Питання до іспиту

1. Об’єкт, предмет, методи і завдання психології та психофізіології ефективноcті діяльності

Психологія — наука про сукупність психологічних явищ та поведінку людини, вищих тварин, яка пояснюється на основі цих явищ[2]. Отже, об'єктом науки є людина, істота наділена свідомістю та внутрішнім суб'єктивним світом (вивчення тваринної психіки належить, головне, біологічним наукам і в психології такі знання використовуються в якості матеріалу для порівняння).

Завданням психології поряд із вивченням психологічних фактів і закономірностей, є встановлення механізмів психологічної діяльності. Це означає вивчення роботи конкретних анатомо-фізіологічних апаратів, які здійснюють той чи інший психічний процес. Тут психологія стикається з рядом наук: медициною, фізіологією, біофізикою, біохімією, кібернетикою та ін. Серед завдань науки:

вивчення індивідуальних якостей, закономірностей і шляхів їх формування в сучасних умовах;

вивчення впливу провідної діяльності на психіку людини, міжособистісні і міжгрупові взаємини;

визначення психологічних засобів впливу колективу на особистість та способів захисту від таких впливів;

встановлення закономірностей динаміки працездатності;

визначення заходів і засобів психологічного комфорту для роботи та життя;

визначення інформативних методів діагностики і психокорекції;

вивчення закономірностей психологічної підготовки.

 психофізіологія професійної діяльності - це напрям психофізіології, який вивчає динаміку психічних пізнавальних процесів, станів, утворень, якостей та функцій, їх вплив на працездатність людини під час взаємодії умов та факторів в системі "техніка-людина-середовище" й визначає шляхи та засоби підтримки, збереження, відновлення ефективної та безпечної професійної діяльності.    Об'єктом дослідження ПФПД є ефективна та безпечна професійна діяльність спеціалістів.    Предметом вивчення даної галузі вважаються:    - психічні та фізіологічні функції організму в умовах професійної діяльності;    - закономірності та особливості діяльності спеціалістів;    - умови придатності до життєдіяльності;    - соціально-психологічні, гідрометеофактори і медико-біологічні фактори та їх вплив на працездатність і безпечну діяльність фахівців;    - психофізіологічна характеристика праці в системах управління;    - індивідуальні особливості та функціональний стан, які впливають на ефективну та безпечну діяльність;    - засоби і методи збереження та підтримання працездатності і безпечної діяльності спеціалістів в звичайних та екстремальних умовах.

Найширше застосовуються такі методи:

• спостереження;• експеримент;• бесіда;• вивчення продуктів діяльності;• анкета;• тести.

1. Метод спостереження - це цілеспрямоване вивчення на основі сприйняття дій І вчинків особистості в різних природних ситуаціях.

2. Метод експерименту. Основним методом психології, як і інших наук, є експеримент - метод збирання фактів у спеціально створених умовах, які забезпечують активний прояв досліджуваних психічних явищ.

3. Метод бесіди - це збирання фактів про психічні явища у процесі особистого спілкування за спеціально складеною програмою.

4. Метод вивчення продуктів діяльності є збиранням фактів в процесі аналізу матеріалізованих результатів психічної діяльності. Це можуть бути продукти трудоваї (виготовлені токарем деталі, проект інженера, картина художника тощо); навчальної (написаний твір, розв'язана задача, виконане креслення); ігрової (споруджений із кубиків «будинок», зроблена з піску «фортеця» і под. ) діяльності.

5. Метод анкети полягає у збиранні фактів на основі письмового самозвіту досліджуваних за спеціально складеною програмою.

У складанні анкети велике значення має чіткість змісту запитань і чіткість їх формулювання. Анкети поділяються на два види; закриті й відкриті. Метод тестів. Вони призначені для того, щоб установити наявність чи відсутність уже відомих психологічних особливостей у тих чи інших досліджуваних.

2. Зв’язок психофізіології та психології ефективноcті діяльності з іншими науками

Психофізіологія працездатності та безпечної діяльності спеціалістів є однією з головних теоретико-прикладних наук, які розробляють практичні заходи соціально-психологічного забезпечення працездатності, ефективної безпечної професійної діяльності. Треба зазначити, що психофізіологія праці є спеціальним розділом фізіології людини, яка вивчає закономірність регуляції функцій в умовах професійної, навчальної діяльності та екстремальних обставин і розробляє заходи, які спрямовані на підвищення працездатності і ефективної діяльності спеціалістів.

Соціально-психологічні питання безпеки за традицією порівнюють із психологією праці, яка вивчає психологічні фактори, що впливають на трудову діяльність і наслідки. За багатьма поширеними видами трудової діяльності з'явилися самостійні галузі психологічної науки, а саме: інженерна, медична, педагогічна, авіаційна, космічна, морська та ін. Встановлено, що соціально-психологічні аспекти безпеки праці спеціаліста також актуальні і в праці операторів атомних електростанцій. Тому в кожній галузі психології були виділені та вивчаються питання безпеки.

Проблеми безпеки властиві не тільки професіям, де є екстремальні умови діяльності або зв'язок із технікою. Праця лікаря, психолога також часто пов'язана з високою небезпекою і спрямована на те, щоб не чинити шкоду людині, колективу. Притому ненавмисне нанесення шкоди іншій людині, колективу суб'єктивно переживається значно більше, ніж тоді, коли таке ушкодження учиняється собі.

Таким чином, психофізіологічні проблеми працездатності і безпеки властиві цілому ряду надто різноманітних видів діяльності. Тому психофізіологію працездатності і безпечної діяльності (ПФБД) спеціалістів логічно розглядати як галузь науки, яка вивчає проблеми працездатності, психофізіологічні аспекти ефективної, надійної та безпечної діяльності спеціалістів.

Зв'язок ПФПД з різними галузями науки надзвичайно широкий і може виглядати так:

Медицина	Фізіологія людини	Гігієна	Психологія
психіатрія терапія хірургія психоневрологія психодіагностика соціальна медицина лікарська експертиза	нормальна патологічна вікова еволюційна екологічна праці	загальна військова авіакосмічна радіаційна морська праці	праці інженерна військова морська авіакосмічна медична спортивна

Таким чином, психофізіологія професійної діяльності - це напрям психофізіології, який вивчає динаміку психічних пізнавальних процесів, станів, утворень, якостей та функцій, їх вплив на працездатність людини під час взаємодії умов та факторів в системі "техніка-людина-середовище" й визначає шляхи та засоби підтримки, збереження, відновлення ефективної та безпечної професійної діяльності.    Об'єктом дослідження ПФПД є ефективна та безпечна професійна діяльність спеціалістів.    Предметом вивчення даної галузі вважаються:    - психічні та фізіологічні функції організму в умовах професійної діяльності;    - закономірності та особливості діяльності спеціалістів;    - умови придатності до життєдіяльності;    - соціально-психологічні, гідрометеофактори і медико-біологічні фактори та їх вплив на працездатність і безпечну діяльність фахівців;    - психофізіологічна характеристика праці в системах управління;    - індивідуальні особливості та функціональний стан, які впливають на ефективну та безпечну діяльність;    - засоби і методи збереження та підтримання працездатності і безпечної діяльності спеціалістів в звичайних та екстремальних умовах.

3. Організація дослідження ефективноcті діяльності

4. Керівні документи, які регламентують діяльність психофізіолога під час вивчення умов та особливостей ефективноcті професійної діяльності фахівців.

5. Зміст і завдання психології та психофiзiологiї ефективності діяльності.

6. Науково-практичні проблеми розвитку ефективності професійної діяльності.

7. Функціональні робочі стани та працездатність

Для професійної діяльності спеціалістів операторського профілю характерна висока нервово-психічна напруга та дія на організм комплексу несприятливих факторів (природних, технічних, соціально-психологічних та медико-біологічних), що передбачає високі вимоги до фізіологічних і психологічних функцій організму, його якостей та можливостей. Особливе значення в цих умовах мають дослідження функціональних станів людини та працездатності. Оптимізація працездатності пов'язана з різними науками (фізіологією, соціальною психологією, гігієною та психофізіологією праці, ергономікою, інженерною психологією).

До різноманітних ФС людини, що впливають на ефективну та безпечну діяльність, в основному відносять: стомлення, хронічне стомлення, перевтомлення, стан гіпокінезії, монотонії та нервово-психічної напруги.

Саме поняття "функціональний стан" в практиці необхідне для того, щоб визначити можливості спеціаліста, який знаходиться в тому чи іншому стані, виконувати свої професійні обов'язки. Різноманітність визначення терміну потребує його уточнення з позицій фізіології праці.

Під функціональним станом слід розуміти сукупність характеристики фізіологічних функцій та психофізіологічних якостей, які визначають рівень активності функціональних систем організму, особливості життєдіяльності та стан працездатності людини (Маріщук В.Л., 1974, 1991).

Розвиток того чи іншого ФС зумовлюється як специфічністю факторів, так і механізмом його розвитку. Так, стомлення розвивається під впливом виду та характеру робочого навантаження, монотонія пов'язана з однобічністю трудової діяльності, а нервово-психічна напруга - наслідок усвідомлення відповідальності та значимості професіональної діяльності. Сприяють формуванню ФС та впливають на динаміку їх розвитку такі фактори, як параметри умов праці та життєдіяльності, характеристика самої трудової діяльності, соціального середовища та індивідуальні особливості людини. Найбільше впливають на зміну ФС умови придатності до праці та життєдіяльності, напруженість та тіривалість професійної діяльності.

Під надійністю розуміється вірогідність виконання поставлених професійних завдань в зазначених параметрах.

Ціна діяльності - це величина фізіологічних, психофізіологічних затрат, які забезпечили виконання роботи на необхідному рівні. Використовуючи дані критерії, всі ФС можливо розділити на три основні класи: нормальні, межові, патологічні. До нормальних відносяться такі ФС, коли необхідний рівень роботи забезпечується адекватними затратами та параметрами гомеостазу. Для патологічних ФС необхідна надійність не забезпечується, а ціна діяльності перевищує можливості регуляції гомеостазу. Межові ФС можуть характеризуватися або зниженням надійності, або неадекватністю психофізіологічних витрат.

Основою в механізмі змін ФС є порушення регуляторних функцій, враховуючи їх пластичність та можливості компенсації: тривалий час можуть не відображатись на стані здоров'я та працездатності людини. В зв'язку з цим положенням доцільно ФС розглядати як припустимі та неприпустимі. Таким чином, рівень ФС організму забезпечує ефективну та безпечну діяльність спеціаліста. Оцінка ж ФС повинна бути комплексною, динамічною, з виділенням тих фізіологічних систем, які найбільшою мірою забезпечують професійну діяльність.