10. Психологічна діагностика, корекція і профілактика неприпустимих і межових станів.

11. Загальні закономірності трудової діяльності в системі забезпечення її ефективності та надійності.

   Адаптація передбачає стійку взаємодію організму з зовнішнім середовищем, необхідну для забезпечення збереження працездатності людини в мінливих умовах. Адаптація у людини формується не тільки в зв'язку зі зміною та впливом умов праці і життєдіяльності, тобто зміною морфо-функціональної організації (біологічна адаптація), а й завдяки перебудові відносин між Прогрес техніки зумовлює зміну характеристики трудового процесу, в якому провідне значення має стан нервової системи, психологічний статус особистості, складні процеси регуляції, але зовнішнім проявом їх залишається рухова (м'язова) активність.

На мобілізації ж резервних психофізіологічних можливостей заснована здатність організму протистояти несприятливим зовнішнім впливам, підтримка оптимальної працездатності.   Для характеристики роботи спеціалістів має значення три з цих рівнів: мінімальний, максимальний та оптимальний. Мінімальний (пороговий) та максимальний рівні характеризують крайні можливості функцій організму. За їх межами (підпороговий та над-максимальний рівні) функції або не проявляються, або порушуються. Чим ближче рівні функціонування систем організму до цих меж, тим менше працездатність і надійність діяльності людини.    Найбільшу працездатність людина має на оптимальному рівні, який характеризується такими ознаками:

   1. Скорочення періоду впрацьовування, тобто переходу від спокою до високої працездатності.    2. Найбільш адекватні показники функцій системи (швидкість реакцій, переробка сигналів і т. ін.).

   3. Найбільш економні біоенергетичні затрати.

4. Тривале збереження працездатності (зростає витривалість).

   5. Адекватність реакцій організму зовнішнім діям (при надмаксимальному або підпороговому функціонуванні можливі парадоксальні реакції).

  6. Найбільш легка адаптація, регуляція функцій та автоматизація навичок.

   Конкретні величини, які характеризують оптимальний рівень системи (функції) Загальними закономірностями в трудовій діяльності людини можна вважати:

• взаємодію організму з зовнішнім середовищем;

•    - загальні принципи вищої нервової діяльності;

•    - можливість адаптації (пристосування) організму до змін умов існування;

•    - рухову (м'язову) активність як обов'язковий компонент будь-якої праці;

•    - резервні можливості організму;   - індивідуальні особливості людини та її можливості при роботі в системах керування;    - прояв втоми та відновлення.

12. Поняття умов придатності до життєдіяльності

З випробуванням перших суден, літаючих і підводних апаратів і до теперішнього часу люди, як не дивно, мало були задоволені тим, що ми зараз називаємо придатністю до життєдіяльності.    Леонардо да Вінчі в одній із своїх праць згадує про винайдену ним речовину, яка забезпечувала людям вільне дихання при плаванні під водою, але ж ніяких відомостей про склад цієї речовини вчений на залишив.    Цікавість людини до космосу, до моря та підводних занурювань, далеких походів і космічних польотів призвела до необхідності вирішувати питання забезпечення життєдіяльності та діяльності людини у специфічних спорудах.    З розвитком літаків, ракет, танків, кораблебудування і зокрема підводних, надводних й підземних споруд зростали й вимоги до їх придатності до життя. Найбільш показово розвиток забезпечення умов придатності до життєдіяльності об'єктів відображено в розробках підводних технічних та повітряно-космічних об'єктів. На їх конкретних прикладах й розглянемо проблему умов працездатності та придатності до життя спеціалістів та об'єктів. Вже у першому учбовому загоні підводного плавання у 1906-1907 pp. було проведено цілий ряд дослідних робіт та визначена припустима тривалість перебування людей на підводному човні, впливу на їх працездатність шкідливих сумішей повітря. Але не дивлячись на деякі досягнення, умови життя та праці екіпажів підводних човнів залишалися нелегкими.    У 1911 р. у статті "Експериментальний нарис дослідження тактичних елементів підводного човна" лейтенант Поздєєв писав: "Змучена та стомлена людина легко помиляється... І ніде ця обставина не повинна так враховуватися, як тут. Найменша розсіяність, неуважність можуть спричинити катастрофу, попередити яку буває неможливо".    Саме нелегкі умови життя на перших підводних човнах спонукали до активного пошуку рішень проблем придатності до життєдіяльності.    Досвід другої світової війни показав, що досягнутий до то часу рівень забезпечення придатності до життя на підводних човнах не завжди задовольняє вимоги обставин. Спеціалісти зазначають велике скупчення особового складу, підвищену наявність вуглекислоти в повітрі, запахи пального, масел, камбуза, сирого одягу, відсутність сонячного світла, різкі коливання тиску. Один із французьких підводників згадує, що були випадки, коли після походу кожен член екіпажу втрачав у вазі до 2 кг, а після п'яти послідовних походів ефективність роботи екіпажу різко знижувалась. Найбільш інтенсивний розвиток засобів забезпечення і придатності до життя кораблів і підводних човнів був у післявоєнний період, особливо на атомних підводних човнах.    В засобах забезпечення придатності до життя реалізуються останні досягнення науки, техніки і технології. Окремі зразки устаткування зводяться в комплекси, для того щоб досягти комфортних умов для спеціалістів. Це втілено в залах відпочинку, саунах, приміщеннях психологічного розвантаження ігровими автоматами, відеотехнікою. Незважаючи на це, як відмічалося на IV науково-практичній конференції по забезпеченню придатності до життя об'єктів (Ленінград, 1990 p.), проблема безпеки, збереження здоров'я спеціалістів ще не стала пріоритетною, повільно втілюються в практику сучасні науково-технічні розробки для кращих умов життєдіяльності.    На багатьох об'єктах несприятливі фактори (шум, вібрація, електромагнітні випромінювання, шкідливі суміші у повітряному середовищі та ін.) не відповідають зростаючим медичним вимогам