3. Видавнича справа

З ІД в галузі друкованої масової інформації тісно пов’язана діяльність у галузі видавничої справи Ст. 2 Закону України «Про видавничу справу» визначає видавничу справу як галузь суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб зайнятих створенням, виготовленням і поширенням видавничої продукції.

Складовими частинами видавничої справи є:

• видавнича діяльність – сукупність організаційних, творчих, виробничих заходів, спрямованих на підготовку та випуск у світ видавничої продукції;

• виготовлення видавничої продукції – виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними засобами;

• поширення видавничої продукції – доведення видавничої продукції до користувача як через торговельну мережу, так і іншими способами.

Відповідно до визначених складових видавничої справи, цей (ст. 10) виділяє три основних суб’єкти ІД в цій галузі, до яких належать:

• видавець – фізична чи юридична особа, яка здійснює підготовку та випуск видання;

• виготовлювач видавничої продукції – фізична чи юридична особа, що здійснює виготовлення замовленого тиражу видання;

• поширювач видавничої продукції – фізична чи юридична особа, яка займається поширенням видавничої продукції.

З метою обліку суб’єктів видавничої справи ведеться Державний реєстр України видавців, виготовників і поширювачів видавничої продукції. Порядок внесення суб’єктів видавничої справи до відповідного Державного реєстру визначена Кабінетом Міністрів України згідно з Постановою «Про Державний реєстр видавців, виготовників і поширювачів видавничої продукції».

Внесення суб’єктів видавничої справи до Державного реєстру здійснює Державний комітет з телебачення і радіомовлення України (Держкомтелерадіо) та його місцеві підрозділи. Держкомтелерадіо вносить до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи, що підпадають під такі категорії:

• видавці – видавництва, видавничі організації, фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, обсяг випуску видавничої продукції яких становить понад 5 назв на рік;

• виготовники видавничої продукції – випускають видавничу продукцію на суму понад 500 тис. гривень на рік;

• поширювачі видавничої продукції – оптово-роздрібні книготорговельні підприємства й інші підприємства й організації, які мають мережу книгопоширення;

• суб’єкти видавничої справи, що провадять 2-3 види діяльності у видавничій справі.

Внесення до реєстру решти суб’єктів видавничої справи віднесено до компетенції місцевих підрозділів Держкомтелерадіо.

Внесення суб’єктів видавничої справи до Державного реєстру здійснюється на підставі їх заяви. У відповідній заяві про державну реєстрацію зазначають:

1) засновник (співзасновники), включаючи прізвище, ім’я, по батькові та відповідні паспортні дані (для громадян), повну назву (для юридичної особи), місцезнаходження, номери засобів зв’язку та банківських рахунків;

2) дані про суб’єкта видавничої справи;

3) мови, якими планується випускати чи поширювати видавничу продукцію – державною, російською, іншими мовами національних меншин України (конкретно якими), іноземними мовами (якими);

4) джерела надходження видавничої продукції для поширення – вітчизняні або зарубіжні (з яких країн);

5) джерела фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності видавців, виготовників і поширювачів видавничої продукції.

До заяви про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру додають такі документи:

1) нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи чи фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності;

2) нотаріально засвідчені копії установчих документів (статут, положення, якими передбачено провадження видавничої діяльності, виготовлення та поширення видавничої продукції, установчий договір);

3) передбачувані дані про річний обсяг випуску, виготовлення та поширення видавничої продукції.

Заяву про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру розглядають у місячний термін. Після прийняття рішення про внесення до Державного реєстру та сплати реєстраційного збору суб’єктові видавничої справи видається свідоцтво встановленого зразка.

Законодавство визначає також види діяльності у видавничій справі, яку можна здійснювати без внесення до Державного реєстру. Зокрема, такою діяльністю можуть займатися:

• органи законодавчої, виконавчої, судової влади для випуску у світ офіційних видань з матеріалами законодавчого та іншого нормативно-правового характеру;

• підприємства, організації, навчальні заклади, наукові установи, творчі спілки, інші юридичні особи – для випуску у світ і безоплатного поширення інформаційних і рекламних видань.

Закон України «Про видавничу справу» (ст. 6) передбачає надання державної підтримки видавничій справі. Відповідно до норм ч. 2 цієї статті, держава надає підтримку видавництвам, видавничим організаціям, поліграфічним і книготорговельним підприємствам, що випускають або поширюють не менше як 50% продукції державною мовою та малотиражні (до 5 тис. примірників) видання мовами нечисленних національних меншин, шляхом надання пільг щодо сплати податків і зборів. Ця державна підтримка полягає у звільненні від сплати ПДВ.

Для набуття статусу друкованого видання та можливості поширення продукції видавець має дотримувати вимог щодо обов’язкової наявності вихідних відомостей і обов’язкових примірників видань.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про видавничу справу», вихідні відомості видання – це сукупність даних, які характеризують видання та призначені для його оформлення, інформування користувача, бібліографічного опрацювання та статистичного обліку. Елементами вихідних відомостей є:

• відомості про авторів і інших осіб, які брали участь у створенні видання;

• назва (основна, паралельна, ключова, альтернативна) видання;

• надзаголовкові, підзаголовкові, вихідні дані;

• випускні дані (номер і дата видання документа про внесення видавця до Державного реєстру, обсяг видання, тираж тощо);

• класифікаційні індекси;

• міжнародні стандартні номери;

• знак охорони авторського права.

Перелік, зміст і порядок оформлення вихідних відомостей для кожного виду видань визначають стандартами. Вихід у світ видання без обов’язкових для нього вихідних відомостей не допускається.

Обов’язкові примірники видань – це примірники різних видів тиражованих видань, які надсилають установам і організаціям відповідно до законодавства України. Перелік установ і організацій, яким надсилається обов’язковий примірник видань, пов’язані з цим права й обов’язки установ і організацій-отримувачів і видавців визначають Законом України «Про обов’язковий примірник документів». Згідно зі ст. 8 цього Закону, видавці зобов’язані доставляти обов’язковий безоплатний примірник:

• видань – Книжковій палаті України, національним, у тому числі спеціалізованим, всеукраїнським бібліотекам. Верховній Раді України, Президентові України. Кабінетові Міністрів України, органам виконавчої влади у галузі інформації, на які покладена функція державної реєстрації ЗМІ (Мін’юст) та ведення Державного реєстру видавців, виготовників і поширювачів видавничої продукції (Держкомтелерадіо);

• видань, що виготовляють (у тому числі публікують) на відповідній території – універсальним бібліотекам (Автономної Республіки Крим та обласним);

• малотиражних документів (до 100 примірників) - Книжковій палаті України та національним бібліотекам;

• нормативно-правових актів, довідкових, енциклопедичних, історичних та наукових видань у галузі правознавства – Конституційному Суду України.

Обов’язкові примірники документів доставляють (надсилають) у день виходу в світ першої частини тиражу.

Важливу роль у веденні обліку друкованих видань відіграє Книжкова палата України (ст. 27 Закону України «Про видавничу справу»), яка є державною науковою установою у галузі видавничої справи й ІД, що здійснює державну бібліографічну реєстрацію та централізовану каталогізацію всіх без винятку видів видань, випущених в Україні.