2.2. Сутність структурних елементів норм права

Надведемо більш докладну характеристику елементів структури правової норми.

Гіпотеза - надає руху юридичній нормі. За допомогою гіпотези абстрактний варіант поведінки “прив’язується” до конкретного життєвого випадку, до конкретної людини, часу і місцеві. Призначення гіпотези - визначити сферу і границі регулятивної дії диспозиції і правової норми.

Наприклад, відповідно до законодавства про шлюб для укладання шлюбу необхідно взаємна згода осіб, що вступають у шлюб, і досягнення ними шлюбного віку. Тільки при наявності згаданих обставин (позитивна гіпотеза) норми будуть діяти. Але дія розглянутої норми зв’язується і з іншими обставинами: відсутністю вже зареєстрованого шлюбу, а також визнаної судом недієздатності внаслідок слабоумства (негативна гіпотеза).

В абсолютно-визначеній гіпотезі вичерпно визначаються обставини, з наявністю чи відсутністю яких зв’язується дія юридичної норми. Наприклад, кримінально-процесуальне законодавство установлює вичерпний перелік обставин (умов), при яких вирок повинно бути безумовно відмінено: якщо вирок призначений незаконним складом суду, чи порушена таємниця наради чи вирок не підписаний ким-небудь із суддів і ін. Тут діє абсолютно визначена гіпотеза.

Відносно-визначена гіпотеза не містить досить повних зведень про обставини дії норми, а лише обмежує умови застосування норми визначеним колом формальних вимог.

Альтернативна гіпотеза ставить дію юридичної норми в залежність від одного чи декількох фактичних обставин (умов). Наприклад, норма, що регламентує припинення шлюбу, встановлює, що шлюб припиняється смертю одного з подружжя, оголошенням його померлим у встановленому порядку, а при житті подружжя - розлученням за заявою одного з них чи обох. Досить одного з фактичних обставин, щоб наступили передбачені нормою правові наслідки - припинення шлюбу.

Диспозиція - серцевина юридичної норми, що вказує дозволене поводження суб’єкта, обов’язкове (необхідне) чи заборонене (неприпустиме). Диспозиція - основний елемент норми права, у якому формується модель самого правила поведінки, тобто укладене розпорядження про те, як варто діяти в ситуації, в умовах, передбачених у гіпотезі даної норми.

Абсолютно-визначена диспозиція - диспозиція, що чітко визначає права і обов’язки учасників відносин, точно називає варіант поводження. Наприклад, у кримінально-процесуальному праві абсолютно визначеною диспозицією є розпорядження суду видаляти з залу судового засідання усіх свідків, що з’явилися до початку їхнього допиту.

Відносно-визначена диспозиція - диспозиція, що не містить істотних ознак поводження учасників відносин, досить повних зведень про їхні права і обов’язках.

Альтернативна диспозиція - диспозиція, що характеризується тим, що вказує на кілька правових наслідків, але припускає настання тільки одного з них. Наприклад, у кримінально-процесуальному кодексі є норма, якою передбачається, що в результаті розгляду справи в касаційному порядку суд приймає одне з наступних рішень: залишає вирок без зміни; скасовує вирок і направляє справу на нове розслідування чи новий розгляд; скасовує вирок і припиняє справу; змінює вирок.

Санкція - частина правової норми, що забезпечує здійснення її диспозиції. У санкції виражається несхвальне відношення суспільства, держави, особистості до порушників правової норми (охоронна санкція). У санкції може виражатися схвальне відношення у виді заохочення - премії, підвищення в посаді до осіб, що виконують диспозицію (корисні варіанти поводження) на рівні, що перевищує загальні вимоги (заохочувальна санкція). Ми ведемо мову про санкції охоронного характеру.

Абсолютно-визначена санкція - санкція, у якій точно зазначені вид і міра юридичної відповідальності за порушення норми права. Санкції норм про майнову відповідальність у переважній більшості абсолютно визначенні. Абсолютно визначеними можуть бути санкції і інших норм, наприклад, адміністративних - штраф у 20-кратному розмірі за безквитковий проїзд у трамваї.

Відносно-визначена санкція - санкція, у якій границі юридичної відповідальності за порушення норми права зазначені від мінімальної до максимальної чи тільки до максимальної. Правозастосовуючим органам надається можливість вирішувати справу з урахуванням конкретних обставин. Відносно-визначених характер має більшість санкцій кримінального права, що встановлюють нижчі і вищі межі покарання (напр., позбавлення волі від 1 до 5 років).

Альтернативна санкція - санкція, у якій названі чи перераховані через з’єднально-роз’єднувальний союз “чи” (“або”) кілька видів юридичної відповідальності, з яких правозастосувач обирає тільки один - найбільш доцільний для розв’язуваного випадку. Наприклад, навмисна потрава посівів і ушкодження полезахисних і інших насаджень карається виправними роботами на термін до одного року штрафом, чи покладанням обов’язку загладити заподіяну шкоду.

За характером наслідків для правопорушника розрізняють санкції :

- штрафні (чи карні) - передбачають позбавлення волі, штраф, догану, стягнення матеріального збитку й ін. Основна задача карних санкцій - загальна і приватна превенція (попередження) правопорушення, виправлення і перевиховання правопорушників. Штрафні санкції характерні для норм, що забороняють;

- відновлюванні (компенсаційні) - передбачають усунення заподіяної людині шкоди і відновлення її прав: відновлення на колишнім місці роботи незаконно звільненого; стягнення аліментів і інші. Їхня основна задача - відновлення порушеного права. Відбудовні санкції характерні для норм, що дозволяють.

За складом гіпотези, диспозиції, санкції можуть бути: прості та складні.

Проста гіпотеза - гіпотеза, що ставить дію юридичної норми в залежність від якого-небудь однієї умови, однієї фактичної обставини. Складна гіпотеза - гіпотеза, що ставить дію юридичної норми в залежність від визначеної сукупності умов, сукупності фактів (тобто передбачає фактичний юридичний склад).

Проста диспозиція - диспозиція, що передбачає один конкретний правовий наслідок, що настає при наявності визначених фактичних обставин. Складна диспозиція - диспозиція, що передбачає кілька правових наслідків, що одночасно настають при наявності визначених фактичних обставин.

Проста санкція - санкція, що визначає одну міру державного стягнення до порушника правил, передбачених диспозицією. Складна санкція-00000000000000000000000000000000000000000000, що визначає одночасно двох (і більш) мір державного стягнення до порушника правил, передбачених диспозицією.

Такий поділ норми на гіпотезу, диспозицію і санкцію називається логічною нормою, елементи логічної норми пов’язані між собою і в тексті нормативних актів мають прояв за умовною схемою “якщо…, тоді…, але в протилежному випадку…”. Логічна норма існує для вираження зв’язку між спеціалізованими нормами приписами. В умовах, коли все більше посилюється спеціалізація права, тільки при такому підході можливо розкрити юридичний, державно-власний характер спеціалізованих правових приписів (наприклад дефінітивних норм, норм-принципів тощо).