3. Дайте визначення правовідносин та охарактеризуйте їх структурні елементи.

Правовідносини – це лише один бік суспільного відношення, який визначається нормою права, специфічна форма його відображення. Правовідносини є засобом переведення загальних установлень правових норм (об’єктивного права) у конкретні (суб’єктивні) права та обов’язки учасників суспільних відносин.

Правовідносини – це такі суспільні відносини, у яких сторони пов’язані між собою взаємними юридичними правами та обов’язками, що охороняються державою.

Серед ознак і особливостей правовідносин слід назвати наступні:

По-перше, правовідносини являють собою особливий різновид суспільних відносин.

По-друге, правові відносини формуються на основі правових норм, в яких відображається і закріплюється державна воля

По-третє, правовідносини являють собою такий вид суспільних відносин, який складається в результаті свідомих дій їх учасників.

По-четверте, правові відносини являють собою багаточисельні і різноманітні зв'язки їх учасників, що здійснюються за допомогою покладених на них обов'язків. Разом із сукупністю реальних дій, спрямованих на їх використання і здійснення, вони складають зміст правовідносин.

По-п'яте, реалізація правовідносин гарантується можливістю державного примусу. При цьому, переважно, вимоги норм права і зміст правовідносин, що виникають на їх підставі, спираються на добровільну і свідому поведінку їх учасників. Однак державний примус у випадку порушення правових приписів ніколи при цьому не виключається.

Правовідносини класифікуються за різними підставами:

• за галузями права – на конституційно-правові, адміністративно-правові, цивільно-правові, сімейно-правові, кримінально-правові та інші галузеві правовідносини.

• за кількістю суб’єктів – прості та складні.

• за змістом поведінки зобов’язальної сторони – активні та пасивні.

• за характером впливу – регулятивні та охоронні.

• за рівнем індивідуалізації суб’єктів – відносні та абсолютні.

• за методом правового регулювання – договірні та керівні.

• за дією в часі – довготривалі та короткотривалі.

Структура правових відносин має чотири необхідних елементи:

• суб’єкти;

• об’єкти;

• права;

• обов’язки.

1. Суб’єкти правовідносин – це окремі індивіди, організації, об’єднання та соціальні спільноти, які у відповідності з нормами права виступають носіями суб’єктивних юридичних прав та обов’язків.

Ступінь участі суб’єктів у правових відносинах визначається їх правосуб'єктністю, яка включає правоздатність та дієздатність.

Правоздатність – це закріплена в законодавстві здатність суб’єкта мати юридичні права та нести юридичні обов’язки.

Дієздатністю називається визнана нормами об’єктивного права здатність суб’єкта самостійно своїми усвідомленими діями здійснювати юридичні права та виконувати юридичні обов’язки.

2. Об’єкти правовідносин – ті реальні блага, які задовольняють інтереси і потреби суб'єктів і з приводу яких між ними виникають, змінюються чи припиняються суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

3. Суб’єктивні права – це надана державою можливість суб’єкта правовідносин за своїм розсудом задовольняти ті інтереси, які передбачені об’єктивним правом. Право, що належить суб’єкту, називається суб’єктивним правом тому, що тільки від волі суб’єкта залежить, як ним розпорядитися. Це можливість не довільна, а правова, яка встановлює міру дозволеної поведінки.

4. Юридичні обов’язки – це передбачена законодавством необхідність належної поведінки учасників правових відносин у інтересах власника суб’єктивних прав (індивіда, організації, держави в цілому).

Якщо зміст суб’єктивних прав утворює міра дозволеної поведінки, то зміст обов’язків – міра належної, необхідної поведінки у правовідносинах. Зобов’язаній особі диктується міра належної поведінки з метою задоволення інтересів власника суб’єктивних прав.