яка ґрунтується на використанні нормативного методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції або його елементів. На відміну від планової, нормативна собівартість змінюється щоразу при зміні норм і нормативів; розраховується нормативна собівартість на основі поточних норм витрачання матеріальних і трудових ресурсів.

Нормативні витрати - заздалегідь визначені витрати для досягнення цілей в умовах ефективного виробництва, розраховані на основі норм та нормативів витрачання всіх видів ресурсів.

Об'єкт калькулювання - одиниця продукції (робіт, послуг) або одиниця готового продукту, виготовленого на підприємстві.

Об'єкт обліку виробничих витрат - вироби, їх окремі частини (конструктивні елементи, вузли, деталі), групи виробів, виконані роботи, сукупність однорідних робіт виробництва, процеси, фази й стадії технологічних процесів (переділи), окремі операції.

Обов'язкові (постійні) витрати - мають тенденцію залиша­тися без змін відносно зміни обсягу діяльності в межах коротких періодів (квартал, рік), наприклад, амортизація обладнання, споруд, будівель, а також заробітна плата керівного персоналу.

Овердрафт - одержання кредиту шляхом виписування чека або платіжного доручення на суму, яка перевищує залишок коштів на розрахунковому рахунку в межах фіксованої суми.

Операційний аналіз - частина управлінського обліку, ключо­вими елементами якого є операційний важіль, поріг рентабельності (точка беззбитковості) та запас фінансової міцності підприємства. Операційний аналіз забезпечує пошук найбільш вигідних комбі­націй між змінними витратами на одиницю продукції, постійними витратами, ціною продукції та обсягом продажу.

Операційний важіль - величина, яка визначається відношен­ням суми покриття (внеску на покриття) до величини прибутку та характеризує рівень підприємницького ризику підприємства.

Основний план - прогноз майбутнього стану підприємства, який містить основні фінансові звіти всіх підрозділів підприємства на відповідний плановий період.

Період окупності капіталовкладень - термін, протягом якого отриманий внаслідок інвестицій дохід повністю відшкодовує первісно здійснені капіталовкладення. Період окупності визна­чається відношенням суми капіталовкладень до величини одержа­ного доходу.

Підконтрольні витрати - витрати, на величину яких може суттєво впливати управлінський персонал.

План адміністративних витрат - документ, який містить прогноз адміністративних витрат за окремими статтями.

План виробництва - документ, який містить прогноз обсягу виробництва га реалізації продукції, планових залишків готової продукції на кінець та фактичних залишків на початок планового періоду за видами продукції.

План грошових коштів - документ, який містить прогноз очікуваних надходжень та платежів протягом планового періоду.

План загальновиробничих витрат - документ, який містить прогноз вартості загальновиробничих витрат за окремими статтями.

План витрат на збут - документ, який містить прогноз вартості витрат на збут за окремими статтями.

План звіту про прибутки та збитки - документ, який містить прогноз формування фінансових результатів діяльності підпри­ємства в майбутньому на основі даних про доходи та витрати.

План матеріального забезпечення - документ, який містить прогноз обсягів використання матеріальних ресурсів у натураль­ному та вартісному вимірах, планових залишків матеріальних ресурсів на кінець періоду та фактичних залишків на початок планового періоду, ціни та вартості обсягів постачання за видами матеріалів.

План операційного прибутку - документ, який містить формування операційних фінансових результатів господарської діяльності на основі майбутніх доходів та витрат.

План продажу - документ, який містить прогноз обсягів продажу в натуральному та вартісному вимірах.

План прямих витрат на оплату праці - документ, який містить прогноз прямих витрат на оплату праці в натуральному та вартіс­ному вимірах за видами продукції.

План прямих матеріальних витрат - документ, який містить прогноз обсягів використання різних видів матеріалів у натураль­ному та вартісному вимірах за видами продукції.

План собівартості продукції - документ, який містить прогноз , прямих та загальновиробничих витрат за окремими видами продукції.

Планова калькуляція - документ, який складається на плановий період на основі діючих на початок цього періоду норм і кошторисів та забезпечує визначення планової собівартості одиниці продукції.

Планова собівартість - вид собівартості, основою якої є середні норми витрачання різних видів ресурсів. Планова собівартість протягом року не змінюється та розраховується на рік і на кожний квартал. Вона є максимально допустимою вели­чиною, відхилення у бік збільшення від якої є явищем небажаним.

Планові витрати - витрати, що передбачені кошторисом витрат на виробництво.

Планування «з нуля» - метод формування плану, за умови здійснення діяльності кожного разу «з нуля».

Планування додаткове - метод планування, який здійсню­ється на основі формування плану попереднього періоду та внесення доповнень з урахуванням майбутніх змін.

Планування життєвого циклу продукту - метод, згідно з яким план формується відповідно до життєвого циклу продукту на основі витрат та доходів, одержаних в результаті виробництва різних видів продукції.

Планування програм - метод формування плану, згідно з яким за базу приймають окремі продукти або проекти.

Планування - інструмент обґрунтування цілей та способів їх досягнення, а також визначення необхідних ресурсів та ефек­тивних методів.

Планування на основі маркетингових досліджень - метод формування плану, який базується на цінових перевагах перед конкурентами на окремі види продукції.

Поведінка витрат - характер зміни витрат залежно від змін різноманітних факторів у діяльності підприємства.

Повна собівартість продукції - сукупність собівартості виробництва, адміністративних витрат та витрат на збут.

Постійні специфічні витрати (див. Витрати постійні специфічні).

Принцип «різна собівартість для різних цілей» - ґрунтується на використанні різних видів собівартості для досягнення різних цілей.

Принцип багатоваріантності - ґрунтується на використанні всіх можливих для конкретних умов варіантів вирішень, врахо­вуючи, що шляхи досягнення цілей можуть бути різними.

Принцип відповідальності за прийняття рішень - перед­бачає, що за результати, які є наслідком прийнятих рішень на кожному рівні управління, відповідає конкретна особа.

Принцип економічності - означає, що витрати на створення системи управлінського обліку не можуть перевищувати отриману вигоду від її використання.

Принцип комплексності - свідчить, що управлінський облік базується на комплексній інформації незалежно від того, в якій системі ця інформація виникла і яка вона: якісна чи кількісна, зовнішня чи внутрішня, фінансова чи не фінансова.

Принцип методологічного плюралізму - означає, що багато економічних проблем можуть бути вирішені більш плідно на рівні різних методологічних прийомів, характерних для різних дисциплін, ніж це можна зробити на рівні кожної з них окремо.

Принцип орієнтації обліку на досягнення стратегічних цілей підприємства - відповідно до нього пріоритетними вважа­ються стратегічні цілі підприємства.

Принцип результативності - згідно з цим принципом, при­ймаючи рішення, необхідно постійно зіставляти витрати, понесені в результаті діяльності, з отриманим доходом. При цьому доходи завжди мають перевищувати витрати.

Прирістні (додаткові) витрати - витрати, які існували внаслідок випуску кількох додатково виготовлених одиниць продукції.

Прогнозний баланс - документ, який містить прогноз активів, власного і позиченого капіталу, а також зобов'язань підприємства.

Прогресивні витрати - витрати, які зростають у темпах значно більших, ніж обсяг виробництва (доплати за понаднормові години, за роботу в святкові дні, оплата простоїв. Такі витрати, як правило, спричинені порушенням ритмічності виробництва і не є типовими для підприємства, що нормально функціонує).

Продуктивні витрати - витрати, доцільні для даних конкретних умов та передбачені технологією й організацією виробництва продукції.

Пропорціональні витрати - витрати, які збільшуються (зменшуються) пропорційно збільшенню (зменшенню) обсягу продукції (витрати на сировину, основні матеріали, придбані напівфабрикати, заробітна плата виробничих робітників, при відрядній оплаті праці, паливо й енергія на технологічні цілі).

Прямі витрати на оплату праці - основна заробітна плата, додаткові виплати і відрахування в фонди соціального страхування основних виробничих робітників, праця яких безпосередньо пов'язана з процесом виготовлення продукції та наданням послуг.

Прямі матеріальні витрати - вартість сировини та матеріалів, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі.

Прямолінійний метод нарахування амортизації - метод, згідно з яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний термін використання об'єкта основних засобів.

Регресійний аналіз (див. Метод регресійного аналізу).

Релевантні витрати - витрати, які змінюються внаслідок прийнятого рішення.

Релеватні доходи - доходи, величина яких змінюється внаслідок прийнятого рішення.

Рівень завантаження в точці беззбитковості - показник, який обчислюється відношенням обсягу беззбитковості та фактичного або планового обсягу виробництва й вказує, в якому співвідношенні фактичне завантаження потужностей забезпечує відшкодування витрат на виробництво та формування прибутку.

SWOT-аналіз - процесc виявлення слабких та сильних сторін підприємства, які містять переваги та загрози, з метою з'ясування ключових чинників успіху.

Сегмент діяльності - економічна та інформаційна структурна одиниця, в межах якої регулярно порівнюються можливості та фактична їх реалізація на основі доходів, витрат і результатів.

Система обліку та калькулювання за нормативними витратами - система, що базується на використанні методу обліку витрат і калькулювання за нормативними витратами та включає облік витрат, калькулювання нормативної собівартості продукції й видачу споживачам інформації про відхилення фактичних витрат від нормативних.

Система обліку та калькулювання за повними витрата­ми - система, яка базується на використанні методу обліку витрат і калькулювання повної собівартості та включає збір, каль­кулювання повної собівартості продукції та видачу інформації про сукупні витрати на виробництво та реалізацію продукції.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) сукупність витрат на виробництво та реалізацію продукції, до складу яких включаються: виробнича собівартість продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нероз­поділені постійні загальновиробничі витрати, наднормативні вироб­ничі витрати.

Специфічні (постійні) витрати - витрати номінальної потуж­ності, які мають особливе відношення до конкретного підрозділу підприємства й зникають при його ліквідації (заробітна плата керів­ника структурного підрозділу підприємства, вартість специфічних інструментів, характерних для даного підрозділу).

Спосіб вилучення витрат - спосіб калькулювання собівар­тості, який застосовується у разі виготовлення кількох видів продукції, при цьому один із продуктів вважають основним, а інші відносять до супутньої (побічної) продукції.

Спосіб додавання витрат - спосіб калькулювання собівар­тості, суть якого полягає в тому, що собівартість одиниці продукції визначають шляхом послідовного додавання витрат за окремими процесами (окремими деталями виробу).

Спосіб калькулювання собівартості (комбінований) - спосіб калькулювання собівартості продукції, згідно з яким вико­ристовують комбінацію кількох способів.

Спосіб коефіцієнтний - спосіб калькулювання собівартості продукції, суть якого полягає у використанні коефіцієнтів, розрахованих на основі витрат для переведення продуктів в умовні одиниці.

Спосіб пропорційний (індексний) - спосіб калькулювання собівартості продукції в умовах комплексного виробництва, суть якого полягає в тому, що витрати на сукупно виготовлені види про­дукції розподіляються пропорційно до бази розподілу. При цьому собівартість одиниці продукції за кожним її видом обчислюють за прямою ознакою.

Спрощений статистичний аналіз - спосіб розподілу витрат на постійні та змінні на основі середніх значень витрат та обсягів діяльності, а також математичних розрахунків.

Статичний план - вид плану, який містить планові та фактичні витрати за окремими статтями, при формуванні яких не враховуються фактичні обсяги діяльності.

Стаття витрат - сукупність витрат, для яких характерна однорідність їх цільового використання.

Сума покриття - дохід від реалізації після відшкодування змінних витрат.

Термін досягнення точки беззбитковості - показник, який дозволяє прогнозувати момент досягнення точки беззбитковості (у днях). Він визначається як відношення добутку обсягу в точці беззбитковості на кількість днів у звітному періоді до планового обсягу реалізації продукції.

Технологічний аналіз - різновид функціонально - вартісного аналізу, який полягає в систематичному вивченні функцій конкрет­них об'єктів (продукції та процесів) з метою скорочення витрат і підвищення ефективності діяльності. Метою аналізу є встанов­лення оптимального співвідношення між одержаним ефектом і величиною витрат.

Точка беззбитковості (поріг рентабельності) - обсяг реалізації, при якому прибуток дорівнює нулю.

Умовна одиниця - набір витрат, необхідних для виробництва однієї закінченої обробкою фізичної одиниці продукції.

Управління «за відхиленням» - система оперативного реа­гування на ситуацію, що складається.

Управлінське рішення - результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування та вибору найвигіднішого варіанта із низки альтернатив досягнення конкретної мети в системі управління.

Управлінський облік - інтегрована система підготовки та забезпечення різних рівнів управління інтерпретованою відпо­відним чином інформацією для ефективного планування, контро­лю та прийняття управлінських рішень.

Фактична виробнича собівартість готової продукції, виконаних робіт і наданих послуг - величина, яка визначається за формулою: незавершене виробництво на початок місяця плюс виробничі витрати за місяць, мінус незавершене виробництво на кінець місяця, мінус заграти остаточного браку, мінус втрати нестач незавершеного виробництва.

Фактична калькуляція - це документ, який відображає сукупність всіх витрат на виробництво й реалізацію продукції та забезпечує визначення фактичної собівартості одиниці продукції. Вона використовується для контролю за виконанням планових завдань щодо скорочення собівартості різних видів продукції, а також для аналізу динаміки собівартості.

Фактична потужність - фактичний обсяг діяльності, який існував протягом звітного періоду.

Фактичний маржинальний прибуток - величина, яка визначається за формулою: нормативний маржинальний прибуток плюс відхилення маржинального прибутку за обсягом реалізації, плюс відхилення маржинального прибутку за ціною реалізації, мінус відхилення маржинального прибутку за змінними витратами.

Фактичні витрати - фактично понесені витрати внаслідок виробництва та реалізації продукції.

Фінансовий план - прогноз майбутнього стану підприємства, який включає проект бюджету грошових коштів, проект балансу та проект звіту про прибутки та збитки.

Фінансовий результат - перевищення доходу над витратами звітного періоду.

Функціонально - вартісний аналіз (ФВА) - процес інновацій, який здійснюється за чітко встановленими правилами. Його мета - пошук можливостей для реалізації функцій постачання, вироб­ництва та реалізації продукції при найменших витратах й одночас­ному забезпеченні високих вимог до якості, безпеки та ринкової привабливості товарів і послуг. На відміну від інших методів скорочення витрат, ФВА ґрунтується на дослідженні функцій конкретного об'єкта з метою скорочення витрат і досягнення макси­мального ефекту.

Центри інвестицій - структурні підрозділи, керівники яких несуть відповідальність за величину витрат, доходів та контро­люють інвестиції у власні активи.

Центри відповідальності - структурні підрозділи (відділи) підприємства на чолі з керівником, який володіє делегованими йому повноваженнями та відповідає за результати роботи підрозділу.

Центри доходу - структурні одиниці, підрозділи, керівники яких відповідають лише за дохід, одержаний даним підрозділом, але не можуть контролювати прибуток, якщо центр реалізації результатів діяльності поза їх компетенцією.

Центри капітальних вкладень - економічно відокремлені підрозділи, керівники яких несуть відповідальність за ефективне використання капітальних вкладень.

Центри контролю та управління - сфери (дільниці) діяль­ності, керівники яких відповідають за конкретні види діяльності та їх результати. Такі центри несуть витрати, які важко зіставити з результатами, що контролюються цими центрами.

Центри обслуговування - структурні підрозділи, від послуг яких залежить ритмічна робота виробничих підрозділів, які є одночасно центрами витрат.

Центри прибутку - підрозділи, керівники яких відповідають не тільки за витрати, а й за фінансові результати діяльності такого центру. До центрів прибутку належать окремі підприємства, філіали, дочірні організації, торгові представництва, магазини, що входять до складу об'єднань. Керівники центрів прибутку відпові­дають за фінансовий результат центру, оскільки в їхній компетенції перебувають не лише механізми формування витрат і доходів, а й механізми ціноутворення.

Центри продажу - центри обслуговування, які здійснюють маркетингово-збутову діяльність і відповідають не лише за дохід, одержаний від реалізації продукції (товарів, послуг), а й за витрати, пов'язані з маркетингово-збутовою діяльністю.

Цільові витрати - будь-який вид діяльності, який вимагає відокремленого вимірювання витрат (витрати на конкретний вид діяльності).

Чиста дисконтна вартість (цінність капіталу) - різниця між теперішньою вартістю майбутніх чистих грошових надходжень і теперішньою вартістю чистих інвестицій.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна література

1.Атамас П.Й. Управлінський облік: Навчальний посібник. – Д. – К: Центр навчальної літератури, 2006. – 440 с.

2. Голов С.Ф. Управлінський облік. Підручник. – 4-те вид. – К.: Лібра,2008.-704 с.

3. Добровський В.М., Гнилицька Л.В., Коршикова Р.С. Управлінський облік: Навч.-метод.посіб.для самост.вивч.дисц. / За ред.В.М. Добровського. – К.: КНЕУ, 2005. – 235 с.

4. Каверина О.Д. Управленческий учет: системы, методы, процедуры.- М.: Финансы и статистика, 2003. - 352 с.

5. Корецький М.Х., Дацій Н.В., Пельтек Л.В. Управлінський облік: Навч.посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 296 с.

6. Лень В.С. Управлінський облік: Навч.посіб. – 2-ге вид., випр. – К.: Знання-Прес, 2006. – 317 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

7. Нападовська Л.В. Управлінський облік. Підручник.- К.:Наука,2004.-550с.

8. Нападовська Л.В. Управлінський облік: Монографія.-Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000.- 356 с.

Додаткова література

1.Апчерч А. Управленческий учет: принципы и практика: Пер. с англ./Под. ред. Я. В. Соколова, И.А. Смирновой. - М. Финансы и статистика, 2002- 952 с.

2.Вахрушина М.А. Бухгалтерский учет управленческий: Учеб. пособие/ВЗФЗИ.-М.:ЗАО"Финстатинформ", 2000.-359 с.

3.Друри К. Введение в управленческий и производственный учет: Учебн.пособие для вузов / Пер.с англ.под ред. Н.Д. Эриашвили; Предисловие проф. П.С. Безруких. – 3-е изд., перераб. И доп. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. - 783 с.

4.Друри К. Управленческий и производственньїй учет: Пер. с англ.; Учебник.- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. -1071 с.

5.Райан Боб. Стратегический учет для руководителя / М. X. Розовский (пер. с англ.).-М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998.-616 с.