8

Лекція 7 Тема: студентський колектив як об'єкт управління

План лекції:

7.1 Характеристика процесу управління

7.2 Педагогічне управління творчою навчальною діяльністю студентів

7.3 Умови успішності управління

7.4 Фактори успішності творчої діяльності та творчого розвитку студентів

7.1 Характеристика процесу управління

Школа - навчально-виховний заклад, у якому взаємоді­ють різні компоненти (учні, вчителі, зміст освіти, методи нав­чання, навчально-матеріальна база і т.д.). «Фокусом», у якому сходяться всі ці компоненти, є навчально-виховний про­цес. Саме він є головним системоутворюючим фактором, що визначає якісну специфіку школи. Сутність управління шко­лою можна визначити терміном «педагогічне управління», яке здійснюють не тільки директор школи і його заступник, але й кожен вчитель у процесі навчання, виховання і розвит­ку учнів (Ю.В. Васильєв). Управління навчально-виховним процесом невідривно пов'язане із застосуванням законів пе­дагогіки і психології. Більше того, воно є вторинним по відно­шенню до них, оскільки ці закони використовуються для ор­ганізації навчально-виховного процесу. Саме на рівні діяль­ності вчителя і народжується той реальний процес управлін­ня, який стає (а точніше - повинен стати) об'єктом глибоко­го й зацікавленого дослідження. Специфіка управління шко­лою полягає в тому, що види управління, які здійснюються в школі, не є рівнозначними. Згідно з основним соціальним завданням школи першорядними в її діяльності є виховання, навчання, розвиток особистості учня. Звідси випливає, що се­ред інших видів управління в школі першорядне значення по­винно мати управління саме вихованням, навчанням, розвит­ком особистості дитини. Цілісний діяльнісний підхід до про­цесу навчання дозволяє більш повно і в певній послідовності розмістити його основні компоненти, більш коректно визна­чити місце суб'єктів, об'єктів і умов навчання, охопити у вза­ємних зв'язках соціальний (цілі, зміст), психологічний (мо­тиви, воля, емоції, мислення та ін.), кібернетичні (плануван­ня, організація, регулювання, контроль) аспекти, які не про­сто додаються, а якісно по-новому синтезуються. Основними умовами оптимальної побудови процесу навчання вважають такі: спеціальну Науково-методичну підготовку вчителів; оз­броєння вчителів програмою й доступними методиками вив­чення школярів з тією метою, щоб процес навчання опти­мальною мірою враховував індивідуальні особливості учнів; сприятливі навчально-матеріальні, шкільні санітарно-гігіє­нічні та морально-психологічні умови для успішного функ­ціонування навчального процесу.

• Визначення рівня розвитку твор­чих можливостей і ступеня самостійно­сті учнів - завдання значно складніше, ніж оцінка засвоєння навчального ма­теріалу.

• Без засвоєння суми конкретних знань немає й не може бути творчого розвитку особистості.

• Діагностичні дослідження рівня розвитку творчих можли­востей учнів повинні стати специфічним етапом в управлінсь­кій діяльності керівників і вчителів шкіл з метою формування творчої особистості учня в навчально-виховному процесі.

Характеристика процесу управління

Будь-який процес управління носить циклічний характер. У процесі кожного циклу незалежно від того, в якій галузі сус­пільного життя він реалізується, які об'єкт і суб'єкт управління, яка система управлінських органів і організацій, здійснюється низка певних, послідовно змінюючих одна одну операцій: виро­блення і прийняття управлінського рішення, організація, регу­лювання, коригування, координація, облік і контроль.

Систематизуючи різні підходи дослідників щодо функ­цій управління (В.С. Баймаковський, Є.С. Березняк, Б.С. Коб-зарь, Ю.А. Конаржевський, Н.С. Сунцов, Р.Х. Шакуров) заз­начимо: в управлінській діяльності керівників і вчителів шкіл виділяються такі операційні функції управління, як плануван­ня, організація, координування і контроль. При цьому функ­ція діагностики органічно входить у функцію контролю і пе­редбачає в управлінській діяльності вчителя контроль за рів­нем знань, умінь і навичок учнів.

Слід зауважити на об'єктивному існуванні взаємо­пов'язаних і взаємозумовлених функцій, які застосовує вчи­тель у педагогічному управлінні формуванням творчої особистості учня: планування, організація, координування і коригу­вання, контроль, діагностика. При цьому функція діагностики передбачає побудову навчально-виховного процесу на основі оцінювання розвитку творчих можливостей учнів і, аналогіч­но, функція координування і коригування є функцією-«слу-гою», що виявляється на кожному етапі управлінського циклу і розглядається нами як система засобів щодо підвищення ефективності діяльності педагогічного колективу з формуван­ня творчої особистості учня. Вона спрямована на реалізацію прийнятого управлінського рішення (досягнення запланова­ного результату), містить у собі аналіз стану розвитку творчих можливостей учня, розкриття причин, що сприяють чи зава­жають формуванню творчої особистості учня в навчально-ви­ховному процесі. Прийняття управлінського рішення, органі­зація, контроль і облік, регулювання, оцінка ефективності ци­клу, планування, організація, інструктаж і контроль, - керів­ництво розглядає три групи функцій, дві з яких цільові (уста­новчі) і організаційні, а третя містить в собі планування, ін­структаж та контроль і розглядає функції як сформований вид діяльності тільки директора.

У своїй сукупності виділені функції планування, органі­зації, контролю і координації забезпечують практичну реаліза­цію установок держави з виховання підростаючого покоління.

На певних етапах управлінського циклу, пов'язаного з розв'язанням конкретних задач, окремі функції потребують особливої уваги.

Динаміка й удосконалення управління школою пов'яза­ні не стільки зі змінами її зовнішньої структури, скільки зі змі­нами внутрішніми, що стосуються навчально-виховного про­цесу. «Зміст, методи, характер такої роботи визначається рів­нем педагогічної культури педагогів», - так писав В.О. Сухом-линський. Ця думка має велике значення при формуванні творчої особистості учня і творчого розвитку самого вчителя. Р.Х. Шакуров вважає, що «бездітна педагогіка» й «безлюдсь-ка» наука управління - це сумні результати ігнорування со­ціально-психологічного фактору.