Наслідки інфляції та шляхи її подолання

Наслідок	Шляхи подолання
Нестійкість грошової одиниці	Адаптаційна політика
Перерозподіл доходів і багатства	Політика доходів
Бюджетний дефіцит	Зменшення державних видатків
Глибокі негативні зміни в економіці	Сформувати державні запаси бензину, цукру та інших товарів для оперативної реакції і тимчасові коливання цін; обмежити зовнішні запозичення уряду і надати перевагу внутрішньому ринку; створити систему оптової торгівлі в аграрному секторі;

З-поміж заходів антиінфляційної політики помітне місце належить заходам, спрямованим не стільки на боротьбу з інфляцією, скільки на пристосування до неї. З таких можна назвати передовсім адаптаційну політику, яка реалізується за рахунок індексації доходів. Спричинене інфляцією підвищення цін неминуче призводить до зниження доходів населення, особливо тих його верств, які не можуть захиститися від знецінення грошей. У зв’язку з цим виникає необхідність у повній або частковій індексації доходів через підвищення заробітної плати працівників бюджетних установ, пенсій, грошових виплат і заощаджень населення з урахуванням зростання цін. Періодичність індексації грошових доходів населення залежить від інфляційного порогу, який у розвинутих країнах визначає уряд у погодженні з профспілками.

Адаптаційну політику спрямовано також на припинення інфляційних очікувань, тобто на подолання побоювань суб’єктів економічної системи щодо безперервного подорожчання товарів і знецінення заощаджень. Намагаючись зберегти свій життєвий рівень під час постійного зростання цін, населення перестає заощаджувати і збільшує поточний попит. Підвищення останнього спричиняє чергове зростання цін, яке знову посилює адаптивні інфляційні очікування. У такій спосіб утворюється надзвичайно небезпечний для економіки самочинний механізм інфляції, який важко зупинити.

Іншим класичним напрямком антиінфляційної політики є політика доходів, сутність якої полягає в прямому обмеженні зростання цін і доходів і передовсім заробітної плати. На думку експертів Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), яку створено з метою координації програм економічної допомоги країнам, що розвиваються, максимальна ефективність політики доходів виявляється тоді, коли основним чинником інфляції є підвищення витрат.

Політика доходів справляє подвійний вплив на інфляцію. Обмежуючи розміри підвищення цін і заробітної плати, політика доходів зменшує зростання витрат на виробництво товарів, в ціну яких входять ці величини. Це гальмує саморозвиток інфляційних процесів. Водночас стримування зростання заробітної плати спричиняє обмеження платоспроможного попиту, що негативно впливає на економіку. Тому політика доходів часто використовується в поєднанні із заходами дефляційної політики.

Одним з способів збільшення дохідної частини бюджету є також повніший облік податкової бази і залучення неінфляційних ресурсів фінансування бюджетного дефіциту передовсім за рахунок випуску державних цінних паперів.

Однак розглянуті антиінфляційні резерви збільшення надходжень до бюджету, як правило, не дають швидких результатів і розраховані на перспективу. Тому основним напрямком скорочення бюджетного дефіциту є зменшення державних видатків через поступове обмеження фінансування тих видів діяльності держави, які цілком можна передати ринковій системі. Конкретними способами вирішення цієї проблеми є зменшення обсягів бюджетних капіталовкладень, поступове скорочення дотування збиткових державних підприємств, перегляд системи трансфертів, часткова приватизація сфери освіти, охорони здоров’я тощо.

За таких умов населення чекає від держави не стільки компенсації знецінених доходів, скільки приборкання самої інфляції. Світовий досвід свідчить, що проблему припинення адаптаційних сподівань простіше подолати за умов постійного розвитку та зміцнення механізму ринкової системи.

Отже, проведення антиінфляційної політики залежить від співвідношення багатьох економічних процесів та міри їхньої активності. Найбільшої ефективності можна досягти лише за умов комплексного використання всіх можливих способів боротьби з інфляцією і довіри населення країни до уряду.

ВИСНОВКИ

Інфляція - складне, багатофакторне, соціально-економічне явище. Серед причин його розвитку - внутрішні та зовнішні, економічні та неекономічні.

Провівши аналіз доступної вітчизняної та зарубіжної літератури і, виходячи з викладених мети і завдань роботи, можна зробити наступні висновки:

1. Стабільність цін є однією з найважливіших макроекономічних проблем. Інфляція - це підвищення середнього (загального) рівня цін. Існує кілька типів інфляції, які нелегко на практиці відрізнити один від одного, тому що вони тісно пов'язані і постійно взаємодіють.

2. До основних причин інфляційних процесів можна віднести монополістичні тенденції в економіці, зростання державного дефіциту і державного боргу, диспропорції в народному господарстві, кризові явища у валютно-фінансовій системі. Існує також зв'язок між інфляцією та безробіттям.

3. У результаті інфляції у більшості домашніх господарств знижуються реальні доходи, їхній життєвий рівень падає, відбувається знецінення заощаджень, у суспільстві зростає нервозність, соціальну напругу. Інфляція дезорганізує виробництво, негативно позначається на обсягах виробництва, порушує інвестиційний процес. Від інфляції можуть виграти ті економічні суб'єкти, яким вдається в умовах інфляції збільшувати свої доходи більш швидкими темпами, ніж зростають ціни, а також позичальники, у тому числі уряд, в разі несподіваного прискорення інфляції.

4. Уряд кожної країни, що знаходиться в кризі, слід проводити антиінфляційну політику. Методи боротьби з інфляцією можуть бути адаптаційні (заходи щодо пристосування і стримування інфляції) і радикальні (проведення грошових реформ).

5. Основною причиною інфляції в нашій країні була командно- система, розпад якої призвів до руйнування господарських зв'язків і заміни державного монополізму на корпоративно бюрократичний і кримінальний монополізм. Для недопущення економічного колапсу необхідно здійснити ряд заходів, спрямованих на розробку нового податкового кодексу, скорочення штату державних чиновників, здійснення легалізації тіньового капіталу.

Рухаючись до ринку, наша економіка, на жаль, в першу чергу засвоює його негативні сторони. Зрозуміло, що труднощі звільнення від господарського тоталітаризму і відсутність досвіду державного регулювання в умовах ринку часто викликають невдачі. Навряд чи вдасться швидко скинути з себе тягар інфляції, тим більше за допомогою адміністративних заходів. Завдання стоїть, швидше, у стримуванні процесу і пристосуванні до нього.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Безкровний А. В. Розвиток інфляційного процесу в Україні/ А. В. Безкровний// Економіка АПК. – 2009. - №1 – с. 77-79.

2. Береславська О. Особливості впливу валютного курсу на внутрішні ціни в Україні/ О. Береславська// Вісник Національного банку України. – 2010. - №3. с. 9-13.

3. Бірюков В. Страхове посередництво: теорія та практика/В. Бірюков, Ю. Єфімов, О. Залетов// Навчальний посібник. К.: 2004.  416 с.

4. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини /С. Я. Боринець – К.: Підручник.2-ге вид., перероб. й доп. -К.: Т-во "Знання", 1999.305с.

5. Гальчинський А. Теорія грошей/ А. Гальчинський// Навчальний посібник. – К.: 1996. – 413 с.

6. Грейт Я. „Фінансова криза і інфляція: причини виникнення, сутність і особливості прояву в Україні” 2006 р. - № 1- с.651

7. Гроші та кредит: [За ред. проф. Б. С. Івасіва]. Тернопіль, 2000.  510с.

8. Держкомстат України [Электронный ресурс]. – Режим доступу:http://www.ukrstat.gov.ua

9. Калюжний В. Механізми розвитку та протидії інфляції в Україні / В. Калюжний // Економіст. – 2009. - №6. – с.19

10. Коваленко О Інфляція в Україні: особливості та вплив на фінансову систему/ О. Коваленко// Формування ринкової економіки в Україні – 2009. - №19. – с. 308-315

11. Кравченко С. Проблеми інфляції в ринковій економіці й антиінфляційна політика держави //Економіка. Фінанси. Право. - 2002. - № 8. - с. 8-11

12. Крамаренко А. О. Структурна інфляція в трансформаційній економіці/А. О. Крамаренко // Економіка і держава – 2012. - №11. – с. 87

13. Мамалуй О. О. Основи економічної теорії// Підручник. – К.: 2006.  479с.

14. Михайловська І.М. Гроші та кредит/І. М. Михайловська – Навчальний посібник.: 2006.  432 с.

15. Організаційно-економічні аспекти інноваційного оновлення національного господарства/ [М. М. Єрмошенко, С. А. Єрохін, В. М. Шандра, О. І. Гуменюк та ін.]. – К.: Національна академія управління, 2008. – 216 с.

16. Петрик О. Визначення оптимального рівня інфляції для України /О. Петрик, С. Ніколайчук // Вісник Національного банку України. – 2009. – № 6. – с.17

17. Попов В. Українська економіка в параметрах інфляції та безробіття/ В. Попов// Економіка України – 2011. - №11. – с. 75

18. Пузиков О.С Економічна теорія для студентів вузів /О. С. Пузиков –Изд.3-е. – Ростовн/Д: «Фенікс», 2006. – с. 191.

19. Раквіашвілі А. Ліберальна економіка в якості основи процвітаючого суспільства// Вісник Московського університету «Економіка». 2006, №2, с. 121-136

20. Сімків Л. Е. Основи економічної теорії// Підручник. – К.: 2004. – 390 с.

21. Щетинін А.І. Гроші та кредит/ А. І. Щетинін – К.: Підручник: Центр учбової літератури, 2008. – 432 с.