
- •1. Розкрийте поняття правової системи, назвіть її ознаки, охарактеризуйте основні правові системи світу та їх особливості.
- •2. Охарактеризуйте поняття, склад та види правопорушень.
- •3. Дайте визначення правовідносин та охарактеризуйте їх структурні елементи.
- •4. Визначте поняття та стадії правового регулювання й правового впливу, визначте структуру механізму правового регулювання.
- •5. Розкрийте поняття, ознаки, принципи та види юридичної відповідальності.
- •6. Поясніть терміни «держава» та «право». Визначте теорії походження держави та її основні ознаки.
- •7. Дайте визначення форми держави та назвіть її структурні елементи.
- •8. Охарактеризуйте принципи права: поняття, види.
- •9. Визначте поняття та джерела конституційного права України, розкрийте особливості конституційно-правових відносин.
- •10. Охарактеризуйте конституційний лад України та його елементи.
- •11. Розкрийте основні принципи, підстави набуття та припинення громадянства України.
- •12. З’ясуйте суть і значення конституційних прав та свобод людини і громадянина, їх класифікацію та способи захисту.
- •13. Міжнародне право у сфері прав людини та процес його становлення
- •14. З’ясуйте порядок формування та функції Конституційного Суду України. Визначте вимоги до суддів Конституційного Суду України.
- •15. Розкрийте судову систему України, визначте вимоги до суддів.
- •16. Охарактеризуйте Конституцію України: поняття, ознаки, функції, принципи, структура.
- •17. Охарактеризуйте виборче право та виборчу систему України.
- •18. Розкрийте конституційно-правовий статус Верховної Ради України.
- •19. Охарактеризуйте законодавчий процес в Україні: поняття, стадії.
- •20. Визначте конституційно-правовий статус Президента України.
- •21. Визначте компетенцію Кабінету Міністрів України.
- •22. Розкрийте правові засади місцевого самоврядування в Україні.
- •23. Визначте особливості конституційно-правового статусу Автономної республіки Крим.
- •24.Дайте характеристику правового статусу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
- •25. Розкрийте поняття, ознаки та склад адміністративного правопорушення.
- •26. Охарактеризуйте державне управління: поняття, ознаки, принципи здійснення.
- •27. Розкрийте зміст і загальні риси адміністративного процесу.
- •28 Охарактеризуйте особисті немайнові права фізичної особи.
- •29. Розкрийте зміст поняття юридичної особи, її ознаки та види.
- •30. Охарактеризуйте інститут спадкування: поняття, види, порядок спадкування.
- •31. Охарактеризуйте форму і зміст позовної заяви.
- •32. Розкрийте поняття, структуру та значення складу злочину.
- •33. Охарактеризуйте співучасть у злочин: поняття, форми, види співучасників та їх відповідальність.
- •34. Назвіть та проаналізуйте обставини, які виключають злочинність діяння.
- •35. Розкрийте особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.
- •36. Дайте характеристику системи покарань за кримінальним правом України, розкрийте особливості призначення основних та додаткових покарань.
- •37. Проаналізуйте злочини проти життя і здоров’я особи.
- •38. Дайте характеристику злочинів проти власності.
- •39. З’ясуйте значення доказів у кримінальному процесі.
- •40. Охарактеризуйте порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів.
- •41. Дайте загальну характеристику суб’єктів господарських правовідносин.
- •42. Розкрийте поняття, ознаки та види господарсько-правової відповідальності.
- •43. Визначте особливості банкрутства як правового механізму регулювання підприємницької діяльності.
- •44. Розкрийте поняття, сторони та зміст трудового договору.
- •45. Проаналізуйте підстави припинення трудового договору.
- •46. Дайте визначення поняття робочого часу та розкрийте специфіку його видів.
- •47. Розкрийте поняття оплати праці, охарактеризуйте системи оплати праці
- •48. Дайте визначення поняття трудової дисципліни та проаналізуйте особливості дисциплінарної відповідальності працівників за трудовим правом.
- •49. Охарактеризуйте зміст матеріальної відповідальності сторін трудового договору.
- •50. Розгляньте порядок вирішення індивідуальних трудових спорів.
- •51. Розкрийте роль колективних угод та колективних договорів у трудовому праві України.
- •52.Розкрийте зміст соціального партнерства та визначте його сторони.
- •53. Розкрийте поняття правоохоронного органу та визначте правове регулювання діяльності правоохоронних органів України.
- •54.Розкрийте зміст правового регулювання діяльності Прокуратури України, визначте її функції.
- •55. Дайте характеристику системи органів внутрішніх справ та сформулюйте їх завдання.
- •56. Розкрийте поняття, види та гарантії адвокатської діяльності в Україні.
- •57. Розкрийте поняття та принципи реалізації екологічної політики в Україні; визначте об’єкти та суб’єкти екологічних правовідносин.
- •58. Розкрийте поняття, умови і порядок укладення шлюбу в Україні.
- •59. Дайте характеристику прав та обов’язків подружжя за сімейним законодавством України.
- •60. Розкрийте зміст сімейних форм правового виховання дітей, що залишилися без батьківського піклування.
57. Розкрийте поняття та принципи реалізації екологічної політики в Україні; визначте об’єкти та суб’єкти екологічних правовідносин.
Принципи екологічного права – це виражені в його нормах основоположні ідеї, засади, риси, відповідно до яких здійснюється регулювання екологічних відносин.
Головним принципом є правове забезпечення досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи. Він складає основу для виникнення й формування інших принципів, які забезпечують гармонізацію суспільства й природи. Офіційно це положення закріплено у преамбулі Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Принцип правового забезпечення екологічної безпеки сприяє підтриманню такого стану навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки й виникнення небезпеки для здоров'я людини. Екологічна безпека гарантується громадянам здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних політичних, екологічних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів (ст. 50 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Важливе значення має принцип правового закріплення приналежності природних ресурсів конкретним суб'єктам права для їх використання з метою задоволення екологічних, майнових та інших інтересів у межах законодавства. Приналежність природних об'єктів виступає у двох основних правових формах — у праві власності та праві користування. В законодавстві закріплено різні види природокористування та форми власності на природні ресурси, визначено права й обов'язки даних суб'єктів, форми захисту прав власників та природокористувачів.
Особливу роль відіграє принцип правового забезпечення раціонального й ефективного використання природних ресурсів.
Надзвичайно важливе значення має принцип правового забезпечення цільового використання природних об'єктів. Він об'єднує два основні чинники: а) об'єктивну необхідність задоволення вимог суспільства, колективів людей та індивідів у продуктах харчування, сировині, естетичних, господарських та інших вимог за рахунок використання природних об'єктів; б) необхідність підтримання екологічної системи (природного середовища) у нормальному стані.
Не менш важливу роль відіграє принцип правового забезпечення стимулювання власників і користувачів природних об'єктів щодо належного використання природних ресурсів, їх відтворення та охорони. Він виражається в юридичному закріпленні сукупності економічних заходів стимулювання за належне виконання суб'єктами своїх прав та обов'язків, проведенні необхідних екологічних заходів, у застосуванні санкцій за порушення екологічних вимог і законодавства.
Принцип правового забезпечення стабільного (тривалого) використання природних ресурсів полягає в тому, що їх власники і користувачі можуть бути позбавлені права власності і права користування тільки з підстав, передбачених законодавством та договорами у встановленому порядку. Законодавство дає вичерпний перелік таких підстав.
Принцип правового забезпечення комплексного підходу до використання й відтворення природних ресурсів, а також до охорони навколишнього природного середовища відкриває можливості використовувати в єдності як основні природні об'єкти, так і супровідні природні компоненти.
Під об'єктами права в широкому значенні розуміють майнові, природні і духовні блага, з приводу яких виникають правовідносини. Об'єктами екологічного права є природні блага, які існують без участі людини або з певною її участю (штучне відтворення природних об'єктів). Слід мати на увазі, що не всі природні явища можуть бути об'єктами екологічного права. Деякі природні явища не піддаються правовому впливу, зокрема, водні відливи і приливи, грозові явища, виверження вулканів тощо. Отже, об'єктами екологічного права можуть бути ті природні явища, з приводу яких можливе виникнення суспільних відносин з їх правовим регулюванням.
Згідно з екологічним законодавством України до природних об'єктів належать земля, надра, рослинний світ, ліси, води, тваринний світ, атмосферне повітря, природно-заповідні об'єкти та ін. Право безпосередньо не впливає на природні об'єкти, його вплив виявляється через поведінку суб'єктів екологічних відносин. Екологічне право виступає регулятором відносин, тому що суб'єктами цих відносин є індивіди, колективи людей, органи управління, держава. В праві визначається міра можливої і належної поведінки суб'єктів екологічних відносин, що забезпечує оптимальне використання природних ресурсів, їх відтворення і охорону навколишнього природного середовища (екологічної системи).
Законодавство передбачає внутрішню класифікацію кожного природного об'єкта. Вона встановлюється з метою визначення правового режиму кожного виду природного об'єкта, що сприяє підтримці екологічної стабільності.
У правовій літературі визначено співвідношення між природними явищами. Так, природні об'єкти складають невід'ємні компоненти навколишнього природного середовища, а природні ресурси утворюють частину природних об'єктів, які використовуються як джерела задоволення різних інтересів людини.
Природні комплекси — це сукупність взаємопов'язаних між собою частин природних об'єктів, виділених з метою створення заповідної території.
Ландшафтом вважається територіальна система, яка складається з взаємодіючих природних компонентів.
Крім того, в екологічному законодавстві виділені також конкретні природні об'єкти, яким притаманні специфічні ознаки і які мають юридичне значення земля, її надра, атмосферне повітря, водні, лісові ресурсі, тваринний, рослинний шельф.
Навколишнє природне середовище також є об'єктом екологічного права. Це сукупність усіх природних об'єктів, які перебувають у нерозривному зв'язку та створюють єдину екологічну систему. Об'єктом екологічного права за охоронним напрямком є усе природне середовище.
Суб'єктами екологічного права є народ України, держава (яка реалізує свої правомочності через відповідні органи державної влади, наділені компетенцією по регулюванню екологічних відносин), територіальні громади (реалізують свої правомочності безпосередньо або через органи місцевого самоврядування), фізичні і юридичні особи, громадські, міжнародні і релігійні об'єднання, іноземні держави та ін. Суб'єкти екологічного права мають характерні ознаки: вони наділені юридичними правами та обов'язками; реально здатні брати участь в екологічних правовідносинах. Юридичні норми створюють обов'язкову основу участі суб'єктів екологічного права у відповідних правовідносинах (право власності на природні ресурси, природокористуванні та ін.). Здатність володіння екологічними правами й обов'язками складає екологічну правоздатність, а здатність самостійно здійснювати екологічні права й обов'язки — екологічною дієздатністю. У сукупності правоздатність і дієздатність створюють правосуб'єктність.
Фізичні особи — це переважно різновид індивідуальних суб'єктів в екологічному праві. При наявності певних умов вони можуть бути суб'єктами права власності на визначені в законодавстві природні ресурси, права користування ними, на отримання екологічної інформації; мають право на подання позовів до винних осіб про відшкодування збитків, заподіяних забрудненням природного середовища, тощо.
Правосуб'єктність органів, які виконують управлінські функції у сфері екології, визначається їх компетенцією. Дані суб'єкти поділяються на органи загальної й спеціальної компетенції. До перших належать Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, органи місцевого самоврядування, їх виконавчі комітети та державні адміністрації. До других належать органи, що вирішують спеціальні питання у галузі екології. Це міністерства, держкомітети тощо.
Повноваження громадських об'єднань у галузі охорони довкілля визначені у ст. 21 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».