- •Глава 1.
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 4.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5.
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •7. Що є процесом розуміння тексту/
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
Глава 5
Вплив інформаційної культури спеціалістів.
трансформується
в образ, а згорнутий текст максимально
зорієнтований
на комунікативну передачу цього образу.
Ступінь згорнутості (розгорнутості) тексту є домінуючим фактором при визначенні оптимальної для сприйняття структури тексту. Здатність до визначення оптимального рівня згорнутості — розгорнутості тексту є важливою складовою професійних якостей спеціаліста. На розвиток такої здатності повинна бути націлена особиста інформаційна культура.
Окрім іншого, ефект згортування — розгортування відіграє важливу роль і для розкриття сутності сприйняття і розуміння тексту. Так, розуміння можна трактувати як процес, що характеризується згортуванням сприйнятої інформації, перекладом її на внутрішню мову реципієнта, трансляцією в інформаційну модель особистості, коли в подальшому з наявного в пам'яті образу можна розгорнути повну структуру тексту.
Як зазначає Леонтьєв О.О. в [171], сприйняття тексту підкоряється загальним закономірностям сприйняття, і образ змісту тексту є також предметним образом. Його предметність особливого роду, але при цьому діє важливий принцип: людина оперує тим, що стоїть за текстом — світом подій, ситуацій, ідей, почуттів, спонукань, цінностей, тобто реальним світом, існуючим поза текстом.
Сприйняття є кінцевим ефектом, наякий розрахований кожний текст. Сприйняття - це інтеріоризація реципієнтом основних ідей, думок, точок зору, що висловлені в тексті, перетворення їх в особисті переконання [165].
Шерковін Ю.А. у [344] розрізняє фігуру сприйняття і фон сприйняття. При цьому під фігурою він розуміє те, що психіка контрастно виділяє з нескінченної множини описів фактів дійсності, з величезної кількості можливостей їх деталізації. Останні відносяться до фону. Саме сприйняття тим чіткіше і яскравіше, чим контрастніше фігура виділяється на загальному фоні. В текстах, як правило, роль фігури відігріє головна думка, ідея, тобто те, про що саме йдеться. Фігуру також утворюють нові відомості, які доповнюють вже відомий текст або ж його уточнюють. Тобто фігура міститьу собі всю інформативну частину тексту. Саме тому необхідно прагнути до максимального виділення на загальному фоні за допомогою мовних засобів того, що складає фігуру.
132
В загальному випадку процес сприйняття змісту тексту спрямований на те, щоб виробити різносторонню орієнтацію в світі, а саме:
логіко-понятійну орієнтацію (деякі концептуальні струк тури, тобто уявлення щодо фактів і законів предметної діяльності, відносно властивостей і відношень об'єктів, що вивчаються, їх зв'язків і залежностей);
емоційно-ціннісну орієнтацію (формування ідеалів і норм, оцінок і настанов);
інструментальну орієнтацію (вироблення способів діяль ності, способів перетворення об'єктів у відповідності із заданими цілями).
Властивості сприйняття:
— константність (здатність розрізняти предмет в різних умовах);
— вибірковість (виділення фігури та фону). Шрейдер Ю.А. у [345] виділяє такі рівні сприйняття:
1. Синтаксичний, на якому потрібно розуміти структуру фрази тексту, не вдаючись у смисл.
Поверхнево-семантичний, на якому пізнається буквальний смисл тексту. Якщо значення слів у тексті твердо фіксовані, то поверхнево-семантичне сприйняття буде вичерпним.
Глибинно-семантичний, пізнається метафоричний смисл тексту, його задум, мета. Для цього рівня властиве ціннісне сприйняття повідомлення. Структурне і причинне пояснення вважаються недостатніми, вони замінюються цільовим або цін нісним поясненням.
Усова А.В. розрізняє мимовільне (без наявності наперед поставленої мети) і довільне (із наперед поставленою метою, з вибором об'єктів) сприйняття [310]. Мимовільне сприйняття доповнюється в процесі довільного. Крім того, у цьому зв'язку розрізняють довільне і недовільне запам'ятовування. Не-довільне запам'ятовування — запам'ятовування без наперед поставленої мети. У [310] наводяться результати спеціальних досліджень, у відповідності з якими більш продуктивним і міцним визнано довільне запам'ятовування. Так, при недовільному запам'ятовуванні через 24 години втрачається 50% отриманої інформації.
133
