2. Повноваження народних депутатів України та гарантії їх діяльності.

Центральним елементом конституційно-правового статусу народного депутата, який, власне, і визначає його зміст, є повноваження народного депутата України.

По суті, повноваження народного депутата є нанані йому можливості для реалізації покладених на нього функцій.

За змістом повноваження народного депутата є сукупністю прав та обов‘язків народного депутата України. За формою повноваженя народного депутата є певною нормативно визначеною конструкцією.

Повноваження народного депутата – це нормативно визначена сукупність прав та обов‘язків парламентарія України, якими він наділений із метою здійснення властивих йому функцій. Відповідно до ст. 1 Закону України , при виконанні своїх повноважень народний депутат керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі.

При з‘ясуванні повноважень доцільно зупинитися окремо на правах та обов‘зках народних депутатів.

Критерієм класифікації повноважень парламентаріїв може бути сфера та локалізація діяльності депутата. Зокрема, ґрунтуючись на запропонованих в літературі класифікаціях повноважень, доцільно розрізняти наступні групи прав парламентаріїв:

• Права народного депутата на пленарних засіданнях ВРУ (ст. 11 Закону України);

• Права народного депутата, пов‘язані з оптимізацією і забезпеченням діяльності парламенту України (ст.. 12 Закону України), право об‘єднуватись у депутатські фракції (ст.. 13 Закону України), права народного депутата в органах ВРУ (ст.. 14 Закону України);

• Права народного депутата щодо здійсненя діяльності за межами парламенту:

• права парламентарія у виборчому окрузі та за його межами, спрямовані на забезпечення ефективної роботи з виборчим корпусом;

• права депутата у взаємовідносинах з органами державної влади, органами місцевого самврядування, установами та організаціями, об‘єднаннями громадян ( ст.. 17 Закону України).

Правам народних депутатів одночасно кореспондують обов‘язки інших суб‘єктів державно – владних відносин.

Законотворча діяльність народного депутата. Конституції країн світу визначають різних суб'єктів законодавчої ініціативи. У Японії, наприклад, провідна роль у законодавчому процесі належить уряду. Законопроекти до парламенту подаються урядом і Дослідницькою радою керівної партії. У Конгресі США це право належить лише конгресменам і сенаторам. Це право мають також депутати більшості країн. В Україні суб'єктами законодавчої ініціативи є Президент України, народні депутати України, Кабінет Міністрів України і Національний банк України.

Народний депутат України, як суб'єкт законодавчої ініціативи, має право:

• вносити проект нового закону;

• вносити проект закону про зміни і доповнення до чинного закону;

• вносити пропозиції про скасування чинного закону;

• може не вносити проект нового закону, а лише подати обгрунтовану пропозицію про необхідність прийняття нового закону або закону про зміни чи доповнення до чинного закону;

• вносити поправки до законопроектів інших суб'єктів законодавчої ініціативи, що розглядаються Верховною Радою.

Народний депутат може самостійно визначити проблеми, які вимагають законодавчого врегулювання, враховуючи пропозиції і скарги виборців, пропозиції і скарги органів місцевого самоврядування, запити і пропозиції Кабінету Міністрів, невідповідність існуючих законів Конституції України, свої обіцянки під час виборчої компанії, пропозиції зацікавлених фінансових і виробничих груп і громадських організацій.

Представницька діяльність народного депутата. Англійський мислитель Джон Локк ще у ХVIII ст. писав, що законодавчий орган повинен бути підзвітним громадянам, а представник народу повинен керуватися інтересами своїх виборців. Зазвичай депутат не повинен вступати у конфлікт з бажаннями своїх виборців, але й керуватися у своїх діях також загальнодержавними інтересами.

У світі існує три системи представництва: мажоритарна - депутат є представником народу у своєму окрузі, пропорційна - депутат є представником певної партії, за яку проголосували виборці, змішана - частина депутатів є представниками народу у своєму окрузі, а друга частина є представником політичних партій.

У США конгресмен представляє інтереси громадян свого виборчого округу або штату. Члени Конгресу працюють як представники та захисники інтересів своїх виборців, тому вони повинні підтримувати тісний зв'язок зі своїми виборцями та відстоювати під час обговорення Палати інтереси свого виборчого округу. Для тісного зв'язку з виборцями конгресмени часто виїздять у свій виборчий округ, зустрічаються зі своїми виборцями і громадськими групами, говорять по телефону з виборцями та місцевими посадовими особами, отримують листи, слухають радіо і слідкують за передачами місцевого телебачення.

Відповідно до закону "Про статус народного депутата" народний депутат має такі обов'язки у виборчому окрузі: підтримування тісних контактів з виборцями, регулярне їх інформування про депутатську діяльність; контроль за виконанням законів і постанов; вивчення громадської думки, потреб та запитів громадян; ведення прийому виборців; передання після виборів своєї виборчої програми для публікації у місцевій пресі. Народний депутат зобов'язаний: представляти інтереси своїх виборців; відповідати на запитання виборців і надавати їм інформацію; допомагати виборцям вирішувати їх справи у місцевій адміністрації.

Зустрічі депутата з виборцями додають йому популярності і сприяють переобранню. Допомога депутата конкретному виборцю у його боротьбі з чиновниками виконавчої влади надає депутатові особливої ваги, особливо, якщо проблема мала позитивне вирішення. Такі випадки народний депутат повинен висвітлювати у місцевих засобах масової інформації, які зобов'язані надавати депутатові можливості виступати на сторінках преси, на радіо і телебаченні.

Народний депутат України відповідно до Конституції України, Регламенту Верховної Ради України, закону "Про комітети Верховної Ради України", закону "Про статус народного депутата" має реальні контрольні повноваження. Це надає депутату певної ваги у суспільстві, змушує посадові особи виконавчих структур діяти у відповідності з діючим законодавством, пам'ятаючи про постійний контроль депутата із залученням громадськості. Багато протиправних дій чиновників пов'язано з тим, що народні депутати користуються правами контролю не в повній мірі.

Сфери контрольної діяльності народного депутата:

1. Народний депутат реалізує повноваження Верховної Ради, за якими вона здійснює контроль за додержанням Конституції України, забезпеченням конституційних прав, свобод і обов'язків громадян, додержанням законів та інших актів, які вона приймає, за виконанням загальнодержавних програм і бюджету, діяльністю органів, а також посадових осіб, яких вона обирає, призначає або затверджує.

2. Народний депутат реалізує повноваження постійного комітету, за якими він здійснює контроль за додержанням Конституції і законів України, контроль за законністю, економністю та ефективністю витрат з державного бюджету.

3. Народний депутат виконує контрольні функції за дорученням Верховної Ради, працюючи у спеціальних тимчасових контрольних і слідчих комісіях.

4. Народний депутат виконує контрольні функції у межах свого виборчого округу за власною ініціативою і за скаргами, заявами і пропозиціями виборців.

Контрольна діяльність депутата за повноваженнями Верховної Ради:

1) Народний депутат бере участь у перевірках додержання законів державними органами, підприємствами, установами, організаціями та органами об'єднань громадян. Ці функції депутат виконує за дорученням Верховної Ради України, а не за власною ініціативою. Про результати перевірки депутат інформує Верховну Раду і ставить до відома відповідні державні органи і громадські організації, які зобов'язані терміново вжити заходів щодо усунення порушень. За результатами особистих перевірок додержання законів депутат має право порушувати у Верховній Раді питання про необхідність створення тимчасових контрольних і слідчих комісій для проведення відповідних перевірок і депутатських розслідувань.

2) Народний депутат бере участь у роботі тимчасових контрольних, ревізійних і слідчих комісій, які призначаються Верховною Радою з будь-якого питання своєї компетенції. Вони створюються, як правило, для розслідування справ про порушення Конституції або інших нормативних актів державними органами та посадовими особами, а також обставин, які загрожують суверенітету, територіальній цілісності України або її екологічним, політичним, економічним інтересам. Завдання і коло повноважень таких комісій визначаються Верховною Радою при їх створенні.

Іншою стороною повноважень народних депутатів є їх обов‘язки, що відіграють щодо прав депутатів обмежуючу роль, та забезпечують ефективність їх діяльності. Так, у ст. 24 Закону України зазначається, що народний депутат зобов'язаний:

1) дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси виборців та держави;

2) додержуватися вимог Конституції України, Закону про статус депутатів, закону про регламент Верховної Ради України та інших законів України, додержуватися присяги народного депутата України;

3) бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано;

4) особисто брати участь у голосуванні з питань, що розглядаються Верховною Радою України та її органами;

5) виконувати доручення Верховної Ради України, відповідного комітету, депутатської фракції (групи), тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, до складу яких його обрано;

6) інформувати Верховну Раду України та її органи, до складу яких його обрано, про виконання доручень Верховної Ради України та її органів;

7) додержуватись вимог трудової дисципліни та норм депутатської етики;

8) як член депутатської фракції (групи):

додержуватись вимог Положення про депутатську фракцію (групу);

виконувати функції, закріплені Положенням про депутатську фракцію (групу), відповідно до цього Закону, закону про регламент Верховної Ради України та інших законів України;

представляти інтереси депутатської фракції (групи) у комітеті, тимчасовій спеціальній або тимчасовій слідчій комісії, до складу яких його обрано;

9) як член комітету, тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії:

бути присутнім на засіданнях комітету, підкомітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії, до складу яких його обрано, та брати участь у їх роботі;

додержуватись порядку та норм депутатської етики на засіданнях комітету, його підкомітетів, тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії та робочих груп органів Верховної Ради України;

виконувати доручення комітету, підкомітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії, визначені їх рішеннями;

10) завчасно повідомляти про неможливість бути присутнім на засіданні Верховної Ради України чи її органів керівників цих органів;

11) постійно підтримувати зв'язки з виборцями, вивчати громадську думку, потреби і запити населення, а у разі необхідності повідомляти про них Верховну Раду України та її органи, вносити пропозиції та вживати в межах своїх повноважень

заходи щодо їх врахування в роботі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій;

12) інформувати виборців про свою депутатську діяльність через засоби масової інформації, на зборах виборців періодично, але не рідше двох разів на рік;

13) розглядати звернення виборців відповідно до вимог та в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян" .

Народний депутат розглядає всі одержані ним пропозиції, заяви та скарги виборців, узагальнює їх, за необхідності вносить відповідні пропозиції до Верховної Ради України та її органів, а також до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У разі необхідності народний депутат надсилає пропозиції, заяви та скарги громадян органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам, установам та організаціям, до повноважень яких входить розгляд звернень громадян чи вирішення порушених у них питань по суті. Про результати розгляду пропозицій, заяв та скарг громадян органи та посадові особи зобов'язані повідомити громадянина, від якого надійшло звернення, і народного депутата у терміни, встановлені Законом України "Про звернення громадян";

14) проводити особистий прийом громадян у дні, визначені Верховною Радою України для роботи з виборцями.

У випадку залучення до участі у розгляді пропозицій, заяв і скарг, а також у прийомі громадян посадових осіб органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ та організацій не пізніш як за три дні до початку прийому народний депутат повідомляє їх про час і місце проведення прийому, а також про орієнтовне коло питань, які мають розглядатися на прийомі;

15) здійснювати безпосередньо або із залученням своїх помічників-консультантів, представників громадськості контроль за розглядом у органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях пропозицій, заяв та скарг громадян, які надійшли на його ім'я;

16) використовувати депутатські бланки лише для офіційних запитів, звернень та листів, які підписуються ним власноручно.

Повноваження народного депутата зумовлюють форми діяльності народного депутата, які є – реалізацією парламентських повноважень, за формою є нормативно закріпленим механізмом покладених на нього функцій. Таким чином, форма діяльності народного депутата України – це спосіб досягнення певних цілей парламентарієм України за допомогою наданих йому повноважень, що здійснюється в контексті реалізації ним народного суверенітету у вигляді функцій представницького, законодавчого, установчого та контрольного характеру та має певних, визначений нормативно зовнішній прояв.

Важливими формами роботи є депутатський запит та депутатське звернення. Нормативне визначення депутатського запиту міститься у ст.. 15 Закону України, а депутатського звернення у ст.. 16 Закону України. Народний депутат має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Депутатський запит - це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції. Депутатський запит вноситься у письмовій формі народним депутатом, а у випадку, передбаченому пунктом 34 частини першої статті 85 Конституції України, також на вимогу групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, і розглядається на засіданні Верховної Ради України Верховна Рада України приймає рішення про направлення депутатського запиту відповідному органу або посадовій особі, до яких його звернуто, однією п'ятою від її конституційного складу. Рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України має бути попередньо підтримане не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України.

Президент України, керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, до яких звернуто запит, зобов'язані повідомити народного депутата, групу народних депутатів, комітет Верховної Ради України у письмовій формі про результати розгляду його (їх) запиту у п'ятнадцятиденний строк з дня його одержання або в інший, встановлений Верховною Радою України, строк.

Якщо запит з об'єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений строк, Президент України, керівник відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, до якого звернуто запит, зобов'язаний письмово повідомити про це Голову Верховної Ради України та народного депутата, групу народних депутатів, комітет Верховної Ради України, який вніс (які внесли) запит, і запропонувати інший строк, який не повинен перевищувати одного місяця після одержання запиту.

Народний депутат має право брати безпосередньо участь у розгляді внесеного ним запиту керівником органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації.

На вимогу народного депутата керівник органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, якому адресовано запит, зобов'язаний повідомити народному депутатові про день розгляду порушених у запиті питань завчасно, але не пізніше ніж за три дні до їх розгляду. Відповідь на депутатський запит, внесений народним депутатом, надається відповідно Голові Верховної Ради України і народному депутату, який його вніс. Відповідь на депутатський запит, внесений групою народних депутатів, комітетом Верховної Ради України, надається відповідно Голові Верховної Ради України і народному депутату, підпис якого під запитом значиться першим, голові комітету Верховної Ради України. Відповідь надається в обов'язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було направлено запит, за підписом його керівника чи посадової особи, керівником підприємства, установи та організації, об'єднання громадян, на ім'я яких було направлено запит.

Народний депутат, представник групи народних депутатів, комітет Верховної Ради України мають право дати оцінку відповіді на свій депутатський запит. По відповіді на депутатський запит може бути проведено обговорення, якщо на ньому наполягає не менше однієї п'ятої від конституційного складу Верховної Ради України.

При обговоренні відповіді на депутатський запит на засіданні Верховної Ради України повинні бути присутні у порядку, встановленому законом про регламент Верховної Ради України, керівники, до яких звернуто запит. Вони можуть уповноважувати інших осіб бути присутніми при обговоренні відповіді на запит лише у виняткових випадках із вмотивованим обгрунтуванням.

За результатами обговорення відповіді на депутатський запит Верховна Рада України приймає відповідне рішення.

Народний депутат має право на депутатське звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, об'єднань

громадян з питань, пов'язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань. Депутатське звернення - викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення, зобов'язані протягом 10 днів з моменту його одержання розглянути і дати письмову відповідь. У разі неможливості розгляду звернення народного депутата у визначений строк його повідомляють про це офіційним листом з викладенням причин продовження строку розгляду. Строк розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати 30 днів з моменту його одержання. Народний депутат, який направив звернення, може бути присутнім при його розгляді, про що він повідомляє відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення.

Посадова особа, відповідальна за розгляд звернення народного депутата, зобов'язана завчасно, але не пізніше ніж за день повідомити народного депутата про час і місце розгляду звернення. Вмотивована відповідь на депутатське звернення повинна бути надіслана народному депутату не пізніш як на другий день після розгляду звернення. Відповідь надається в обов'язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було направлено звернення, за

підписом його керівника чи посадової особи, керівником підприємства, установи та організації, об'єднання громадян.

Особливою формою роботи народних депутатів є їх звернення до Конституційного Суду України у формі конституційного подання – це письмове клопотання до КСУ про визнаня правового акта (або окремих його положень) неконституційним, про визначення конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України.

Таким чином, депутати володіють достатнім арсеналом досягнення завдань у Верховній Раді України, так і у виборчому окрузі.