Питання до іспиту за модулем 1:

1. Поняття «нотаріальний процес», «нотаріальна процедура», «нотаріальне провадження» «нотаріальна дія» та їх співвідношення.

2. Теорія нотаріального процесу (наука про нотаріальний процес) та її складові.

3. Функції теорії нотаріального процесу.

4. Нотаріальний процес як галузь права: предмет та метод правового регулювання.

Переважна більшість учених при визнанні певної правової науки галуззю права орієнтується на зовнішні показники, які можна звести до таких аргументів.

Перший аргумент - галузь правової науки асоціюється з наявністю базового нормативного акта - кодексу. (Закон України "Про нотаріат", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та багатьма іншими під законними актами).

Другий аргумент - галуззю права мають регламентуватися специфічні відносини, не властиві іншим галузям права, які складають предмет дослідження. Участь нотаріуса в нотаріальному процесі з властивими тільки йому повноваженнями створює специфічний об'єкт дослідження - нотаріальні процесуальні правовідносини.

Третій аргумент стосується навчальної дисципліни "Нотаріат в Україні", яку в багатьох ВНЗ до останнього часу читають як спецкурс з невеликою кількістю навчальних годин, що є пострадянським ставленням до цієї науки, неповагою до діяльності нотаріусів. Але відомості щодо особливостей нотаріальної діяльності та повноважень нотаріусів необхідні юристам як майбутнім фахівцям, що диктується важливістю питань, які посвідчуються в нотаріальному порядку. Відтак систематизація інформації та її аналіз для студентів має відбуватися на високому науковому рівні.

Щодо обґрунтування місця теорії нотаріального процесу в системі права України, то при визнанні існування такої галузі права слід насамперед говорити про існування певних її ознак - предмету, системи та методу правового регулювання.

Предметом теорії нотаріального процесу є процесуальна діяльність учасників нотаріального процесу, яка включає їхні процесуальні права та обов'язки, а також дії з їх реалізації, які мають відповідати встановленій процедурі.

Щодо методу правового регулювання суспільних відносин нормами нотаріальної процедури, то тут не існує єдиної позиції серед науковців.

Метод правового регулювання нотаріального процесу слід визначити як диспозитивно-санкціонований.

Цю позицію можна аргументувати тим, що для відкриття нотаріального провадження вирішальне значення має особиста ініціатива особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. Слід також зазначити, що в деяких випадках на неї покладається обов'язок звернення до нотаріального провадження не тільки в силу її волевиявлення, але й у разі, якщо законодавством передбачена обов'язкова нотаріальна форма посвідчення правочинів. Законом також визначені відповідні правові та процесуальні наслідки, якщо особа не виконає норми закону.

5. Місце нотаріального процесу у системі права України.

З впевненістю можна стверджувати, що теорія нотаріального процесу нині посідає самостійне місце в системі права України, перебуваючи водночас у певних зв'язках з іншими його галузями.

Будучи процесуальною галуззю, вона тісно пов'язана з нормами матеріального права, зокрема цивільного, сімейного, земельного. (наприклад посвідчення безспірних прав та фактів, які мають юридичне значення, з метою надання їм вірогідності, волевиявлення сторони на вчинення правочину купівлі-продажу).

Теорія нотаріального процесу має зв'язки з цивільним і виконавчим процесами. (наприклад, ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, що ДВС у примусовому порядку виконує виконавчі написи нотаріусів)

Теорія нотаріального процесу має зв'язки і з іншими галузями права. Зв'язок діяльності нотаріуса з фінансовим правом виявляється у його повноваженнях щодо виконання функцій податкового агента, суб'єкта фінансового моніторингу, а також сплати державного мита за вчинення нотаріальних дій державними нотаріусами.

Істотний вплив на діяльність нотаріуса, консула мають норми міжнародного та іноземного права (статті 98, 103 Закону України "Про нотаріат").

Кримінальний процес має також зв'язок з нотаріатом, коли йдеться про надання відомостей про вчинені нотаріальні дії, а також особливості вчинення таких слідчих дії, як виїмка документів на робочому місці нотаріуса, обшук його чи слідчі дії, які зводяться до обшуку приміщення, яке є його робочим місцем, участь нотаріуса у процесі призначення слідчим експертизи документів, що виходять від нотаріуса та за його підписом, допит його як свідка на попередньому слідстві чи у кримінальному судочинстві.

Отже, перелік галузей, з якими нотаріальний процес має зв'язки, можна продовжувати, але є усі підстави визнати його самостійною галуззю на законодавчому рівні.

Бачення цього питання нині підтверджено й Міністерством юстиції України у Концепції реформування органів нотаріату в Україні, затвердженої наказом міністра юстиції від 24 грудня 2010 р. № 3290/5.48. Згідно з розд. ПІ Концепції передбачено: внесення до класифікатора галузей права змін щодо виділення окремої галузі - нотаріального процесу.

6. Джерела теорії нотаріального процесу. Аналогія закону та аналогія права в нотаріальному процесі.

Правовою основою нотаріату є Конституція України, яка закріплює низку важливих загальних положень, що мають принципове значення для нотаріату.

Конституція України. Конституційні положення мають безпосередній зв'язок з нотаріатом, оскільки тепер підприємствами, землею можуть володіти не тільки держава, а й громадяни, юридичні особи, що зумовлює можливість переходу прав власності на такі об'єкти, що мають посвідчуватися в нотаріальному порядку.

Держава відповідає за свою діяльність, утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним її обов'язком, а нотаріуси, як уповноважені нею на вчинення нотаріальних дій особи, зобов'язані цих положень дотримуватися у своїй діяльності.

Законодавство про нотаріат - це структурована система правових норм, предметом регулювання яких є правовідносини, що виникають в організаційній побудові нотаріату, нотаріальному процесі та регламентують процедуру вчинення нотаріальних проваджень. До таких актів слід віднести спеціальні нормативні акти: Закон України "Про нотаріат", Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Положення про порядок учинення нотаріальних дій у дипломатичних представництвах та консульських установах тощо.

Джерелами теорії нотаріального процесу також є Цивільний кодекс, Сімейний кодекс, Земельний кодекс та інші систематизовані акти матеріального права, норми яких конкретизують і визначають завдання нотаріусів, а також реалізуються на підставі нотаріальної процедури.

На нотаріальний процес також здійснюють вплив укази та розпорядження Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, накази міністра юстиції України, накази та інструкції інших міністерств та відомств, нормативні акти органів місцевого самоврядування.

На території Республіки Крим, крім зазначених вище джерел, чинним є законодавство Республіки Крим, яке також впливає на порядок здійснення нотаріального процесу.

Порядок вчинення нотаріальних проваджень посадовими особами консульських установ та дипломатичних представництв за кордоном визначаються консульськими конвенціями та міжнародними договорами. У деяких випадках нотаріуси при вчиненні нотаріальних дій мають застосовувати норми іноземного права (ст. 98 Закону), керуватися нормами міжнародного права (ст. 103 Закону та Закон України "Про міжнародне приватне право").

Аналогія закону та аналогія права в нотаріальному процесі.

Гарантованість охорони безспірних прав зумовлена також можливістю застосування нотаріусом аналогії закону та права, тобто, якщо Законом та Порядком не регламентована процедура вчинення тієї чи іншої нотаріальної дії, а нормами матеріального права передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення договору, нотаріус зобов'язаний вчинити таку нотаріальну дію і при цьому застосувати аналогію, тобто виходити із загальних правил вчинення нотаріальних дій та основних правил посвідчення правочинів. Щодо спеціальних правил, які стосуються конкретного договору, йому слід враховувати його матеріальну природу і виходячи з неї формулювати перелік документів, які необхідні для його посвідчення.

7. Суть та значення нотаріальної процесуальної форми

8. Поняття принципів нотаріального процесу та класифікація.

9. Принцип комплексності нотаріального процесу.

10. Принцип сприяння фізичним та юридичним особам в реалізації їх прав та обов’язків.

Цей принцип полягає в обов'язку нотаріусів та інших посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії,, сприяти суб'єктам нотаріального процесу у здійсненні їхніх прав та законних інтересів, роз'яснювати їм права та обов'язки, попереджувати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду. Цей принцип випливає з конституційної норми, якою передбачено, що права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. З Конституції України).

Сприяння виявляється також у тому, що нотаріуси мають право і за заявою особи повинні витребувати від підприємств, установ та організацій відомості і документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій (статті 4,46 Закону), забезпечувати здійснення нотаріального провадження для осіб, які не володіють українською мовою, за участю перекладачів.

Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії на прохання громадян і організацій, можуть складати проекти договорів і заяв, виготовляти копії документів, виписки з них, давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру.

Нотаріуси сприяють органам слідства та суду у здійсненні їхніх державних обов'язків.

Принцип сприяння громадянам та юридичним особам в здійсненні їхніх прав і охоронюваних законом інтересів полягає в тому, що жодними строками не обмежується їх можливість укладати будь-які дозволені законом правочини щодо свого майна, а також за згодою всіх осіб, які брали участь у нотаріальному провадженні, змінити або скасувати ці договори.