Розділ 3. Історія та особливості функціонування акціонерних товариств в Україні

3.1 Акціонерні товариства в Україні

Акціонерні товариства в Україні як організаційна форма акціонерного об'єднаного капіталу формувались трьома основними шляхами: роздержавлення існуючих державних підприємств, створення нових акціонерних товариств юридичними та фізичними особами і реорганізація існуючих недержавних юридичних осіб (приватних та колективних підприємств) у господарські товариства корпоративного типу.

Акціонерне підприємництво – єдиний сектор економіки в Україні, що має тенденцію до зростання. При цьому частка недержавних підприємств у промисловості становить 70% і на них припадає майже дві третини виробленої продукції. Більшість підприємств недержавного сектора становлять акціонерні товариства – у минулому державні підприємства.

При цьому акціонерні товариства сьогодні виробляють майже 56% від загального обсягу промислової продукції. Крім цього, більша частина послуг в Україні також надається акціонерними товариствами, зокрема товариствами, що діють у фінансово-кредитному секторі економіки.

На початок 2010 року в Україні зареєстровано 26.188 тис. акціонерних товариств, з них 20.4 тис. закритих (приватних) акціонерних товариств, що складає дві третини від загальної кількості зареєстрованих в країні акціонерних товариств.

Практика країн із розвиненим акціонерним капіталом дає змогу зробити висновок, що за рахунок випуску акцій фінансується відповідно невелика частка капітальних вкладень. Ринок акцій у цілому має більше значення з точки зору переливу капіталу із галузі в галузь і перерозподілу національного багатства в економіці, ніж із точки зору накопичення капіталу. Особливо важливе значення в економічно розвинених країнах має повторний випуск акцій. У різні роки в різних країнах співвідношення між цими видами емісій значно відрізняються. Але в цілому у країнах із найрозвиненішими ринками акцій (англосаксонські країни), як правило, обсяг первинних емісій перевищує обсяг вторинних.

Трансформаційні процеси у світовій економіці створюють принципово нове середовище для діяльності товариств. Вільний доступ до зарубіжних ринків надає можливість знаходити різні сполучення факторів виробництва, більш вигідні операції й угоди, альтернативні ринки збуту. З іншого боку, сукупний вплив раніше ізольованих один від одного конкурентних факторів обумовлює розвиток гіперконкуренції, тобто багатоаспектної, динамічної та агресивної конкуренції, а через ускладнення економічної системи і зіткнення процесів дезорганізації й організації значно зростає рівень невизначеності

Внаслідок цього в акціонерних товариствах мають місце:

1. розширення спектра джерел отримання конкурентних переваг;

2. необхідність забезпечення глобальної конкурентоздатності;

3. зниження рівня обґрунтованості економічних рішень;

4. зростання значення часового виміру діяльності тощо.

Для забезпечення довгострокової конкурентоздатності, прибутковості і стійкості в таких умовах корпораціям необхідно розробляти й упроваджувати принципово нові методи роботи, що обумовлює істотні зміни в фінансовій діяльності, оскільки важливі управлінські рішення мають ґрунтуватися на фінансових розрахунках.

Багато українських акціонерних товариств зараз вирішують такі завдання, як:

1. перебудова механізму корпоративного управління з урахуванням вимог фінансової прозорості;

2. організація роботи фінансової служби;

3. створення корпоративних стандартів управлінського обліку;

4. автоматизація операцій фінансової діяльності за допомогою сучасних програмних засобів тощо.

Основні проблеми акціонерних товариств в Україні:

1. Недостатнє урегулювання законодавством процедур як між різними групами акціонерів, так і взаємодія між акціонерами та іншими учасниками корпоративних відносин.

2. Відсутність достатніх правових засад для ефективного управління пакетами акцій, а саме державними корпоративними правами.

3. Недостатня захищеність акціонерів і практична відсутність реальних можливостей оперативного впливу з боку акціонерів на керівництво акціонерного товариства.

4. Можливість порушення окремими учасниками корпоративного управління прав акціонерів.

5. Недостатня регламентованість законодавством змісту й процедур зміни внутрішніх документів товариства.

6.Неможливість акціонерів, які зосталися в меншості, відстоювати свою позицію і наполягати на компромісному рішенні.

7. Можливість для керівництва товариства встановлювати пріоритетність придбання акцій допоміжної емісії на свій розсуд, незважаючи на вимоги законодавства.

8. Відсутність у законодавстві норм відносно відповідальності учасників корпоративного управління за порушення принципів корпоративного права.

9. Відсутність практичного механізму розкриття інформації про діяльність товариства, що приводить до порушення керівництвом товариства цієї норми.

В Україні акціонерний капітал виконує не родову функцію - залучення ресурсів, а функцію перерозподілу власності та встановлення контролю над підприємствами, тому закладені в корпоративній формі господарювання потенційні можливості досі не отримали належного розвитку.

Таким чином, у той час, коли західні корпорації створюють могутні фінансові технології вирішення актуальних проблем, задаючи новий концептуальний каркас економічної діяльності, українські корпорації знаходяться тільки на початковому етапі формування цивілізованої фінансової системи. Але без вирішення ними більш складних завдань фінансового розвитку з урахуванням загальних світових тенденцій теперішній економічний підйом в Україні буде короткочасним.