Внесок у розвиток соціальної роботи

Для розвитку соціальної роботи Мері Річмонд зробила дуже багато, адже не дарма її називають матір’ю соціальної роботи. Вона розглядала бідність як хворобу, та головною задачею соціального працівника – підготувати клієнта до можливості самостійно вирішувати свої проблеми. Такий підхід не є благодійницьким, а також лягає в основу сучасної соціальної роботи.

Одним з найважливіших внесків Річмонд було наголошення на важливості проведення максимально достовірної оцінки та поставлення правильного діагнозу. Вона вважала це найважливішим фактором у ході соціальної роботи. І справді, головним чином треба знайти та знищити корінь проблеми, а не лише прибирати його наслідки. Діагнози які ставились, на думку Мері, повинні були бути строго науковими.

Оскільки на той час були дуже популярні саме притулки, які надавали допомогу, Річмонд започаткувала конкретну роботу з випадком. Допомога надавалася у двох руслах – директивна (яка надається безпосередньо клієнту) та не директивна (взаємодіє з навколишнім оточенням клієнта, яке має на нього вплив, наприклад : сім’я, місце роботи, сусіди і т.д.)

Такі ідеї Мері Річмонд лягли в основу діагностичної школи соціальної роботи. Також, під впливом співпраці з студентами медичного університету підчас роботи в Благодійному товаристві, Річмонд вдалося запозичити на висвітлити в новому значенні такі слова, як : клієнт, діагноз, лікування. Така тактика лягла в основу формування професійної мови соціального працівника як такого.

Мері Річмонд одною з перших стала працювати в рамках системної теорії, яка набула популярності у 1970-их роках.

Також Річмонд розробила анкету визначення потреб клієнта, яка стала одним з найперших варіантів проведення соціологічного опитування. Така анкета складалася із 27 частин, які стосувалися абсолютно всього оточення життя клієнта. [2]

Крім того, Мері Річмонд встигла започаткувати й принципи, на якій будується та здійснюється взаємодія між працівником та клієнтом. Після винайдення однойменний «принципів ментальної гігієни», їх зміст можна знайти й у сучасному Етичному кодексі соціального працівника. Основними його засадами було:

- симпатизувати клієнту;

- віддавати йому перевагу;

- заохочувати його;

- будувати майбутні, чіткі та зрозумілі плани дій. [2]

У своїй роботі «Соціальна робота з конкретним випадком»(1922), Мері Річмонд представляє введення до професійної діяльності соціального працівника, також описує різноманітні види надання соціальної допомоги : у лікарні, на дому, на підприємстві тощо. Ще одним дуже важливим фактором було те, що тут вже вона починає розробляти принципи індивідуальної соціальної роботи, де предметом стають різні об’єктивні фактори, які впливають життєві ситуації. Такий підхід встановив, що особистість – це не лише якийсь біологічний організм, це й синтез біологічних та соціальних факторів.

Короткий аналіз обраної публікації основоположника соціальної роботи. «Соціальні діагнози»

Перша публікація «Соціальних діагнозів» була видана 1917-го року. Ця книга складається з 28-ми глав розподілених на 3 частини, у котрих розглядаються наступні питання : як потрібно збирати інформація про клієнта, як повинен проходити сам процес інтерв’ювання, збір інформації з якихось інших джерел, та як на основі усієї цієї купи інформації зробити правильний аналіз. Мері Річмонд виділяє 6 джерел енергії, котрі є доступними безпосередньо клієнту та спеціалісту, який з ним працює : сам клієнт, сім’я клієнта, найближче оточення та більш широкі соціальні мережі : громадські організації, державні та приватні підприємства.

Також в «Соціальних діагнозах» були згруповані підходи до індивідуального інтерв’ю, яке складалося з таких етапів:

• отримання належної інформації;

• діагноз (дослідження стану соціального відхилення);

• прогноз (пропозиція перспектив покращення);

• лікування (надання допомоги клієнту).[2]

Також у цій публікації є приклад анкети, розробленої Мері Річмонд для отримання максимально важливої кількості інформації про клієнта. Як вже було вище зазначено, вона складалась з 27 частин та стосувалась усіх аспектів життя клієнта. Ось декілька тем, яких стосувалися ці питання:

• національність бабусь та дідусь з обох сторін батька та матері;

• економічні та моральні умови існування сімей, в яких проживали чоловік та жінка будучи дітьми;

• чи були стосунки, подружжя до цього;

• яка тенденція у сім’ї – прогресивна чи регресивна;

• які здібності мають діти, їх головні інтереси та успіхи;

• витрати сім’ї,; скільки витрат за кожен місяць на їжу, орендну платню, одяг, страховку, поїздки, відпочинок тощо;

• чи є борги, якщо так, то за що та кому;

• в якій школі та в якому класі навчаються діти; ім’я вчителя;

• ким є сусіди;

• які плани та бажання сім”ї на майбутнє;

• на які моральні та психологічні якості, можливості та активність кожного члена сім’ї можна очікувати, для того щоб вони змогли пройти довгий шлях до змін. [2]

Такий підхід, на мою думку, є дуже корисним та якісним, адже більша кількість інформаціє вимальовує більш реалістичну картину. Таким шляхом можна дізнатись про якісь психологічні моменти та комплекси, які були закладені в людині ще в ранньому віці або на рівні виховання. Це трохи нагадує психоаналіз Фройда та розшифрування сновидінь Юнга. Але іноді проблеми є достатньо очевидними, тому витрати на такий інтенсивний збір та аналіз інформації можуть просто не виправдати себе.

Проте у будь-якому випадку, постать Мері Річмонд у заснуванні соціальної роботи є неперевершено значущою. Її публікації та презентації заклали базу сучасної соціальної роботи, теоретичні та практичні дані вивчаються у школах соціальної роботи, поповнюється започаткована нею професійна лексика соціального працівника, практикується робота з конкретним випадком, та, найголовніше, зберігається поставлена нею мета соціальної роботи як такої – допомогти клієнту навчитися самому вирішувати свої проблеми, бути повноцінною та самовпевненою особистістю.