3. Методика визначення планової чисельності працівників підприємства

Завданням планування чисельності персоналу є визначення потреби у всіх категоріях працівників, потрібних для забезпечення безперебійного вироб. процесу й викон-ня вироб. планів.

При цьому необхідно забезпечити раціональне використання трудових ресурсів, оптимальне співвідношення різних категорій персоналу. У зв’язку з чим розрахунки необхідно здійснювати за категоріями персоналу.

Під час планування чисельності працівників підприємства розрізняють явочну, облікову та середньооблікову чисельність.

Явочна чисельність - кількість робітників, які повинні для забезп-ня норм. процесу вироб-ва щодня перебу­вати на роб. місцях - визначають під час планування робітників.

Облікова чисельність охоплює загальну кількість усіх працівників під-ва (постійних, сезонних, тимчасових), у тому числі фактично працюючих працівників, які перебувають у відрядженні, у відпустках, хворіють, виконують державні обов’язки, відсутні на роботі з дозволу адміністрації тощо.

Під час планування чисельність визначають як середньооблікову. Її розраховують діленням суми облікової чисельності за всі календарні дні періоду на кількість календарних днів у періоді.

Основні методи планування чисельності працівників:

• Нормативний (на базі розробки норм витрат праці для виконання окремих робіт та операцій);

• Факторно-аналітичний (на базі аналізу фактичного використання робочого часу й динаміки персоналу та пошуку резервів скорочення наявної чисельності персоналу);

• Техніко-економічних розрахунків (на базі визначення кількості робочих місць та розробки планового балансу робочого часу).

4. Обґрунтування продуктивності праці на плановий період та резерви її зростання

Потреба в персоналі визначається обсягом робіт і рівнем продуктивності праці. Обґрунтування продуктивності праці на плановий період дає можливість встановити рівень, темпи й фактори її зростання, а також співвідношення збільшення продуктивності праці і зарплати.

Це передбачає використання абсолютних показників (хар-ть рівень продуктивності праці), і відносних показників (хар-ть динаміку її зростання).

Методи вимірювання продуктивності праці:

1. Прямий: Виробіток = обсяг продукції/трудовитрати

2. Обернений: Трудомісткість = трудовитрати/обсяг продукціїError: Reference source not found

Чинники зростання продуктивності праці:

Зовнішні - ті, що об’єктивно перебувають поза контролем підприємства (законодавство, політика, ринкова інфраструктура, природні ресурси). Ураховуючи їх, можна ґрунтовніше формувати заходи щодо продуктивності праці на перспективний період.

Внутрішні - ті, на які під-во може впливати безпосередньо (характер продукції, технологічні процеси, матеріали, енергія, якісні та кількісні характеристики персоналу, організація вир-ва та праці, система мотивації тощо).

З метою план-ня продукт-ті праці вн чинники об’єднуються в такі групи факторів:

• підвищ науково-технологічного рівня вир-ва (упровадження нової техніки, прогресивних технологій, механізація й автоматизація виробництва; поліпшення використання сировини; застосування прогресивних матеріалів тощо. Здійснення цих заходів знижує трудо­місткість продукції.);

• удосконалення організації вир-ва, праці й упр-ня (потрібно проводити окремо щодо працівників апарату упр-ня й робітників. Зменшення чисел-ті апарату упр-ня вир-вом (за рахунок збільшення цехів, дільниць; поліпшення структури упр-ня тощо) визначають зіставленням чисел-ті апарату упр-ня до і після впровадження заходу з урахуванням терміну реалізації заходу);

• зміна обсягу та структури продукції, що випускається (відносне вивільнення чисел-ті працівників пов’язано з тим, що чисел-ть інших категорій промислово-виробничого персоналу, окрім основних виробничих робітників, зростає меншою мірою, ніж обсяг вир-ва);

• інші фактори.

Результати обгрунтування зміни продуктивності праці на плановий період

По чинниках зміни продукт-ті праці	Зміна чис-ті, осіб (–,+)	Зміна продукт-ті праці, % (–,+)
6. Усього за всіма чинниками: