7. Цивільні процесуальні правовідносини.

При здійсненні правосуддя по цивільним справам між судом та особами, які беруть участь в процесі при розгляді та вирішенні справи, створюються та розвиваються суспільні відносини, які врегульовуються нормами ЦПП. Діяльність суду та інших учасників процесу реалізується завжди в спеціальній процесуальній формі, що визначена відповідними правилами, які складаються систему ЦПП. Внаслідок врегулювання нормами ЦПП суспільні відносини стають цивільно-процесуальними. Через цивільно-процесуальні правовідносини (ЦППв) розкривається механізм цивільно-процесуального регулювання при провадженні в конкретній справі. Отже, ЦППв – це суспільні відносини між судом та учасниками процесу, які виникають та розвиваються при здійсненні правосуддя по конкретній справі, врегульовані нормами ЦПП. Вони є предметом ЦПП.

В нашій країні науковці до вивчення проблеми ЦППв приступили тільки в середині 50-х років ХХ ст. Важливість даної тематики обумовлена неоднозначним підходом до багатьох правових дефініцій даної проблематики (напр., об’єкти ЦППв), а також необхідністю розмежування понять процес як діяльність, процесуальним правом та матеріальними правовідносинами, які є предметом процесуальних правовідносин. Крім того, розробка даної проблематики пов’язана з бажанням процесуалістів закріпити законність в правосудді по цивільним справам та вияснення механізму дії норм цивільного права. Аналіз ЦППв – один з способів дослідження ефективності ЦПП, при якому аналізуються конкретні правовідносини в їх співвідношенні з нормами права для того, щоб показати наскільки правильно вони змодельовані в нормі, чи застосовані адекватні засоби правового впливу і т.д.

Більш ясне уявлення про ЦППв складується не тільки тоді, коли вони розглядаються як єдине ціле, але і і у вигляді окремих складових його елементів, до яких відносяться суб’єкти, зміст та об’єкти правового відношення.

Володіючи всіма ознаками правовідносин, ЦППв разом з тим мають притаманні тільки їм специфічні ознаки.

По-перше, для ЦППв характерна двохсуб’єктна структура, яка передбачає відносини між судом та кожним з учасників процесу й виключає можливість виникнення відносин між окремими учасниками без суду. Суд керує ходом процесу, направляє дії осіб, що беруть участь в процесі. Забезпечує виконання та здійснення ними прав та обов’язків, виносить рішення, яке має владний характер, вирішує матеріально-правовий спір. Керівна роль обумовлена тим, що він застосовує норми ЦПП, встановлює обставини справи, що забезпечує законність правосуддя, охороні державних та громадських інтересів. Цивільні правовідносини будуються по схемі суд – позивач, суд – відповідач, суд – свідок і т.д. При чому інтереси суду не є протилежними інтересам інших суб’єктів. Їх загальний інтерес – правильне та своєчасне вирішення цивільної справи.

По-друге, ЦППв існують в певній формі, поза якою існувати не можуть. Це їх невід’ємна складова частина. Це означає, що любе процесуальне правовідношення випливає з дій суду та інших учасників процесу, які скоюються по правилам процесуального закону. Це означає, що дії, які недозволені законом не породжують правових наслідків. Це має важливе значення не тільки тому, що процесуальні дії осіб, які беруть участь в судовому процесі впливають на рішення суду, але й на процесуальне становище кожного учасника процесу. Саме тому вони повинні бути „одягнені” в правову форму.

По-третє, для ЦППв характерна їх системність. Любі процесуальні відносини, які виникають при розгляді та вирішенні цивільної справи являють собою частину системи ЦППв, що визначають розвиток процесуальних дій процесу в цілому. Система ЦППв індивідуальна і самостійна для кожної справи. Знаходиться в постійному русі в залежності від ходу процесу, стадії провадження, кількості учасників. Процесуальні правовідносини розвиваються у відповідній послідовності (не може виникнути правовідносин по підготовці справи до виникнення правовідносин по порушенні цивільної справи).