МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Навчально-науковий інститут педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва

Кафедра соціальної педагогіки, дошкільної та початкової освіти

Індивідуальне науково-дослідне завдання на тему:

« Психологічні основи спілкування дошкільників з дорослими у дітей. Лісіна м. І. « Спілкування з дорослими у дітей перших років життя» »

Виконала:

студентка 2-ПО курсу

Солопун А. В.

Викладач:

Зобенько Наталія Анатоліївна

Черкаси-2013

Зміст

Вступ……………………………………………………………………….....

1. Фактори, що визначають відносини дітей до дорослих………………. 

2. Розвиток спілкування дитини з дорослими протягом дитинства. Форми спілкування по М.І. Лісіной……………………………………………..

3.  Ситуативно-ділове спілкування………………………………………...

4.  Спілкування дітей в сім'ї………………………………………………...

Список використаних джерел………………………………………………..

Вступ

Проблема спілкування дітей раннього віку з дорослими дуже актуальна і злободенна. Дослідженнями видатних вітчизняних психологів доведено, що спілкування - найважливіший фактор психічного розвитку дитини Венгер Л. Я., Коломенський Я. П., Лісіна М. І., Запорожець О. А. І ін Вивченням цієї проблеми вони почали займатися з 50 -х років. Як відомо, спілкування - це перша людська діяльність, що виникає на зорі становлення людського суспільства. Людина спілкувався з приводу мотиву добування засобів до існування  полювання, приготування їжі, одягу та ін У дослідженнях провідних вітчизняних психологів доведено, що потреба у спілкуванні у дітей є базисом для подальшого розвитку всієї психіки і особистості вже на ранніх етапах онтогенезу. Венгер Л. А., Виготський Л. С., Лісіна М. І., Мухіна В. С., Рузская А. С. та ін. Саме в процесі спілкування з іншими людьми дитина засвоює людський досвід. Без спілкування неможливо встановлення психічного контакту між людьми.

1. Фактори, що визначають відносини дітей до дорослих

Під спілкуванням розуміється інформаційне, емоційне і предметне взаємодія, в процесі якого реалізуються, виявляються і формуються міжособистісні взаємини. У процесі спілкування складаються певні взаємовідносини. Від характеру стосунків дитини з навколишнім багато в чому залежить, які саме особистісні якості сформуються у нього. Відносини дошкільнят з дорослими можуть бути, наприклад, приязними і довірливими, зацікавленими або байдужими, спокійними і неспокійними.  Чим визначається ставлення дітей до дорослих! Що лежить в його основі! Ці питання є до цих пір мало дослідженими. Існує кілька підходів до їх вирішення. Так, наприклад, неофрейдисти Дж. Боулбі, Р. Спітц підкреслюють вирішальну роль у цьому процесі матері, яка вигодовує немовляти, тим самим задовольняє його "оральну" потреба. Але чим пояснити тоді випадки, коли розлучені з матір'ю діти розвивалися фізично і психічно сприятливо! Як зрозуміти описані в науковій літературі факти глибокої прихильності немовлят і дітей старшого віку до дорослого, який тільки розмовляв і грав з дитиною, не здійснюючи при цьому ніякого догляду за ним? Психоаналітичний підхід, перебільшують вплив біологічного фактора, роль самого першого етапу життя на психічний розвиток, не дає відповіді на ці питання. Прихильники теорії " імпрітінг " - зйомки також відводять першорядну роль раннього досвіду дитини в формуванні його відносин до оточуючих. Суть її полягає в перенесенні механізму " імпрітінг " описаного вперше К. Лоренцом[1] на основі спостережень над пташенятами без належних підстав і на поведінку дитини. Згідно з гіпотезою " імпрітінг ", у дітей раннього віку відбувається запам ятовування особливостей, властивих дорослому, яка доглядає за ними, - його зовнішності, голосу, одягу, запаху. Вони й складають образ що викликає у дитини прихильність за аналогією з образом матері або іншого дорослого, що заміняє її.  На думку вітчизняних психологів, потреби дитини не зводяться до його органічним потребам, які задовольняє дорослий. Вже в перші тижні життя у дітей починає складатися потреба у спілкуванні з людьми - особлива потреба не біологічного, а соціального характеру А. М. Леонтьєв, А. В. Запорожець, М. І. Лісіна, М. Ю. Кистяковская та ін. Спілкування ж з дорослими розглядається як один з найважливіших факторів розвитку дитини в ранньому та дошкільному віці.  Експериментальні дослідження, проведені під керівництвом М. І. Лісіна, показали, що протягом перших семи років життя послідовно виникають і змінюють один одного кілька форм спілкування дітей і дорослих. Основні з них: безпосередньо - емоційне спілкування, ділове, внеситуативно - пізнавальне, внеситуативно - особистісне.