Аудит фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції – активи, які утримуються підприємством з метою отримання прибутку (процентів, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Тобто фінансові інвестиції – це акції, облігації, векселі, депозитні сертифікати, казна­чейські зобов’язання та інші цінні папери, внески до статутного фонду інших підприємств. Високоліквідні цінні папери, які вільно конвертуються у визначені суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості (що обумовлюється надто коротким строком погашення – до 3-х місяців) відносять до поточних фінансових інвестицій (строк погашення до 1 року) і обліковують як еквіваленти грошових коштів. Облік фінансових інвестицій регламен­тується П(С)БО 12.

Залежно від строку погашення (окупності) інвестиції поділяються на довгострокові (більше 1 року) і поточні (до 1 року). За статтею поточні фінансові інвестиції можуть відображатися інвестиції, які є довгостроковими вкладеннями, але керівництво підприємства має намір реалізувати їх протягом звітного року.

Метою аудиту фінансових інвестицій є складання обґрунтованої думки про достовірність та повноту інформації про них, відображеної у фінансової звітності економічного суб’єкта.

Операції з фінансовими інвестиціями, зазвичай, нечисленні, але суттєві у вартісному виразі. При перевірці фінансових інвестицій аудитору необхідно оцінити систему внутрішнього контролю та адек­ватно спланувати і провести аудиторські процедури щодо фінансових інвестицій. Оцінка системи внутрішнього контролю здійснюється на стадії планування аудиторських процедур та підтверджується або коригується при їх проведенні. Оцінюючи систему внутрішнього контролю, аудитор, поряд з іншими процедурами, повинен встановити, яким чином організовано збереження цінних паперів, що знаходяться у власності клієнта. Якщо цінні папери зберігаються безпосередньо на підприємстві, аудитору необхідно встановити таке:

• місце зберігання цінних паперів;

• перелік осіб, які мають доступ до цінних паперів;

• порядок видачі та прийняття цінних паперів;

• затверджений порядок проведення інвентаризацій та акти прове­дених інвентаризацій;

• інші суттєві питання, які пов’язані з порядком збереження та руху цінних паперів.

Оцінивши систему внутрішнього контролю фінансових інвести­цій, аудитор планує характер, строки та обсяг детальних тестів операцій з ними та залишків на рахунках бухгалтерського обліку фінансових інвестицій.

Аудиторські процедури відносно початкових сальдо при первинному аудиті здійснюються відповідно до вимог МСА 510.

Якщо аудит проводиться не вперше, аудитору необхідно упев­нитись у тому, що залишки на рахунках обліку фінансових інвестицій на початок звітного періоду відповідають певним залишкам, підт­вердженим у фінансовій звітності на кінець попереднього звітного періоду.

Для планування аудиторських процедур аудитору потрібно отримати від клієнта перелік операцій, здійснених протягом періоду, що перевіряється, та реєстр фінансових інвестицій на кінець звітного періоду. На основі цих даних аудитор визначає сальдо і операції з фінансовими інвестиціями, які підлягають перевірці. Оскільки опера­ції з фінансовими інвестиціями нечисленні, статистичні методи вибір­ки до них, як правило, не застосовуються.

При визначенні операцій і залишків фінансових інвестицій, що підлягають перевірці, слід виходити з їх вартісної оцінки, а також брати до уваги нетипові операції; операції, здійснені наприкінці звітного періоду та після звітної дати; операції зі зв’язаними особами.

Необхідно перевірити всі незвичайні операції з фінансовими інвестиціями, щоб упевнитись в їх реальності, законності та правиль­ності оцінки.

При перевірці правильності ведення бухгалтерського обліку фінансових інвестицій аудитор передусім повинен впевнитися в тому, що відображені в звітності фінансові інвестиції реально існують, а умови зберігання цінних паперів відповідають порядку ведення касо­вих операцій в Україні. Фактична наявність фінансових інвестицій у вигляді цінних паперів у документарній формі перевіряється шляхом інвентаризації каси. Одночасно оцінюється дотримання умов їх зберігання і відповідність приміщення каси вимогам законодавства. Якщо цінні папери у бездокументарній формі, наявність цінних паперів підтверджується випискою зберігача на останню дату перед складанням звітності. Цей документ має високий ступінь надійності, оскільки створений третьою незалежною стороною у документальній формі.

Наступним кроком є перевірка права власності на цінні папери, яка полягає в перевірці наявності депозитних та інших договорів, засновницьких документів, наявності платіжних документів і відпо­відних банківських виписок.

При проведенні інвентаризації або спостереженні за нею, ауди­тор повинен класифікувати наявні цінні папери відповідно до вимог П(С)БО і порівняти отриманий результат з записами по аналітичних рахунках бухгалтерського обліку. Одночасно залежно від умов договору аудитор повинен визначити, по якій оцінці мають бути обліковані виявлені цінні папери. Методи оцінки цінних паперів повинні бути зазначені в наказі на облікову політику.

Наступним етапом аудиту є перевірка операцій з фінансовими інвестиціями і визначення фінансового результату за ними. Перевірка правильності документального і бухгалтерського оформлення опера­цій з фінансовими інвестиціями складається з чотирьох етапів:

• перевірка документального оформлення;

• перевірка правильності оцінки фінансових інвестицій;

• перевірка правильності відображення в обліку;

• перевірка правильності формування фінансового результату;

У кінці аудитор повинен перевірити правильність оцінки інвес­тицій на дату балансу і правильність відображення їх у фінансовій звітності.

Перевірка документального оформлення передбачає отримання впевненості, що операція оформлена відповідно до вимог законодав­ства, тобто всі документи своєчасно складені, мають необхідні рекві­зити, підписи і печатки сторін; операція санкціонована керівництвом підприємства, має договірне забезпечення, а всі наслідки відображені в регістрах обліку. Документи, якими оформляється операція з фінансовими інвестиціями, залежать від її характеру (придбання фінансової інвестиції, її переоцінка, продаж, обмін).

Правильність оцінки фінансових інвестицій і відображення їх в обліку залежить від характеру операції, виду фінансової інвестиції (поточна або довгострокова), методу оцінки (за справедливою вартіс­тю чи за методом участі у капіталі) і об’єкта інвестування (зв’язана сторона – асоційоване, дочірнє або спільне підприємство; незв’язана сторона – будь-яке інше підприємство). Оцінка довгострокових інвестицій незв’язаним сторонам відбу­вається на рахунку 143 аналогічно інвестиціям, які оцінюються не за методом участі в капіталі.

Правильність формування фінансових результатів залежить від того, наскільки правильно бухгалтер оформив операцію, також до цього пункту входить перевірка правильності відображення доходів (дивідендів, процентів тощо), отриманих по фінансовій інвестиції

Правильність оцінки фінансових інвестицій на дату балансу залежить від типу фінансової інвестиції, об’єкта інвестування, суттєвості впливу (по довгострокових інвестиціях) та контролю Суттєвість впливу визначають такі фактори, як представництво у раді директорів (або іншому керівному органу), участь у прийнятті рішень по фінансовій, господарській та комерційній політиці, без здійснення контролю цієї політики. А сут­тєвість контролю залежить від кількості цінних паперів у власності підприємства. Варіант оцінки суттєвості контролю такий: до 25% го­лосів – суттєвий вплив і контроль відсутні; 25-50% голосів – інвестор має суттєвий вплив, але не здійснює контролю; більше 50% голосів – інвестор здійснює контроль. У той же час критерій суттєвості може бути знижений з 25 до 20% відповідно до визначення зв’язаних осіб.

Таблиця