19

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Українська інженерно-педагогічна академія

Кафедра психології, філософії та освітніх технологій

Теорія та методика виховної роботи

Курсова робота

«Формування професійної спрямованості за допомогою методів організації діяльності»

Виконав учень гр. 

Науковий керівник

Харків, 2012

ПЛАН

ВСТУП 3

1. ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ. Педагогічні основи формування професійної спрямованості за допомогою методів організації діяльності 4

1.1. Особливості формування професійної спрямованості учнів ПТНЗ 4

1.2. Метод організації діяльності як засіб формування професійної спрямованості учнів ПТНЗ 8

ВИСНОВКИ 16

Внаслідок застосування методу організації діяльності формується не тільки спрямованість на професію, котру здобувають ученів, а й розвивається усвідомлення, що для того, щоб бути успішним, необхідно мати, або розвивати в собі ще й інші важливі для життя соціальні якості, знання, вміння, навички, що робить людину більш гнучкою, конкурентоспроможною, з можливостями реалізувати себе в різних сферах, тобто, поліфункціональною. 17

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 18

ВСТУП

Вибір професії зумовлює успіх професійної і життєвої кар'єри. На роботі людина здобуває друзів, включається в суспільство людей, близьких за інтересами, життєвим сенсів. І якщо людина не зумів знайти себе в професії, не задоволений її результатами, він не відчуває себе комфортно. Потреби молоді у професійному самовизначенні, психологічної підтримки в процесі подолання труднощів професійного життя, конфліктів, незадоволеності працею, професійної втоми, надання допомоги при вимушеному звільнення, втрати працездатності - все це соціально та особистісно значущі проблеми, які треба вирішувати. І саме з цього я торкнувся теми формування професійної спрямованості у період навчання у вузі.

У зв'язку з падінням останнім часом педагогічної та науково-дослідницької діяльності зростає необхідність дослідження цього явища. Навчання даними професіями не припиняється, але все ж таки менше молодих фахівців можна побачити в наших школах і дослідних лабораторіях. Освіта країни зазнає кризу. Певною мірою це обумовлено низькою оплатою за цю працю. Але у цієї проблеми є зворотний бік: якщо підняти заробітну плату, то в школи і в дослідницькі лабораторії може потрапити багато випадкових людей. У той же час матеріальні стимули не є провідними у виборі професії вчителя і науковця.

Актуальність обраної нами теми полягає в тому, що при вступі до ПТНЗ не враховується той комплекс психологічних феноменів, який визначає успішність навчання, формування стійкої професійної спрямованості кожного учня. Необхідний індивідуальний підхід, а також максимальне використання всього арсеналу профорієнтаційних можливостей навчально-педагогічного процесу, створення і впровадження педагогічних технологій, орієнтованих не тільки на підвищення рівня знань ученьів, а й на розвиток професійного самовизначення, тобто діяльнісної - смислового єдності у майбутніх фахівців.

1. Теоретичний розділ. Педагогічні основи формування професійної спрямованості за допомогою методів організації діяльності

1.1. Особливості формування професійної спрямованості учнів птнз

У нинішніх умовах становлення та розбудови нашої держави по-новому постають проблеми психофізіологічного забезпечення діяльності, становлення в ній професіоналів й формування, зокрема, професійної спрямованості.

В контексті цього, ситуація, що склалася на молодіжному ринку праці в останні роки є досить-таки неоднозначною. Доволі часто, отримавши диплом, молодий спеціаліст стикається я з реаліями, коли він позбавлений можливості реалізувати себе в конкретній діяльності. З іншого боку, сам молодий спеціаліст іноді буває не орієнтованим на роботу за отриманою спеціальністю. Тому ученьів у їх ставленні до майбутньої спеціальності, доречно диференціювати, відповідно розмежовувати й психолого-педагогічні впливи на них. Становлення особистості ученьів, як майбутніх фахівців, ускладнюється, коли професія обиралася компромісно, не за власним бажанням, а, наприклад, за примусом батьків, під впливом друзів чи внаслідок інших чинників.

Формування професійної спрямованості молоді протягом останніх років практично перебувала поза увагою психологів. Помилковою є думка, що можна автоматично врегулювати, наситити ринок праці необхідними фахівцями. В умовах соціально-економічних реформ чітко проявилася потреба в працівниках нового типу, котрим притаманна висока мобільність, готовність до безперервної самоосвіти та саморозвитку, самореалізації та самоактуалізації. Все це породжує нові освітні потреби й запити.

Професійна спрямованість особистості – категорія, котра становить предмет дослідження одночасно декількох наук: філософії, психології, соціології та педагогіки. Проблема вивчення професійної спрямованості в силу її багатокомпонентності є складною та ще до того ж знаходиться на перетині досліджень із психології праці, педагогічної психології, психології розвитку та психології особистості. Як вже зазначалося, нині в психології немає однозначного визначення професійної спрямованості. Так, зокрема, професійну спрямованість розуміють, перш за все, як сукупність мотиваційних утворень (інтересів, потреб, схильностей, прагнень і т.ін), пов’язаних з професійною діяльністю людини, що впливають на вибір професії, прагнення реалізувати себе в ній, задоволеність від неї. Професійна спрямованість являє собою інтегральне утворення, котре характеризується предметом професійної спрямованості, в якості якого виступає бажана професія (вид діяльності); видами мотивів професійної діяльності; силою (рівнем) спрямованості, виявом чого є міра вираженності прагнення до оволодіння професією та реалізації себе в ній; задоволеністю чи незадоволеністю людини своєю професією.

Спрямованість виступає також як системоутворююча якість, визначаючи психологічний склад особистості. Саме в спрямованості знаходять свій вираз цілі, в ім’я яких діє особистість, її мотиви та суб’єктивне ставлення до різних аспектів дійсності.

Між розвитком мотиву й оволодінням діяльністю наявні складні взаємозв’язки та взаємообумовленості. Формування мотиву випереджає формування діяльності, а іноді, навпаки, відстає, що невідворотно відбивається на результаті оволодіння діяльністю. Різні періоди життя людини обумовлюють зміни в мотиваційній сфері.

В процесі оволодіння професією потреби на інтереси учня виникають та деталізуються внаслідок усвідомлення професійних перспектив й адекватної оцінки неузгодженості вимог до перспектив з наявними схильностями, знаннями та вміннями. В даному випадку, перспективи виступають в якості окремої мети учня. Формування й підтримка стійкої професійної спрямованості особистості учня являє особою безперервний процес узгодження вимог до перспективи за допомогою діяльності на основі зворотного зв’язку. Формування мотивів, як зазначає В.І. Ковальов [7, С.105-106], так само, як і система цілей і намірів, йде паралельно з формуванням потреб. Потреба та інші компоненти (інтереси, потяги, цілі, наміри) стають стійкішими за рахунок більш поглибленого пізнання перспективи й трансформацією потреби, що виникла у людини, в конкретні мотиви.

Професійна спрямованість – провідна інтегральна якість особистості, що виявляється в вибірковому й мотивованому ставленні, наприклад, учня (учня) до вибору професії, відповідно до його покликання, світоглядних поглядів, ідеалів. На зовнішньому рівні професійна спрямованість може виявлятися як соціально-психологічна установка на певний вид діяльності, прийняття її цілей і завдань на основі сформованої потреби в отриманні професійних знань, виразом чого стає готовність до професійного вибору.

М. Дьяченко та Л. Кандибович розглядають такі напрямки розвитку особистості учня як майбутнього фахівця в процесі навчання у ПТНЗ:

- міцніє професійна спрямованість, розвиваються необхідні здібності – професійно-важливі якості;

- вдосконалюються , „професіоналізуються” психічні процеси, стани, досвід;

- підвищується почуття обв’язку, зростає відповідальність, професійна самостійність, більш рельєфно виступає індивідуальність учня, його життєва позиція;

- зростає рівень домагань учня щодо своєї майбутньої спеціальності;

- на основі інтенсивного засвоєння соціального і професійного досвіду та формування необхідних професійно-важливих якостей, зростає соціальна, духовна й моральна зрілість;

- ученьом все більше усвідомлюється важливість самовиховання стосовно формування якостей, вмінь, навичок, тобто, досвіду, необхідних йому, як майбутньому спеціалісту;

- міцніє, повніше проявляється професійна самостійність і готовність до майбутньої практичної роботи. [7, С.105-106]

Серед тенденцій становлення особистості учня як майбутнього фахівця, окрім вище перерахованих, виділяють ще й такі:

- протягом навчання відбуваються суттєві зміни в структурі самосвідомості учня: завершується процес професійного самовизначення, відображенням чого стають трансформаційні зміни змісту не тільки його загального „образу - Я”, але й професійного „образу – Я”;

- соціалізація особистості майбутнього фахівця – це багатоаспектне явище, котре детерміноване низкою соціокультурних чинників: ментально-духовна атмосфера сімейно-родинного середовища; особливості довузівського освітньо-виховного й професійного простору; організація навчального процесу у ПТНЗ.

Показником ефективності навчального процесу у ПТНЗ в напрямку формування професійної спрямованості є соціальна, духовна й професійна зрілість особистості учня, цілісність і стійкість його „Я – образу”, психологічна готовність випускника до реалізації професійних функцій.

Для того, щоб успішно реалізувати себе в своїй професії, бути висококваліфікованим знавцем своєї справи, необхідно також розумітися на проблемах суміжних галузей. Іншими словами, сучасна людина успішно компонує в собі спрямованості з різних сфер життя та виробничої діяльності, що дозволяє їй гнучко реагувати на різні ситуації, що виникають в соціумі. Тому навчання у ПТНЗ повинне забезпечувати такий розвиток, внаслідок якого формується не тільки спрямованість на професію, котру здобувають ученів, а й розвивається усвідомлення, що для того, щоб бути успішним, необхідно мати, або розвивати в собі ще й інші важливі для життя соціальні якості, знання, вміння, навички, що робить людину більш гнучкою, конкурентоспроможною, з можливостями реалізувати себе в різних сферах, тобто, поліфункціональною.