Глава 2

Суть і складові інформаційної культури...

правового компоненту пояснюється суперечливим характером політичного та соціально-економічного становища в Україні [204]. Адже ця складова ІК в певній частині формується соціаль­ним середовищем, суспільством і його ціннісними настановами, принципами, нормами [211]. Формування цього компоненту ІК починається лише на етапі професійної соціалізації і здійс­нюється виключно в системі освіти або в процесі професійної діяльності. Правовий компонент ІК (в інформаційному аспекті] має скоріш теоретичну, а не практичну спрямованість. Тому його формування відбувається шляхом накопичення знань законодав­чих і нормативних актів, які застосовуються на практиці.

Технічний компонент ІК формується виключно в системі ос­віти на етапі професійної соціалізації. Необхідною умовою сфор­мування технічного компоненту ІК є наявність у індивіда певних навичок логічного мислення. Технічний компонент ІК в значному ступені ототожнюється з професійною культурою фахівця з ОІ, який повинен не лише володіти великим масивом знань про на­явні апаратні й програмні засоби, засоби телекомунікації і зв'язку, а також вміннями та навичками з їх ефективного використання, але й мати здатність до швидкої професійної адаптації в умовах впровадження новітніх інформаційних технологій. Таким чином, технічний компонент фахівця з ОІ формується протягом його всієї трудової діяльності, і рівень цього підвиду ІК повинен постійно підвищуватися.

Управлінський компонент формується на різних етапах со­ціалізації. Його формування полягає в набутті індивідом умінь і навичок адміністрування, розвитку його організаторських здібностей. Ці якості людина набуває виключно в процесі роботи в колективі і з колективом, а також з окремими людьми. Управ­лінський компонент (його інформаційний аспект}, як підвид ІК, містить в собі, перш за все, навички використання як самої інфор­мації, так і результатів її аналізу при прийнятті управлінського рішення. При цьому його основою служать аналітичний компо­нент і комунікативні початки мовного компоненту ІК. Найбільш об'єктивним індикатором рівня ІК є результативність рішень, які приймаються в практичній діяльності.

Історичний компонент передбачає наявність розуміння сут­ності і механізмів протікання історичних процесів, здатності

56

аналізувати в цьому контексті події, що відбуваються, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, на основі істо­ричного досвіду прогнозувати подальший розвиток тієї чи іншої ситуації. При цьому історія повинна розумітися не лише як сфера знань, а як засіб засвоєння методології сучасного пізнання, інс­трументарій осмислення буття, аналізу політичних і економі чних процесів сучасності. Необхідно розуміння драматичності, су­перечливості і взаємозалежності подій та фактів, вміння робити належні висновки для практичної діяльності [340].

Історичний компонент виступає основою аналітичного. Формування історичного компоненту відбувається як на етапі суспільної, так і на етапі професійної соціалізації. Провідну роль в цьому відіграє система освіти. її задача полягає не лише в тому, щоб передати індивіду певний масив історичних знань, вміння орієнтуватися в історичних подіях, але і сформувати у нього інтерес до отримання нової інформації, потребу набуття і нако­пичення історичного досвіду. Окрім іншого, знання з історії своєї країни і світу, історичний компонент б цілому, сприяють вихован­ню патріотизму. При цьому певну роль відіграють і ЗМІ, які на жаль не завжди об'єктивно висвітлюють окремі сторінки Історії, зміщують акценти в оцінці тих чи інших подій, тенденційно під­ходять до аналізу історичної ситуації. Це викривляє як історичне, так і світоглядне сприйняття індивідом оточуючого середовища, призводить до неправильного формування життєво необхідних настанов, ціннісних орієнтацій, особистості в цілому.

Якщо історичний компонент дозволяє проводити часові аналогії, то географічний (в інформаційному аспекті) сприяє просторовим аналогіям. Наявність географічного компоненту ІК передбачає знання спеціалістами місця знаходження окремих географічних одиниць (держав, населених пунктів, річок, морів, гірських масивів тощо), а також прив'язку до них різноманітних об'єктів (дислокацію промислових підприємств, різних установ і організацій тощо). Окрім того, велику роль відіграє і здатність зіставляти географічні і часові атрибути окремих подій, що спри­яє підвищенню якості і результативності аналітичної обробки інформації. Знання географічних особливостей тієї чи іншої місцевості, регіону досить часто спрощує аналіз і прогнозування подій, які там відбуваються.

57