7.Правовий статус фондової біржі

Фондова біржа являє собою організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами, що можуть вільно продаватися і купуватися. Саме фондова біржа зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та виконує інші функції, пов'язані з обігом цінних паперів

Правову основу діяльності фондової біржі становить комплекс нормативно-правових актів різної юридичної сили:Господарський кодекс України (статті 356-361, що визначає основні засади посередництва, пов'язаного з випуском та обігом цінних паперів (ст. 356), ліцензування (ст. 357) та умови здійснення цієї діяльності (ст. 358), вимоги до укладення угод щодо цінних паперів (ст. 359), основи правового статусу фондової біржі як торговця цінними паперами (ст. 360-361); ф, статут та правила фондової біржі.Фондова біржа створюється у формі акціонерного товариства (закритого або відкритого) не менш як 20 засновниками - торговцями цінними паперами (банками, акціонерними товариствами, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, та іншими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом їхньої діяльності). Засновники повинні мати дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінними паперами. Частка статутного фонду, що належить

Перелік документів, що подаються на реєстрацію до Державної комісії, вміщено Рішення про видачу Свідоцтва про реєстрацію фондової біржі (або про відмові у видачі - за наявності підстав) приймається не пізніше 30 календарних днів з дня одержання передбачених Положенням документів.

Фондова біржа набуває прав юридичної особи з моменту її реєстрації. Підставою здійснення діяльності фондовою біржею є Свідоцтво про реєстрацію фондової біржі, яке видається терміном на 2 роки і діє на всій території України. Продовження терміну дії Свідоцтва здійснюється у порядку, встановленому для його одержання.

Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом - зборами акціонерів.

У статуті фондової біржі визначаються:

1) її найменування і місцезнаходження;

2) найменування і місцезнаходження засновників;

3) розмір статутного фонду;

4) умови і порядок прийняття в члени і виключення з членів фондової біржі;

3) права та обов'язки членів фондової біржі;

6) організаційна структура;

7) компетенція і порядок створення керівних органів;

8) порядок і умови відвідування фондової біржі;

9) порядок і умови застосування санкцій, встановлених фондовою біржею;

10) порядок припинення діяльності.

У статуті можуть передбачатися інші положення, що стосуються створення і діяльності фондової біржі.

Правила фондової біржі є локальним нормативним актом, що регламентує її діяльність, пов'язану з торгівлею цінними паперами. У зв'язку з цим правила повинні передбачати:

1) види угод, що укладаються на фондовій біржі;

2) порядок торгівлі на фондовій біржі;

3) умови допуску цінних паперів на фондову біржу;

4) умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;

5) порядок формування цін біржового курсу та їх публікації;

6) обов'язки членів біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їх діяльності;

7) систему інформаційного забезпечення фондової біржі;

8) види послуг, що надаються фондовою біржею, і розмір плати за них;

9) правила ведення розрахунків на фондовій біржі;

10) інші положення, що стосуються діяльності фондової біржі. Законодавство передбачає особливі умови припинення діяльності фондової біржі. Її діяльність припиняється у тому разі, коли число членів біржі стає меншим за 10. Якщо у фондовій біржі залишилося 10 членів, її діяльність припиняється у разі неприйняття нових членів протягом шести місяців.

Оскільки фондова біржа є акціонерним товариством, її діяльність припиняється відповідно до законодавства України про господарські товариства.

8. Організаційно правове регулювання діяльності Торгово-промислової палати

Загальні правові, економічні та соціальні засади створення торгово-промислових палат в Україні, організаційно-правові форми і напрями їх діяльності, а також принципи їх взаємовідносин з державою встановлює ГК України, Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» 1 від 2 грудня 1997 р.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, що створені і діють відповідно до законодавства України, громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання. Водночас у ч. 2 цієї ж статті передбачено, що торгово-промислова палата може займатися підприємницькою діяльністю лише в тому обсязі, в якому це необхідно для виконання її статутних завдань. Одержаний нею прибуток не розподіляється між членами торгово-промислової палати, а спрямовується на виконання її статутних завдань. На переконання авторів мова може йти тільки про можливість здійснення торгово-промисловою палатою у певному (обмеженому) обсязі, необхідному для досягнення її цілей та завдань, комерційних операцій. Для здійснення підприємницької діяльності (основною метою якої є одержавння прибутку та яка здійснюється на постійній систематичній основі) торгово-промисловою палатою можуть створюватися комерційні підприємства.

Торгово-промислова палата є юридичною особою і відповідає за своїми зобов'язаннями всіма коштами та майном, що їй належать. Вона не відповідає за зобов'язаннями своїх членів, так само як члени торгово-промислової палати не відповідають за її зобов'язаннями.

Завданнями торгово-промислових палат є:

- сприяння розвиткові зовнішньоекономічних зв'язків, експорту українських товарів і послуг, надання практичної допомоги підприємцям у проведенні торговельно-економічних операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках, освоєнні нових форм співробітництва;

- представлення інтересів членів палати з питань господарської діяльності як в Україні, так і за її межами;

- організація взаємодії між суб'єктами підприємницької діяльності, координація їх взаємовідносин з державою в особі її органів;

- участь в організації в Україні та за кордоном професійного навчання і стажування фахівців - громадян України з питань підприємництва, розвитку конкуренції, а також у розробленні та реалізації державних і міждержавних програм у цій галузі;

- надання довідково-інформаційних послуг, основних відомостей, що не є комерційною таємницею, про діяльність українських підприємців і підприємців зарубіжних країн згідно з національним законодавством, сприяння поширенню, зокрема через засоби масової інформації, знань про економіку і науково-технічні досягнення, законодавство, звичаї та правила торгівлі в Україні і зарубіжних країнах, можливості зовнішньоекономічного співробітництва українських підприємців;

- сприяння в організації інфраструктури інформаційного обслуговування підприємництва;

- надання послуг для здійснення комерційної діяльності іноземним фірмам та організаціям;- встановлення і розвиток зв'язків з іноземними підприємцями, а також організаціями, що об'єднують або представляють їх, участь у роботі міжнародних неурядових організацій та інших спільних організацій;

- сприяння розвитку торгових та інших чесних звичаїв у підприємницькій діяльності, участь у розробленні правил професійної етики у конкуренції для різних сфер підприємницької діяльності, галузей економіки, спілок та об'єднань підприємців;

- виконання інших завдань, передбачених її статутом.

Торгово-промислові палати створюються за принципом добровільного об'єднання їх засновників. Принцип добровільного об'єднання підприємців у торгово-промислову палату полягає у праві вибору входити або не входити до її складу. Торгово-промислові палати створюються на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (регіональні торгово-промислові палати). У межах кожної з цих адміністративно-територіальних одиниць може бути створена лише одна торгово-промислова палата. На території України діє Торгово-промислова палата України, членами якої є торгово-промислові палати, створені відповідно до цього Закону, юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України, громадяни України, що зареєстровані як підприємці, та їх об'єднання. Члени регіональних торгово-промислових палат одночасно є членами Торгово-промислової палати України.

Торгово-промислова палата створюється за ініціативою не менш як 50 засновників, які перебувають на відповідній території. Засновники торгово-промислової палати скликають установчий з'їзд (конференцію) або загальні збори, на яких приймається статут і створюються керівні органи торгово-промислової палати. Членами торгово-промислової палати можуть бути лише юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадяни України, зареєстровані як підприємці, та їх об'єднання.

згідно зі ст. 8 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» статут торгово-промислової палати повинен містити: найменування і цілі діяльності, завдання та функції торгово-промислової палати; найменування адміністративно-територіальної одиниці, в межах якої торгово-промислова палата здійснює свою діяльність; умови і порядок прийняття до складу членів торгово-промислової палати та виходу з нього; права та обов'язки членів торгово-промислової палати; порядок створення керівних органів торгово-промислової палати та визначення меж їх компетенції, терміни повноважень і порядок прийняття ними рішень; відомості про джерела формування майна торгово-промислової палати; порядок внесення змін до статуту; порядок припинення діяльності торгово-промислової палати і правонаступництво на її майно та кошти; право торгово-промислової палати відповідно до законодавства України створювати, реорганізовувати, ліквідовувати підприємства та організації для виконання своїх статутних завдань.

До статуту можуть включатися й інші положення, що стосуються діяльності торгово-промислової палати. Статут торгово-промислової палати не має суперечити законодавству України, а статут регіональної торгово-промислової палати також Статуту Торгово-промислової палати України.

Торгово-промислова палата набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації.

Державна реєстрація Торгово-промислової палати України провадиться Міністерством юстиції України, Торгово-промислової палати Автономної Республіки Крим - Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, інших торгово-промислових палат - відповідно обласними, Київським та Севастопольським міськими управліннями юстиції.

Торгово-промислова палата України згідно із законом та своїм статутом здійснює представницькі функції як в Україні, так і за її межами, об'єднує торгово-промислові палати та коорди­нує їх діяльність.

Торгово-промислова палата України виконує такі функції:

– відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими органі­заціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-про­мислові палати, ділові ради та інші спільні організації;

– засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні;

– веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межа­ми. Порядок ведення зазначеного реєстру визначає Торгово-промислова палата України.

Торгово-промислова палата України має право одержувати в установленому порядку від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади інформацію та матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань.

При Торгово-промисловій палаті України діють Міжнарод­ний комерційний арбітражний суд і Морська арбітражна ко­місія, діяльність яких регулюється законодавством України.

Торгово-промислова палата України представляє інтереси своїх членів у Міжнародній торговій палаті, а також в інших міжна­родних організаціях з питань підприємницької діяльності.

Наказом Міністерства юстиції України №35/5 від 8 червня 1998 р. затверджено Положення про порядок державної реєстрації торгово-промислових палат. Відповідно до Положення для реєстрації регіональних торгово-промислових палат в органах юстиції подаються такі документи: заява засновників або уповноваженого представника (представників), підписи яких засвідчуються у встановленому законодавством порядку; нотаріально засвідчена копія статуту торгово-промислової палати; нотаріально засвідчена копія протоколу установчого з'їзду (конференції) або загальних зборів засновників, що прийняли Статут (не менш як 50); відомості про засновників (не менш як 50): для юридичних осіб - назва юридичної особи, її місцезнаходження, копія документа про реєстрацію (нотаріально засвідчена); для фізичних осіб - громадян України, зареєстрованих як підприємці, - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, відомості про реєстрацію як підприємця; документ про сплату реєстраційного збору. Для реєстрації Торгово-промислової палати України до Міністерства юстиції України подаються: заява Торгово-промислової палати України; нотаріально засвідчена копія Статуту; нотаріально засвідчена копія протоколу з'їзду (конференції) або загальних зборів засновників, що прийняли Статут; документ про сплату реєстраційного збору.

Діяльність торгово-промислової палати припиняється шляхом її ліквідації. Ліквідація торгово-промислової палати провадиться за рішенням засновників торгово-промислової палати або за рішенням її вищого керівного органу. Торгово-промислову палату може бути ліквідовано також за рішенням суду у випадках і порядку, встановлених законодавством України. Час припинення діяльності торгово-промислової палати наступає з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

9. Поняття та види інвестиційних фондів та компаній

Поняття інвестиційних фондів Інвестиційні фонди (інститути спільного інвестування) - корпоративний або пайовий інвестиційний фонд, який здійснює діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Активи інвестиційних фондів - сукупність майна, корпоративних прав та зобов'язань, сформована за рахунок коштів спільного інвестування.

Мотивація створення інвестиційних фондів, інтерес до інститутів спільного інвестування викликаний перш за все завдяки стимулюючому податковому законодавству. Доходи отримані фондом від інвестиційної діяльності і його пасивні доходи, не оподатковуються.

Пайові інвестиційні фонди не є юридичними особами, і по суті є безподатковими структурами.

Класифікація інвестиційних фондів

Згідно з чинним законодавством в Україні можуть створюватися:- Корпоративні інвестиційні фонди (КІФ)- Пайові інвестиційні фонди (ПІФ)

Корпоративний інвестиційний фонд створюються у вигляді відкритого акціонерного товариства, виключним видом діяльності якого є спільне інвестування.

Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою і представляє собою активи, які належать інвесторам на правах спільної власності і перебувають в управлінні компанії з управління активами.

Види інвестиційних фондів

Залежно від порядку здійснення діяльності інвестиційні фонди можуть бути:

- Відкритого- Закритого- Інтервального типу

Фонд належить до відкритого типу, якщо він або компанія з управління активами - для пайового фонду приймає на себе зобов'язання по викупу випущених фондом цінних паперів у будь-який час на вимогу інвестора.

Закритий фонд або компанія з управління активами не несе зобов'язань щодо викупу випущених ним цінних паперів до моменту його реорганізації або ліквідації.

Фонд є інтервальним, якщо такі зобов'язання приймаються у визначені в документах фонду, а саме в проспекті емісії цінних паперів, але не рідше одного разу на рік.

По терміну створення інвестиційні фонди поділяються на:

- Термінові- Безстрокові

Термінові інвестиційні фонди - фонди, які створюються на певний термін, встановлений у проспекті емісії,

Безстрокові інвестиційні фонди - створюються на невизначений термін. При цьому фонди закритого типу можуть бути тільки терміновими.

У залежності від заборонених / дозволених видів активів і максимальних значень інвестицій в ці активи, інвестиційні фонди поділяються на:

- Диверсифіковані

- Недиверсифіковані

До диверсифікованих фондів застосовуються найбільші обмеження в інвестуванні в цілях зниження ризиків по цінних паперах таких фондів. Наприклад, не менше 80% активів диверсифікованого фонду повинні складати грошові кошти, ощадні сертифікати, облігації підприємств та місцевих позик, державні цінні папери та цінні папери, допущені до торгів на біржі.

Недиверсифіковані фонди також мають обмеження, хоча й менші. Наприклад, частка паперів, не включених в біржові списки, і нерухомості не може перевищувати 50% всіх активів фонду.

Інвестиційні фонди відкритого та інтервального типу можуть бути тільки диверсифікованими.

Різновидом недиверсифікованого інвестиційного фонду є венчурний фонд. Це недиверсифікований фонд закритого типу, який здійснює виключно приватне розміщення своїх цінних паперів (тобто без відкритого продажу, шляхом безпосередньої пропозиції попередньо визначеному колу осіб) та активи якого більш ніж на 50% складаються з корпоративних прав і цінних паперів, не допущених до торгів на біржі або в торговельно-інформаційній системі.

10. Суб’єкти некомерційного господарювання: види, функції та правовий статус

Некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

За загальним правилом некомерційним суб’єктам господарювання забороняється розподіляти чистий прибуток від господарської діяльності між окремими особами (засновниками, членами, посадовими особами, директорами, а також іншими, тісно пов’язаними з ними фізичними іюридичними особами), які, використовуючи своє положення, можуть скористатися нею з метою особистого збагачення. Проте тут можуть бути відповідно до законів окремі винятки, наприклад, відносно добродійних пожертвувань бідним, щодо справедливої винагороди за надані організацією послуги, діяльності кредитних спілок Так, у сферах, де встановлена заборона на заняття підприємництвом, суб’єкти господарювання державного і комунального секторів економіки можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність.

«суб’єкт некомерційного господарювання» можна визначити таким чином: легітимний суб’єкт господарювання, що здійснює діяльність, направлену на досягнення економічних, соціальних і інших цілей (задоволення релігійних потреб, участь у політичному житті країни, формування органів влади, захист соціальних, економічних, релігійних, вікових, творчих, спортивних та інших прав і інтересівгромадян), передбачених Конституцією України, законами і міжнароднимидоговорами, для здійснення суспільно-корисної діяльності у сферідобродійності, культури, науки, екології, мистецтва, охорони здоров’я, фізкультури і спорту і т.п., якщо ця діяльність направлена на досягнення суспільно корисного результату.

Створювані не для здійснення функцій господарського характеру, а для виконання благодійних, культурних, наукових, управлінських функцій, функцій з охорони здоров'я громадян, задоволення їх духовних та інших нематеріальних потреб, захисту прав і законних інтересів тощо.

види:

- професійні спілки. Особливості правового регулювання, засади

створення, права та гарантії діяльності професійних спілок в Україні визначено

Кодексом законів про працю України (гл. XVI) [20] та Законом України «Про

професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»; - благодійні організації. Правову основу діяльності благодійнихорганізацій в Україні складає Закон України «Про благодійництво таблагодійні організації», згідно з яким благодійною організацією визнається недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб; - молодіжні та дитячі громадські організації.. Закон України «Промолодіжні та дитячі громадські організації»;

- творчі спілки – добровільні об’єднання професійних творчих працівників відповідного фахового напряму в галузі культури та мистецтва, які мають фіксоване членство і діють на підставі статуту. Порядок створення талегалізації творчих спілок визначено Законом України «Про професійнихтворчих працівників та творчі спілки».

- біржі. Так, в Україні діють декілька видів бірж. Товарна біржа є організацією, що об’єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні

біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов’язаних з ним торговельних операцій. Товарна біржа діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно,

самостійний баланс, власні поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках, печатку зі своїм найменуванням. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку

Отже, залежно від мети створення та діяльності можна виділити такі

некомерційні суб’єкти:

- некомерційні суб’єкти, які безпосередньо здійснюють благодійну

діяльність (благодійні організації, релігійні організації, об’єднання громадян);

- некомерційні суб’єкти, які створені та діють як посередники (біржі);

- некомерційні суб’єкти, які діють у сфері фінансових послуг (кредитні

спілки, недержавні кредитні спілки);

- некомерційні суб’єкти, які надають правові консалтингові послуги та

судову допомогу (торгово-промислові палати);

- некомерційні суб’єкти, яким притаманні ознаки неприбутковості, є

такими у випадках, передбачених виключно законом.