35. Розкрийте особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Згідно зі ст. 22 ККУ, кримінальній відповідальності підлягає особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років. За деякі злочини, суспільна небезпечність та заборонність кримінальним законом яких зрозуміла особам і меншого віку, кримінальна відповідальність настає з 14 років. Вичерпний перелік діянь, за які кримінальна відповідальність настає з 14 років, міститься у ч.2 ст. 22.

Кримінальна відповідальність неповнолітніх має дуже істотні особливості:

– до неповнолітніх не застосовується довічне позбавлення волі;

– строк позбавлення волі не може перевищувати 15 років;

– до неповнолітніх більш поширено застосовується умовно-дострокове звільнення від покарання;

– вчинення злочину неповнолітнім завжди визнається обставиною, що пом’якшує кримінальну відповідальність;

– до неповнолітніх злочинців можуть бути застосовані замість покарання примусові заходи виховного характеру;

– особи віком до 18 років відбувають покарання не у кримінально-виконавчих установах, а у виховних установах.

Призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк неповнолітнім має суттєві особливості:

– таке покарання не може бути призначене на строк більше 15 років;

– ця міра зовсім не призначається неповнолітнім, які вчинили злочини невеликої тяжкості;

– строк покарання у виді позбавлення волі неповнолітнього обмежується: при вчиненні повторного злочину невеликої тяжкості – не більше 2 років; при вчиненні злочину середньої тяжкості – не більше 4 років; при вчиненні особливо тяжкого злочину – не більше 10 років; при вчиненні особливо тяжкого злочину, поєднаного з умисним убивством – до 15 років.

До неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, суд може замість покарання застосувати примусові заходи виховного характеру:

– застереження;

– обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

– передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного та трудового колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їхнє прохання;

– покладення на неповнолітнього, якій має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

– направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків для його виправлення, але на строк не більше трьох років.

36. Дайте характеристику системи покарань за кримінальним правом України, розкрийте особливості призначення основних та додаткових покарань.

Покарання – один із головних інститутів кримінального права ї законодавства. Покарання як кримінально-правовий інститут є засобом захисту найбільш цінних суспільних благ від злочинних посягань.

Сутністю покарання є позбавлення засудженого певних благ – волі, майна, примушування його до деяких дій чи втрат, в чому й полягає кара за вчинений злочин. Покарання істотно відрізняється від інших мір державного примусу – воно завжди є персоніфікованим, особистим і тягне за собою правові наслідки та судимість.

Кримінальне законодавство встановлює види покарання, а також підстави, умови та порядок застосування мір кримінального покарання.

Мета покарання передбачена ст.50 Кримінального кодексу України:

– покарати злочинця;

– виправити і перевиховати засудженого, щоб він став здатним до суспільного співжиття, до правопорядку;

– запобігти вчиненню засудженим нового злочину;

– запобігти вчиненню злочинів іншими особами.

Системою покарань називається характер, структура та види покарань, які передбачені законом і можуть застосовуватися до злочинців.

Всі покарання поділяються на:

– основні – призначаються самостійно, кожне окремо, не можуть призначатися у сукупності;

– додаткові – не можуть призначатися самостійно, а тільки у сукупності з основними, додатково до них;

– змішані – можуть призначатися як основні, так і як додаткові.

Види покарань зазначені у ст. 51 Кримінального кодексу України, їх перелік вичерпний:

– штраф;

– позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

– позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

– громадські роботи;

– виправні роботи;

– службові обмеження для військовослужбовців;

– конфіскація майна;

– арешт;

– обмеження волі;

– тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

– позбавлення волі на певний строк;

– довічне позбавлення волі.

Ст.65 Кримінального кодексу України визначає загальні засади призначення покарання:

– законність – покарання призначаються в межах, встановлених статтею Закону, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, у точній відповідності з положеннями загальної частини Кримінального кодексу;

– справедливість – призначене покарання відповідає правосвідомості суддів і громадян нашої держави;

– особистість (індивідуалізація) – враховується характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, форма вини, мотив і спосіб вчинення злочину, особа винного, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.