- •1. Розкрийте поняття правової системи, назвіть її ознаки, охарактеризуйте основні правові системи світу та їх особливості.
- •2. Охарактеризуйте поняття, склад та види правопорушень.
- •3. Дайте визначення правовідносин та охарактеризуйте їх структурні елементи.
- •4. Визначте поняття та стадії правового регулювання й правового впливу, визначте структуру механізму правового регулювання.
- •5. Розкрийте поняття, ознаки, принципи та види юридичної відповідальності.
- •6. Поясніть терміни «держава» та «право». Визначте теорії походження держави та її основні ознаки.
- •7. Дайте визначення форми держави та назвіть її структурні елементи.
- •8. Охарактеризуйте принципи права: поняття, види.
- •9. Визначте поняття та джерела конституційного права України, розкрийте особливості конституційно-правових відносин.
- •10. Охарактеризуйте конституційний лад України та його елементи.
- •11. Розкрийте основні принципи, підстави набуття та припинення громадянства України.
- •12. З’ясуйте суть і значення конституційних прав та свобод людини і громадянина, їх класифікацію та способи захисту.
- •13. Міжнародне право у сфері прав людини та процес його становлення
- •14. З’ясуйте порядок формування та функції Конституційного Суду України. Визначте вимоги до суддів Конституційного Суду України.
- •15. Розкрийте судову систему України, визначте вимоги до суддів.
- •16. Охарактеризуйте Конституцію України: поняття, ознаки, функції, принципи, структура.
- •17. Охарактеризуйте виборче право та виборчу систему України.
- •18. Розкрийте конституційно-правовий статус Верховної Ради України.
- •19. Охарактеризуйте законодавчий процес в Україні: поняття, стадії.
- •20. Визначте конституційно-правовий статус Президента України.
- •21. Визначте компетенцію Кабінету Міністрів України.
- •22. Розкрийте правові засади місцевого самоврядування в Україні.
- •23. Визначте особливості конституційно-правового статусу Автономної республіки Крим.
- •24.Дайте характеристику правового статусу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
- •25. Розкрийте поняття, ознаки та склад адміністративного правопорушення.
- •26. Охарактеризуйте державне управління: поняття, ознаки, принципи здійснення.
- •27. Розкрийте зміст і загальні риси адміністративного процесу.
- •28 Охарактеризуйте особисті немайнові права фізичної особи.
- •29. Розкрийте зміст поняття юридичної особи, її ознаки та види.
- •30. Охарактеризуйте інститут спадкування: поняття, види, порядок спадкування.
- •31. Охарактеризуйте форму і зміст позовної заяви.
- •32. Розкрийте поняття, структуру та значення складу злочину.
- •33. Охарактеризуйте співучасть у злочин: поняття, форми, види співучасників та їх відповідальність.
- •34. Назвіть та проаналізуйте обставини, які виключають злочинність діяння.
- •35. Розкрийте особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.
- •36. Дайте характеристику системи покарань за кримінальним правом України, розкрийте особливості призначення основних та додаткових покарань.
- •37. Проаналізуйте злочини проти життя і здоров’я особи.
- •38. Дайте характеристику злочинів проти власності.
- •39. З’ясуйте значення доказів у кримінальному процесі.
- •40. Охарактеризуйте порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів.
- •41. Дайте загальну характеристику суб’єктів господарських правовідносин.
- •42. Розкрийте поняття, ознаки та види господарсько-правової відповідальності.
- •43. Визначте особливості банкрутства як правового механізму регулювання підприємницької діяльності.
- •44. Розкрийте поняття, сторони та зміст трудового договору.
- •45. Проаналізуйте підстави припинення трудового договору.
- •46. Дайте визначення поняття робочого часу та розкрийте специфіку його видів.
- •47. Розкрийте поняття оплати праці, охарактеризуйте системи оплати праці
- •48. Дайте визначення поняття трудової дисципліни та проаналізуйте особливості дисциплінарної відповідальності працівників за трудовим правом.
- •49. Охарактеризуйте зміст матеріальної відповідальності сторін трудового договору.
- •50. Розгляньте порядок вирішення індивідуальних трудових спорів.
- •51. Розкрийте роль колективних угод та колективних договорів у трудовому праві України.
- •52.Розкрийте зміст соціального партнерства та визначте його сторони.
- •53. Розкрийте поняття правоохоронного органу та визначте правове регулювання діяльності правоохоронних органів України.
- •54.Розкрийте зміст правового регулювання діяльності Прокуратури України, визначте її функції.
- •55. Дайте характеристику системи органів внутрішніх справ та сформулюйте їх завдання.
- •56. Розкрийте поняття, види та гарантії адвокатської діяльності в Україні.
- •57. Розкрийте поняття та принципи реалізації екологічної політики в Україні; визначте об’єкти та суб’єкти екологічних правовідносин.
- •58. Розкрийте поняття, умови і порядок укладення шлюбу в Україні.
- •59. Дайте характеристику прав та обов’язків подружжя за сімейним законодавством України.
- •60. Розкрийте зміст сімейних форм правового виховання дітей, що залишилися без батьківського піклування.
46. Дайте визначення поняття робочого часу та розкрийте специфіку його видів.
Робочий час — це час, протягом якого працівник виконує роботу, визначену угодою, підпорядковуючись внутрішньому трудовому розпорядку. Можна сказати, що робочий час — це час, протягом якого працівник працює у визначеному місці на визначених угодою сторін умовах.
Як інститут трудового права є сукупністю норм, які регулюють тривалість робочого часу, його види, режим та облік робочого часу. Правове регулювання робочого часу здійснюється на рівні законів, підзаконних актів, колективно-договірного регулювання умов праці та угодою сторін трудового договору. Зокрема, це Конституція України, КЗпП, закони, підзаконні акти, колективні договори.
Слід врахувати, що у деяких випадках робочим часом вважаються періоди, коли працівник фактично не виконує трудових обов’язків, але підпорядковується роботодавцеві. Наприклад, у разі тимчасового переведення працівника на іншу роботу через простій (ст. 34 КЗпП) або надання жінкам, що мають дітей віком до півтора року, перерви для годування дитини (ст. 183 КЗпП) та в інших випадках.
Отже, робочим вважається час, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку організації, графіка роботи й умов трудового договору повинен виконувати трудові обов’язки, а також інші періоди часу, що відповідно до законів та інших нормативно-правових актів належать до робочого часу. У сфері правового регулювання робочого часу для працівників встановлено певні гарантії.
• Відповідно до ст. 45 Конституції України максимальна тривалість робочого часу визначається тільки законом.
• Конкретна тривалість робочого часу встановлюється на рівні організації — через локальні нормативно-правові акти та за угодою сторін трудового договору.
• Тривалість робочого часу може встановлюватися з розрахунку на різні календарні періоди: добу, тиждень, місяць, рік.
Тривалість робочого часу для конкретного працівника (чи групи працівників) у годинах і хвилинах протягом доби називається робочим днем. Розрахунки щодо робочого часу ведуться за робочим тижнем. Для працівників встановлюється кількість робочих годин та кількість робочих днів за тиждень. Тривалість роботи в інші періоди (місяць, рік) розраховується залежно від тривалості робочого тижня та кількості робочих днів.
Робочий тиждень — це тривалість робочого часу протягом календарного тижня. Для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. На тих підприємствах, в установах, організаціях, де через характер виробництва та умови роботи п’ятиденний робочий тиждень недоцільний, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем спільно з виборним профспілковим органом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою Радою народних депутатів.
Види робочого часу. Розрізняють нормальний, скорочений і неповний робочий час.
Нормальний робочий час — це норматив, що встановлює тривалість робочого тижня (в годинах) за умови роботи в нормальних умовах праці. Згідно з трудовим законодавством України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень як за п’ятиденного так і за шестиденного робочого тижня (ст. 50 КЗпП). Норма тривалості робочого часу не може бути збільшена, за винятком випадків, передбачених законодавством. У таких випадках встановлюються різні види компенсацій. Менша норма тривалості робочого часу встановлюється з врахуванням умов праці, віку та фізіологічних особливостей працівника, може встановлюватися за угодою сторін трудового договору та при укладенні колективного договору.
Скорочений робочий час юридичні ознаки: встановлюється в законодавстві, не тягне за собою зменшення заробітної плати, встановлюється з урахуванням фізіологічних особливостей працівників, умов праці та деяких інших особливостей. Скорочена тривалість робочого часу встановлюється для окремих категорій працівників. Так, згідно зі ст. 51 КЗпП скорочена тривалість робочого часу встановлюється для неповнолітніх. Норми робочого часу диференційовані залежно від віку працівника й пов’язані з охороною здоров’я неповнолітнього. Для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють упродовж навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в законі для осіб відповідного віку. Для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, тривалість робочого часу не перевищує 36 годин на тиждень. Законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів), а також особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов’язкового) відселення Див.: Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, де передбачено право на скорочену тривалість робочого тижня; затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 163.
Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів на підприємствах, в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда. Напередодні святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у ст. 51 КЗпП, скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати п’яти годин. При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (ст. 51 КЗпП). Тривалість нічної роботи прирівнюється до денної в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема — у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.
Неповний робочий час. При неповному робочому часі норма робочого часу працівникові зменшується. Розрізняють такі норми неповного робочого часу:
• неповний робочий день (зменшується тривалість робочого дня);
• неповний робочий тиждень (зберігається нормальна тривалість робочого дня, але зменшується кількість робочих днів у тижні);
• поєднання неповного робочого дня і неповного робочого тижня (ст. 56 КЗпП). Неповний робочий час встановлюється як при прийнятті на роботу, так і згодом, як правило, за угодою сторін. Неповний робочий час може бути встановлений угодою роботодавця та працівника на певний строк чи без зазначення такого строку. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі й таку, якою вона опікується, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов’язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці на умовах неповного робочого часу провадиться пропорційно відпрацьованому часові або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не спричинює будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Особи, які працюють неповний робочий час, користуються тими ж правами, що й працівники на умовах нормального робочого часу. Їм надається відпустка тієї ж тривалості, вихідні й святкові дні, час роботи зараховується до трудового стажу. У трудовій книжці працівника не робиться запис про роботу на умовах неповного робочого дня. Слід звернути увагу, що ненормований робочий день для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем, не застосовується. Лише для тих, хто працює на умовах неповного робочого тижня, може застосовуватися ненормований робочий день з наданням щорічної додаткової відпустки згідно із законодавством. Встановлення неповного робочого часу з ініціативи роботодавця є для працівників зміною істотних умов праці, тому при встановленні неповного робочого часу роботодавець повинен попередити їх про це не пізніше ніж за два місяці. Протягом цих двох місяців зберігаються попередні умови праці. Якщо працівник не згодний на умови неповного робочого часу, трудовий договір з ним припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП.