Глава 4

і нформації тісно пов'язана зі свідомістю особистості. А відсут­ність такої потреби може розглядатися як її неусвідомлення або невираженість. Однак в деяких випадках інфонеспоживання є результатом дії інших факторів.

Перша спроба класифікації інфонеспоживачів була зроблена Коганом В.З. у [137]. За аналогією спробуємо навести класифі­кацію інфонеспоживачів інформаційної продукції:

• проінформовані;

• всезнаючі;

• скептики

• завантажені

• байдужі

• самостіцні

• залежні

• заперечувальники.

Проінформовані є єдиним класом інфонеспоживачів, для яких не потрібне стимулювання інформаційних потреб. Це пояснюється тим. що до цієї категорії належать потенційні спо­живачі, які вже володіють інформацією, що їм пропонується. Зрозуміло, що надавати їм ту ж саму інформацію не лише недо­цільно, але і не припустимо. Це призведе до небажаних наслідків у вигляді інформаційного перенасичення і збитковості. Тут же слід зазначити, що від інформації, що пропонується, можуть відмовлятися і потенційні споживачі, для яких ці відомості є непотрібними, оскільки не відповідають їх прямим функціо­нальним завданням.

Всезнаючі відмовляються від інформації, яка їм пропонується, з тієї причини, що вони нібито і так все знають. Однак насправді може з'ясуватися, що потенційний споживач не знає окремих фактів, узагальнених відомостей тощо. Таким чином, уявлення, які склалися у цього споживача, є неповними, в них може бути відсутня цілісність.

Скептики відмовляються від інформації, що їм пропонується, через побоювання заплутатися у сукупності всіх відомостей і остраху своєї нездатності їх якісно обробити. Деякі з них остері­гаються, що надана інформація просто не стане їм в нагоді.

Завантажені не бажають отримувати інформацію нібито через дефіцит часу. При цьому недоотримання інформації часто

116

Теоретичне обґрунтування змісту інформаційної діяльності

п ризводить до ще більших часових витрат на пошуки цих же

самих відомостей іншими шляхами.

До байдужих належать потенційні споживачі, які не вияв­ляють жодного інтересу до появи нової інформації і поповнення своїх знань. їх інформаційна модель характеризується загальною пасивністю.

Самостійні відмовляються від інформації, що їм пропонуєть­ся, оскільки вважають, що можуть добути її самі або взагалі обійтися без неї.

До залежних відносяться ті споживачі, чиї інформаційні потреби залежать від вказівок і розпоряджень керівництва. Вони формально керуються існуючими наказами і інструкціями, упускаючи при цьому потрібну їм інформацію.

Заперечувальники відмовляються від споживання будь-якої інформації, оскільки вважають, що вона ні за яких обставин не стане їм в нагоді.

Іншим аспектом проблеми інформаційного споживання є надмірне споживання інформації. При цьому споживач не лише збирає всю потрібну і непотрібну йому інформацію, але, не всти­гаючи її обробити, «тоне» в інформаційному потоці.

Однак останній випадок, на нашу думку, є досить рідкісним. Значно частіше зустрічається недоспоживання інформації. У зв'язку з цим розглянемо деякі заходи, у тому числі педагогіч­ного, просвітницького характеру, які б стимулювали розвиток інформаційних потреб споживачів.

Перш за все необхідно запропонувати заходи по стимулюван­ню інформаційного інтересу і підвищенню адаптивності інфор­маційної моделі спеціаліста до сприйняття широкого діапазону інформації. Для цих цілей можуть бути використані різні форми спілкування, наприклад бесіди, лекції, обмін досвідом тощо. При цьому повинен передаватися максимум метаінформації про об'єкти і події, які потенційно можуть зацікавити спеціаліста.

Стимулюванню інформаційних потреб, а також їх структури-зації і адекватності вираження в інформаційному запиті можуть сприяти заходи, спрямовані на «прозорість» інформаційного суп­роводження. Така «прозорість» полягає в пропаганді і роз'ясненні основних принципів інформаційного супроводження, як одного

117