
- •Художні промисли Росії xviiі – поч. XX ст.
- •Завдання курсової роботи полягає:
- •Розділ 1. Художня обробка металу та живопис по металу
- •Розділ 2. Художня обробка дерева та розпис
- •Розділ 3. Виробництво кераміки
- •Розділ 4. Ткацтво та плетіння мережива
- •Висновки
- •Список літератури та використаних джерел
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
ННІ ІСТОРІЇ ТА ФІЛОСОФІЇ
Кафедра всесвітньої історії
Художні промисли Росії xviiі – поч. XX ст.
Курсова робота
студентки І-Б курсу
спеціальності 6.020302 – історія
Пархоменко Юлії Миколаївни
Науковий керівник – доцент Гальченко С. І.
Черкаси - 2013
ЗМІСТ
ВСТУП .................................................................................…………...3
РОЗДІЛ 1. Художня обробка металу та живопис по металу……....6
РОЗДІЛ 2. Художня обробка дерева та розпис...……………....13
РОЗДІЛ 3. Виробництво кераміки…………………………………..18
РОЗДІЛ 4. Ткацтво та плетіння мережива………………………..…23
ВИСНОВКИ ..................................................................……..……….33
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……………………...............36
ДОДАТКИ ……………………………………………………………38
ВСТУП
Актуальність теми. Художні промисли - невід'ємна частина культури народу, вони увібрали в себе риси, притаманні окремим регіонам країни. У них втілено багатовіковий досвід естетичного сприйняття світу, звернений у майбутнє, збережені глибокі художні традиції, що відображають самобутність культури Росії. Упродовж століть десятки й сотні тисяч майстрів – килимарниці, вишивальниці, ткачі, гончарі, різьбярі по дереву, кістці та рогу, майстри декоративного розпису, ювеліри, ковалі, майстри художньої обробки шкіри та багатьох інших професій – створювали речі, необхідні людям у побуті. Кращі з них ми називаємо тепер творами народного мистецтва. З покоління в покоління передавалися таємниці технічної та технологічної майстерності, вдосконалювалися прийоми обробки природних матеріалів. У ряді населених пунктів існували школи традиційного народного мистецтва. Поєднання традицій та новаторства, стильових особливостей та творчої імпровізації, колективів і поглядів окремих особистостей, рукотворності виробів і високого професіоналізму - характерні риси творчої праці майстрів і художників промислів. Неповторні художні вироби народних промислів Росії широко відомі, їх знають і високо цінують за кордоном, вони стали символами вітчизняної культури, внеском Росії у всесвітнє культурне надбання. Народні художні промисли в сучасному культурному просторі ‒ це, перш за все, художники, народні майстри, які передають спадкоємний культуру молодому поколінню, унікальні технології і техніки, художньо-стилістичні системи, мотиви і сюжети народного мистецтва. Виникає необхідність у всебічному аналізі народних художніх промислів з метою їх збереження як частини сучасної культури.
Суть проблеми дослідження полягає в необхідності вивчення, збереження та спадкоємності народних художніх промислів для суспільства в сучасній культурі.
Історіографія проблеми. На різних етапах розвитку народних промислів особлива увага приділялася дослідженню їх місця і ролі в художній культурі Росії, яка активно орієнтувалася на збереження і розвиток традицій російського народного мистецтва.
В. С. Воронов першим розкрив особливості народної творчості в його побутової, матеріальної сфері, позначив глибоке коріння народного мистецтва, стійкість і змістовність його мотивів, розробив положення, важливі для функціонування народних промислів в певних економічних умовах [24].
Роль народних промислів у традиційній і сучасній культурі досліджена в працях Н. І. Каплан, О. С. Попова, А. Моран, А. С. Канцедикас, А. К. Чекалов, Л. А. Чесноков та інших. Дослідження цих авторів розглядають народні промисли в культурологічному, історичному, етнографічному, філософському, естетичному, мистецтвознавчому, соціальному та педагогічному аспектах [6, 11, 8, 21, 22].
Як найбільшу функцію культури сприймає традицію П. І. Уткін. Він пов'язує з нею багато стійкі явища людського життя, які називають вічними істинами [19].
Є. Г. Яковлева, М. Соколовська, В. І. Смирнов, О. Бібіков та інші під традиційністю народного мистецтва розуміють старовину його образів, форм і прийомів, стійкість їх збереження. В їх роботах розкрито особливості розвитку та техніка ткацтва та плетіння мережива у регіонах художніх промислів Росії [23, 16, 15, 1].
Проблемам традицій, художньо-образного і естетичного аналізу народних художніх промислів присвячені роботи дослідження з мистецтвознавства, а саме з історії розвитку керамічного виробництва, К. М. Митрофанова, Р. Р. Мусіна, С. Ромейкова, Н. Толстікова [7, 9, 12, 18].
Етапи розвитку та особливості техніки обробки металу та його оздоблення є предметом історичних досліджень О. Петриченка та А. В. Флерова [10, 20].
У дослідженнях Н. Величка, В. Вишенської, Л. Я. Супруна розкриті специфічні особливості виробів з дерева і оздоблення їх неперевершеним хохломським розписом [2, 3, 17].
За межами наукової уваги дослідників залишилися такі аспекти проблеми, як проблема зникнення народних художніх промислів та їх збереження в сучасній культурі; модернізація технологій народних художніх промислів в умовах сучасного науково-технічного прогресу.
Метою моєї курсової роботи є вивчення художніх промислів Росії, їх особливості та розвиток.