МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Кафедра видавничої справи та редагування

Методичні рекомендації

До практичного заняття з курсу “Літературне редагування”

На тему “Редагування цитат і бібліографічних посилань”

Для студентів спеціальності “Видавнича справа та редагування”

Р о з р о б н и к

канд. філол. наук, доцент Л. В. Завгородня

Р е ц е н з е н т

канд. філол. наук, доцент Ю. В. Тимошенко

Черкаси 2005

Тема практичного заняття: Редагування цитат і бібліографічних посилань.

Мета практичного заняття: Поглибити знання про цитати й бібліографічні посилання як вид фактичного матеріалу; виробляти навички редагування цитат і бібліографічних посилань, правильного їх оформлення в текстах; ознайомитися із конкретними прикладами цитувань та посилань.

Питання для обговорення

1. Поняття цитати. Види цитування.

2. Вимоги до оформлення цитат.

3. Особливості редагування цитатного матеріалу.

4. Бібліографічні посилання, їх види. Специфіка редагування бібліографічних посилань.

5. Вимоги до оформлення посилань. Стандартизація оформлення бібліографічних посилань.

Завдання

1. Підготуватися до обговорення питань практичного заняття.

2. Зробити ксероеопію зразків бібліографічного опису творів друку за книгою: Романюк М. М. Загальна і спеціальна бібліографія: Навч. посіб. – Львів: Світ, 2003. – С. 39-55.

Загальні рекомендації

Цитування й бібліографічні посилання – важливі елементи текстів багатьох жанрів: монографії, підручника, навчального посібника, хрестоматії, статті, рецензії тощо. Тому на практиці редакторові дуже часто доводиться мати справу з цим видом фактичного матеріалу. Для його редагування необхідно оволодіти певним масивом теоретичних знань, умінь і навичок. Насамперед потрібно знати, що становить собою цитата як вид факту, яке її призначення, які види цитування застосовуються у творах, а ще треба грунтовно засвоїти вимоги до графічної подачі цитат і т. п. Так само редактор мусить усе знати про посилання: їх функції, види, структуру, нормативні документи щодо їх оформлення та використовуваних у них умовних скорочень та ін.

Готуючись до заняття, слід ретельно простудіювати поданий у цих методичних рекомендаціях матеріал за кожним питанням. При цьому особливу увагу варто звернути на приклади, які можуть слугувати зразками при виконанні практичних завдань. Доцільно було б виписати ці приклади на окремі картки, що значно полегшило б пошук відповідного зразка.

Для поглиблення відомостей про те чи те питання слід звернутися до рекомендованих джерел. Оскільки оформлення посилань унормоване державними стандартами України, то бажано мати у своїй бібліотеці їх ксерокопії. Це стосується насамперед таких стандартів:

ДСТУ 2392 – 94. Інформація та документація. Базові поняття: Терміни та визначення: Вид. Офіц. – К.: Держстандарт України, 1994. – 53 с.;

ДСТУ 2394 – 94. Інформація та документація. Комплектування фонду, бібліографічний опис, аналіз документів: Терміни та визначення: Вид. Офіц. – К.: Держстандарт України, 1994. – 89 с.;

ДСТУ 2395 – 94. Інформація та документація. Обстеження документа, встановлення його предмета та відбір термінів індексування: Загальні вимоги: Вид. Офіц. – К.: Держстандарт України, 1994. – 10 с.;

ДСТУ 2398 – 94. Інформація та документація. Інформаційні мови: Терміни та визначення: Вид. Офіц. – К.: Держстандарт України, 1994. – 73 с.;

ДСТУ 3017 – 95.Видання. Основні види: Терміни та визначення: Вид. Офіц. – К.: Держстандарт України, 1995. – 47 с.;

ДСТУ 3582 – 95: Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі: Загальні правила та вимоги: Вид. Офіц. – К.: Держстандарт України, 1998. – 25 с.

Ці стандарти розроблені відповідними науковими установами за дорученням Держстандарту України на основі міжнародних стандартів, затверджених Міжнародною організацією зі стандартизації.