24. Особливості окремого провадження

Окреме провадження – це самостійний вид цивільного судочинства по окремим категоріям цивільних справ, яке характеризується відсутністю спору про право та застосуванні спеціальних способів захисту, по яких суд шляхом встановлення юридичних фактів здійснює захист охоронюваних законом прав та інтересів громадян та організацій. Наприклад, реалізація суб’єктивного права на пенсію можливе тільки шляхом встановлення віку зацікавленої особи, для отримання спадку необхідно знати факти родинних стосунків відповідної степені або факт утримання і т. д.

Якщо в позовному провадженні встановлення юридичних фактів необхідно для захисту суб’єктивного права, то в особливому провадженні інтерес заявника обмежується констатацією факту. Інтерес заявника полягає не у вимозі негайного захисту свого права (його ніхто не порушує та не оспорює), а полягає в усуненні перепон для здійснення свого права (відсутність запису в книгах РАГСу, що підтвердило б родинні відносини з спадкодавцем, створює перепони для прийняття спадку), або в створенні умов належного здійснення та захисту свого суб’єктивного права (скарга на дії нотаріуса), або в установленні правового статусу (визнання недієздатним, оголошення померлим).

В окремому проваджені відсутній спір про право. Якщо тільки він виникає, то це є підставою для залишення заяви без розгляду та наявності можливості вирішення питання в загальному порядку. наприклад, в справі про встановлення факту утримання для отримання спадку, при виникненні спору з іншими спадкоємцями це питання буде розглядатися в загальному порядку. Про те, відсутність спору про право не означає, що дана категорія справ є взагалі безспірною. Спір є наявний, але з приводу фактів, що мають юридичне значення. Наприклад, при розгляді заяви про визнання громадянина обмежено дієздатним, дана особа може бути викликана в суд, де може оспорювати факти зловживання алкогольними напоями. Спірність встановлюваного факту може мати місце й в тому випадку, якщо виникають

До окремого провадження ст. 254 ЦПК відносить наступні справи: визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним; про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошенні його померлим; про усиновлення дітей, які проживають на території України; про встановлення неправильності запису в актах громадського стану; про встановлення фактів, які мають юридичне значення; про відновлення прав на втрачені цінні документи на пред’явника; про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні. Хоча цей перелік є вичерпним, але можна виділити ще ряд категорій справ, які в ньому відсутні, але вони логічно випливають з існуючих справ (напр., визнання особи дієздатною). З вказаного переліку є такі справи, які по своїй природі не є справами окремого провадження (наприклад, оскарження неправильності запису актів громадського стану, оскарження нотаріальних дій – це є справи, які випливають з адміністративних правовідносин).

Справи окремого провадження розглядаються за загальними правилами цивільного судочинства, з винятками та доповненнями встановленими у розділі 3-В ЦПК. Загальні принципи цивільного процесу, характерні деякі стадії ЦП (наприклад, стадії підготовки для таких справ, як правило, не характерні), загальні правила доказування, ведення протоколів судового засідання, винесення судових рішень і т.д. Специфічні риси проявляються в тому, що відсутні сторони, треті особи. Неможливість вирішення спору про право обумовлюють неможливість застосування типових позовних інститутів: визнання та відмова від позову, мирова угода, забезпечення позову, зустрічний позов і т.д. Специфічним є порядок порушення справ окремого провадження. Деякі справи можуть бути порушені тільки при умові, що заявник вказує мету звернення з проханням про встановлення того чи іншого факту; інші – порушує тільки наперед визначена категорія осіб.

Заявниками по справам окремого провадження є як правило громадяни, але ними можуть бути і організації – психіатрична лікарня про визнання громадянина недієздатним.