Глава 2

Суть і складові інформаційної культури...

є абсолютними або остаточними. Паралельно з цими можуть існувати і інші структури ІК, які відображають її масштабність і різноманітність.

Тому з урахуванням розглянутих у Главі 1 механізмів впливу інформаційних потоків суспільства на формування особистості проаналізуємо процес формування ІК фахівця з 01. У [212] про­понується два підходи до цієї проблеми. Один з них ґрунтується на безпосередньому формуванні особистості, в першу чергу, її морального і етичного обличчя, світогляду тощо. В цьому аспекті розглядаються переважно проблеми виховання взагалі, а також виховання на основі загальної і професійної освіти. Інший підхід орієнтований на формування етичної та естетичної культури особистості. При цьому багато уваги приділяється проблемам формування світогляду особистості і становленню ціннісних орієнтацій. Світогляд розглядається як найвищий ступінь інтег­рації людського духу— знання, самосвідомості, цілеполагання. Світоглядний компонент присутній у всіх формах свідомості, інтегруючи ставлення людини до світу в дещо ціле. Спільність світогляду та інших форм свідомості обумовлена їх закріпленням у практичній діяльності людини, практичною обумовленістю категоріальних форм людського світосприйняття.

У світогляді відбувається обґрунтування і виправдання всієї сукупності нормативних орієнтацій інших форм свідомості. Універсальність людського світогляду полягає в тому, що ін­дивід, засвоюючи загальну картину світу, одночасно засвоює і все багатство особливих форм і способів відношення людини до світу, набуває і вибудовує особистий духовний світ, моральні, естетичні, соціальні ідеали, почуттєво-емоціональні орієнтири дій. Можливість адекватно діяти в певних ситуаціях практики, професійної діяльності і в спілкуванні передбачає разом з тим категоризацію оточуючої дійсності, знання її загальних законо­мірностей, яке і спрямовує діяльність особистості в цілому.

Світоглядна культура характеризує специфічну здатність лю­дини сприймати і перетворювати природну і соціальну дійсність в необхідну для себе форму, адекватну соціальному характеру суспільної діяльності. Вона виступає специфічним способом духовно-практичного самовизначення, суспільною формою життєдіяльності. Сутність світоглядної культури полягає у тому, 48

що вона відображає безпосередню єдність людини і суспільної практики [197].

Трансляція світоглядної культури відбувається шляхом трансляції загальнолюдських цінностей. Формування ціннос­тей — складний генетичний процес. Інтеріоризація суспільно значимих цінностей відбувається через засвоєння соціальних нормативів як у вербальному, так і в поведінковому планах. Ціннісні орієнтації виявляють себе в конкретній спрямованості свідомості і поведінки в справах і вчинках [221].

Безумовно, світоглядні і ціннісні аспекти особистості відігра­ють визначаючу роль як у її становленні у професійному плані, так і у формуванні особистісної інформаційної моделі. Однак в жодному з зазначених підходів не приділяється увага безпосе­редньо питанням формування професійної культури людини, в тому числі і ІК, яка являє собою симбіоз загальнолюдської і професійної культури.

Розглядаючи проблему формування ІК фахівця з ОІ, зупи­нимося на процесах формування окремих компонентів ІК, а також їх значенні та впливі на становлення людини як цілісної системи.

З вище розглянутих компонентів ІК на першому місці в її структурі, як за черговістю формування, так і за важливістю для розвитку людини-професіонала, знаходиться мовний компонент. Його первинним і найбільш важливим аспектом є комунікатив­ний. Навички комунікації починають формуватися у людини з моменту її народження. На їх розвиненість здійснюють вирі­шальний вплив комунікативні контакти з оточуючими людьми І соціальним середовищем в цілому. Первинні комунікативні навички, сформованіу ранньому дитинстві, вимагають подаль­шого закріплення і розвитку. Якщо вказані навички сформовані недостатньо, що може виражатися у відчуженості, замкненості, и також у невмінні вести бесіду, вислухати співрозмовника, то слід говорити про незадовільний комунікативний розвиток осо­бистості, що в свою чергу свідчить про невисокий рівень мовної культури взагалі. При цьому, однак, не можна ставити рівень розвиненості комунікативних навичок в залежність від темпе-раменту. Наприклад, мовчазність і сором'язливість людини на першій стадії знайомства ще не є показником недостатнього

49