- •Глава 1.
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 4.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5.
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •7. Що є процесом розуміння тексту/
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
Глава 5
Вплив інформаційної культури спеціалістів.
стів нескінченне, але кількість елементарних комунікативних дій обмежена, тому кожний контекст має конкретне смислове наповнення.
Контекст відіграє провідну роль у розумінні смислу всього тексту. У всіх випадках, коли йдеться про неясність виразу, доводиться мати справу з порушенням структури контексту — чи смислової, чи мовної. Нерідко забувають про значимість структури контексту. Ця значимість якоюсь мірою проявляється у звичності виразів і прив'язаності слів до певних словосполучень, в обов'язковості мовних стереотипів. При найменшому порушенні звичності і обов'язковості у читача одразу виникає настороженість щодо структури.
У переважній більшості випадків, коли йдеться про неточність слововживання, розтягненість викладу, тональні відтінки розповіді, мається на увазі, насамперед, невдале наповнення контексту, не порушення його структури, а саме смислове наповнення. Відносна структурна викінченість контексту в цих випадках дає змогу порівняно легко виявити і виправити словесні помилки, настроєві зриви тощо.
Коли ж йдеться про неясність у викладі, то маються на увазі не лише помилки у смисловому наповненні виразу, а і неправильне конструювання контексту. Структурна значимість і звичність тут виступають на передній план. Причому можуть бути порушені або мовна, або смислова, або і мовна і смислова структури виразу. Тому, як зазначає Іванченко Р.Г. у [116], ясність — це пряма реакція на звичність елементів та їх сполучень у фразі.
Структура висловлювання (фрази] відображає не лише особливі, а і мовні зв'язки. Скажімо, висловлення типу «лекція для студентів-заочників з німецької мови першого року навчання»' є структурно невірною (правильно було б «лекція з німецької мови для студентів-заочників першого року навчання»). Однак перший варіант зафіксував порядок появи у свідомості всіх складників думки. Тобто, це вже всі потрібні для повідомлення елементи, але вони не набрали звичної для текстової комунікації форми.
Кожний текст є мотивованим і в тому смислі індивідуальним. Які будь-яка діяльність, він породжується з відчуття проблемної ситуації, яка в свою чергу викликає образи, що з нею асоціюються. Природа текстової діяльності не стільки абстрактно-конкретна, 144
як іноді уявляється, скільки інтуїтивна (абстрактно-почуттєва), незалежно від форми тексту і способу втілення задуму.
Тому крім раціонального велику роль в текстовому спілкуванні відіграє емоційний компонент. Якщо перший пов'язаний з розумінням, то другий — з відображенням почуттів. При цьому досить часто інформаційне навантаження, яке несе емоційний компонент, анітрохи не менше навантаження, яке несе раціональний компонент. Більш того, в деяких випадках всю інформацію несе саме емоційна складова, в той час як текстово-смислова оболонка є лише матеріальним носієм першої.
Важливість емоційних процесів в комунікації, в тому числі і текстової, особливо підкреслювалась Додоновим Б.І. у [85]. Останній зазначав, що оскільки емоції спрямовані на обслуговування потреб людини, відображаючи стан цих потреб в суб'єктивному переживанні, то вони спонукають індивіда до відповідних по-
ведінкових актів.
Ступінь емоційної насиченості висловлення залежить від контексту, у який воно поміщене. У комунікантів в межах визначеного текстового фрагменту є відповідний емоційний настрій, що задається або загальним змістом тексту, або його первинними висловлюваннями. Останні висловлювання усвідомлюються як остаточні в силу залишкового емоційного напруження. Крім того, присутні і деякі безпосередньо мовні фактори, які дозволяють висловлювати судження про ступінь емоційності ізольованих висловлювань [306]. Таким мовним фактором може бути перш за все інтонація речення, фрагменту тексту тощо. Правильне інтонування значно підвищує інформативність як цілого тексту,
так і його фрагментів.
Емоції руйнують синтаксичну структуру висловлювання. Але, руйнуючи структуру, що прийнята в письмовій мові, вони створюють структури, властиві розмовній мові, які потім використовуються не обов'язково для вираження емоцій.
Як відомо, в багатьох документах домінує офіційно-діловий стиль викладення, який практично позбавлений будь-якого емоційного забарвлення. Разом з тим, в інформаційних документах досить часто використовується публіцистичний стиль. Він застосовується перш за все в тих документах, які відображають суспільно-політичну, соціальну і економічну обстановку в країні,
145