П Л А Н
ВСТУП
1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НОРМ ПРАВА
1.1. Поняття норм права
1.2. Ознаки правових норм
2. СТРУКТУРА НОРМ ПРАВА: СКЛАДОВІ ЕЛЕМЕНТИ ТА ЇХ
ХАРАКТЕРИСТИКА
2.1. Структура правової норми як засіб організації змісту правила
поведінки
2.2. Сутність структурних елементів норм права
3. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА – ФОРМА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ
3.1. Поняття та основні форми реалізації норм права
3.2. Застосування норм права як особлива форма його реалізації
3.3. Суб’єкти та основні стадії процесу застосування норм права
3.4. Правозастосовний акт: поняття та ознаки
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність теми курсової роботи. Право створювалося непомітними переходами, шляхом диференціації з однорідної маси правил гуртожитку. Довгий час не помічали, як поступово зростало нове явище, поки воно не досягло такого ступеня самостійності, що звернуло на себе увагу. Ця увага, найвірогідніше, була збуджена чиїмось інтересами, що раптом відчули себе зачепленими якоюсь новою силою, дію якої дотепер не підозрювали. Де є суспільство, там є і правила гуртожитку. На самих ранніх ступенях ці правила є недеференційованими.
Типовим відбитком початкової однорідності може служити індійське законодавство Ману, у якому право, мораль, пристойність, релігія ще зовсім не розійшлися. Всі норми в цей час нерозривно пов’язані між собою, все однаково глибоко проникли у свідомість кожного як правила належного. Тут ще немає ніякого розладу між нормами, як вони є, і нормами, як вони повинні бути - повинно бути, як є, і є, як повинно бути. Дотримання цих норм охороняється тиском суспільного середовища, що не припускає ніяких відхилень від точного їх виконання, і відсутністю критики в поводженні кожної людини. Поряд із самодопомогою захист правил гуртожитку підтримувался судом суспільного авторитету. До нього повинен був частіше всього вдаватися той, хто почував себе занадто слабким, щоб відстояти особистими силами свої інтереси. Це не був суд, організований владою, це був суд добровільний, на зразок третейського суду. У таких випадках суддями виступали старці. Та обставина, що всюди ми зустрічаємося із суддями зі старійшин, пояснюється тим, що коли немає письмових законів, старі люди є живими хранителями старовини, а досвідченість, пов’язана з тривалим життям, вселяла особливу авторитетність їх судженням. Авторитетними особами, суду котрих охоче підпорядковувалися, були часто жерці, наприклад, у Галії, за словами Цезаря, друїди. Але наступає момент, коли з загальної маси правил гуртожитку починає виділятися група, що одержала з часом настільки різкі відмінні ознаки, що вже не могло бути сумнівів в зародженні нового явища. Формування правової держави припускає повагу до закону, права, суворе дотримання юридичних норм. У даному зв’язку теоретичні проблеми права набувають особливої практичної значимості - потрібен аналіз права з різноманітних точок зору, правової діяльності в самих різних аспектах, тому що теоретичне осмислення функцій права, їхньої ролі в сучасному юридичному процесі являє собою вкрай актуальну тему.
Значущість проблеми усвідомлення норм права за сучасних умов підвищується додатковими підставами зовнішнього і внутрішнього характеру. Неймовірно малою здається кількість у системі сучасного законодавства систематизованих нормативно-правових актів. Це свідчить, насамперед, про суттєву деструктурованість та неузгодженість законодавства України. Структурна недовершеність законодавства підсилюється якісними недоліками української правової системи. В першу чергу, це стосується низького рівня законодавчої техніки. Верховній Раді України з постійно зростаючими вимогами до правотворчої роботи не завжди вдається ефективно врегульовувати суспільні відносини, що динамічно розвиваються. Вади законодавчої техніки, помножені на недостатню розмежованість функцій і повноважень органів державної влади, зумовлюють прийняття і дію надмірної кількості підзаконних нормативних актів, які часто вносять у правове регулювання зайві суперечності, ускладнення, неясності тощо. З’ясування і реалізація норм права ще більш ускладнюється низьким рівнем правової культури і правовим нігілізмом українського суспільства.
Недосконалість правової надбудови українського суспільства разом з її класичними ознаками та особливостями підносять актуальність проблеми з’ясування сутності норм права, їх структури і класифікації на якісно новий рівень.
Теоретичною основою дослідження проблеми стали праці відомих вчених давнини та сьогодення. Вагомий внесок у розроблення цих проблем зробили С. Кечек’ян, М. Коркунов, І. Михайловський. На початку цього століття Є. Васьковський, П. Люблінський, Є. Трубецькой, Г. Шершеневич окреслили методологію з’ясування змісту норм права. Проте їхні дослідження не мали системного характеру, а були спрямовані на висвітлення окремих аспектів проблеми. Суттєвий вплив на розвиток теоретичних основ правових норм справили праці С.Алексєєва, Л. Воєводіна, М. Вопленка, В. Елькінда, П. Недбайла, А. Піголкіна, О. Черданцева. Саме їм притаманні системний підхід до вивчення цього явища, визначення головних складових частин норми права, розкриття їх змісту і сутності.
Мета курсової роботи полягає у комплексному аналізі теоретичних та практичних проблем застосування норм права, визначенні їх юридичної природи, змістовного й функціонального обсягу.
З огляду на мету дослідження, в курсовій роботі поставлені наступні завдання:
1. здійснити загальнотеоретичну характеристику норм права;
2. дослідити структуру правової норми як засобу організації змісту правила поведінки;
3. визначити сутність структурних елементів норм права;
4. визначити поняття та основні форми реалізації норм права;
5. проаналізувати особливості застосування норм права як особливої форми його реалізації;
6. розкрити сутність основних стадій процесу застосування норм права.
Об’єктом дослідження курсової роботи обрано суспільні відносин, які пов’язані із застосуванням норм права як особливої форми їх реалізації.
Предметом дослідження є норми права та їх структура.
Методологічну основу і теоретичні засади дослідження складають конкретно-наукові методи пізнання: логіко-історичний, історико-правовий, порівняльно-правовий, юридично-догматичний, структурно функціональний, системний тощо.
1. Загальнотеоретична характеристика норм права
1.1. Поняття норм права
У юридичній науці існують різні розуміння права (нормативне, соціологічне, етичне й ін.), кожне з яких має свої обґрунтування. Для правозастосування й інших форм реалізації права першорядне значення має поняття про право як про систему норм.
Основу механізму правового регулювання складають норми права. Нормативність права є однією із визначальних ознак, властивостей права. Право - це перш за все система його норм, загальних правил, зразків, моделей правомірної поведінки. Ці правила поширюються на всі випадки і на всіх осіб, які підпадають під нормативно регламентовану ситуацію.
Нормативність права носить загальний характер, тобто загальні правила звернені до населення всієї держави, всього суспільства. Характер загальності відрізняє право від інших норм соціального регулювання (моралі, релігії тощо). Нормативність права має загальнообов’язковий характер, що також відрізняє право від інших норм соціальної поведінки. [2, с. 117]
За допомогою правових норм право реалізує вимогу суспільства в затвердженні нормативних первин у всіх сферах суспільного життя.
Норма права (юридична норма) - це загальнообов’язкове правило поведінки, яке встановлене (санкціоноване) і охороняється державою, яке виражає завдяки певних матеріальних умов життя суспільства волю і інтереси народу (політичних сил, що стоять при владі) і активно діє на суспільні відносини. [8, с. 16 - 17]
Таке визначення вказує на зв’язок правової норми з державою через її встановлення і санкціонування, мається на увазі не тільки нормативні правові акти держави, а й інші джерела права, санкціоновані державою.
Правові (юридичні) норми, як норми соціального регулювання, мають свої, специфічні ознаки, що виділяють їх із системи інших соціальних норм. [11, с. 25]
Норми права регулюють найважливіші суспільні відносини, які є цінними для суспільства, його соціальних груп, особи, і виражають ідеї справедливості, свободи, рівності, гуманізму.
Норми права закріплюють типові соціальні процеси, які часто повторюються і мають цінність для всього суспільства. [12, с. 71]
Норми права є моделлю ідеальної поведінки суб’єктів права, виходячи із інтересів всього суспільства.
Загальнообов’язковий характер норм права означає неухильне додержання їх суб’єктами права, яким така норма адресована.
Охорона, забезпеченість норми права з боку держави, державний примус.
Правові норми різноманітні і їх прийнято класифікувати, тобто поділяти на різні види. Наукова обґрунтована класифікація дає можливість систематизувати великий масив правових норм, будувати струнку систему права. Правильність і повнота класифікації залежать від вибору її обґрунтування. [15, с. 141 - 142]
Загальноприйнятим є обґрунтування класифікації правових норм за такими сутнісними чинниками:
- за галузями права виділяють норми конституційного, адміністративного, трудового, цивільного, кримінального та інших галузей права;
- за функціями, які виконують норми права, вони підрозділяються на регулятивні норми, тобто такі, що спрямовані безпосередньо на регулювання суспільних відносин, вони надають учасникам права і покладають обов’язки; і охоронні, спрямовані на регламентацію міри юридичної відповідальності, специфічних державно примусових засобів захисту суб’єктивних прав;
- за характером правил поведінки, за визначенням чи то є обов’язок, чи право, норми бувають: зобов’язуючі (встановлюють обов’язковість певних позитивних дій), забороняючі (заборона дій) та уповноважуючі (надають учасникам право на здійснення певних позитивних дій для задоволення своїх інтересів). Така класифікація найчастіше характеризує регулятивні норми;
- за ступенем визначеності викладених елементів правової норми в статтях нормативно-правових актів норми умовно поділяють (схема 1): [16, с. 102]
Схема 1. Класифікація норм права за визначеністю викладених елементів
- за колом осіб норми права бувають загальні (ті, що поширюються на всіх осіб, які мешкають на певній території) і спеціальні (діють по відношенню до осіб певної категорії). [15, с. 141 - 142]
В залежності від того, яку роль відіграють норми права в процесі правового регулювання будується класифікація спеціалізованих норм права (схема 2). [16, с. 102] Такі норми на відміну від регулятивних чи охоронних норм не можуть бути самостійною базою для виникнення правовідносин і мають додатковий характер.
Схема 2. Класифікація спеціалізованих норм права
- за методом правового регулювання норми права діляться на заохочуючі (надання державою певних видів заохочування, нормативні приписи про премії, ордена, медалі) і рекомендуючі (бажані державою варіанти регулювання суспільних відносин);
- за ступенем категоричності правові норми бувають диспозитивні (діють тоді, коли угодою між сторонами не встановлено іншої поведінки), та імперативні (викладені категорично, ініціатива учасників пов’язана з їх підзвітністю);
- за ступенем визначеності слід розрізняти бланкетні норми (які базуються на змісті специфічних правил) і відсильні (безпосередньо вказують на певні норми права як на умову своєї дії).
Розрізняють також норми матеріального (регулюють реальні суспільні відносини) і процесуального (встановлюють порядок юрисдикційної процедури по здійсненню та захисту норм матеріального права) права. [3, с. 71]
Таким чином, правовою нормою називається розраховане на регулювання виду суспільних відносин загальне правило поведінки, установлене чи санкціоноване державою й захищене від порушень за допомогою примусових заходів. Норми права мають загальні ознаки соціальних норм: являють собою правила поведінки людей у суспільстві; виступають правилами поведінки загального характеру.