26. Поняття та види договору комерційної концесії

За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов’язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг (ст. 1115 ЦК України).

Залежно від сфери використання виділяють такі види договору комерційної концесії (франчайзингу): 1) торговий франчайзинг (відкриття торговельною організацією мереж магазинів, які юридично не є її структурними підрозділами, філіями тощо); 2) збутовий франчайзинг (побудова єдиної розгалуженої збутової мережі, функціонування якої перебуває під контролем виробника товару); 3) франчайзинг у сфері обслуговування та надання послуг (відкриття мережі фірмових готелів, ресторанів, юридичних, консалтингових фірм тощо); 4) виробничий франчайзинг (розширення виробництва товарів та просування їх на нові ринки).

Ознаки договору комерційної концесії. Договір концесії є консенсуальним (вважається укладеним з моменту досягнення домовленостей за всіма істотними умовами договору), двостороннім (правами та обов´язками наділені обидві сторони договору - і правоволоділець, і користувач), відплат-ним (обов´язку однієї сторони вчинити певні дії відповідає обов´язок іншої сторони вчинити зустрічні дії: так, правоволоділець зобов´язаний контролювати якість творів (робіт, послуг), що виробляються, а користувач - її забезпечити тощо),каузальним (мета укладання договору комерційної концесії чітко зрозуміла - використання прав на об´єкти інтелектуальної власності у підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку).

Сторонами договору комерційної концесії є правоволоділець (франчизіар) та користувач (франчизіат) - фізичні та юридичні особи, які на момент укладання договору були суб´єктами підприємницької діяльності.

Істотними умовами договору комерційної концесії є предмет та ціна. Предметом договору комерційної концесії є право на використання об´єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Особливість предмета договору комерційної концесії - його комплексний характер: як правило, за договором передається не одне виключне право (спосіб використання твору, право на авторське ім´я), а всі права на об´єкт інтелектуальної власності в комплексі (франшиза). Крім того, існує можливість використання належної правоволодільцю комерційної інформації, його ділової репутації та комерційного досвіду. Ціну договору комерційної концесії становить винагорода, яку користувач виключних прав інтелектуальної власності сплачує правоволодільцеві. На практиці така винагорода зазвичай складається з двох частин: плати за приєднання до фірмової мережі правоволодільця та подальших періодичних платежів, що визначаються у відсотках від прибутку користувача. Строк не є істотною умовою договору комерційної концесії: як правило, даний договір укладається на невизначений або досить тривалий строк (більше 20 років), який здебільшого поновлюється. Так, відповідно до ст. 1124 ЦК України користувач, який належним чином виконав свої обов´язки, має право на укладання договору комерційної концесії на новий строк на тих же умовах. Проте законом можуть бути встановлені випадки, за яких правоволоділець може відмовитися від укладання договору концесії на новий строк.

Договір комерційної концесії укладається в письмовій формі. У разі недодержання письмової форми такий договір є нікчемним (ч. 1ст. 1118 ЦК України). Крім вимоги щодо обов´язкової письмової форми даного право-чину, ЦК України передбачає державну реєстрацію договору комерційної концесії органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця.

Права та обов´язки сторін договору комерційної концесії. Враховуючи взаємність даного договору (обов´язку правоволодільця відповідає аналогічне право користувача і навпаки), наведемо лише перелік основних обов´язків його сторін. Основними обов´язками правоволодільця за договором комерційної концесії є: 1) передання користувачеві технічної та комерційної документації і надання іншої інформації, необхідної для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також інформування користувача та його працівників з питань, пов´язаних із здійсненням цих прав; 2) забезпечення державної реєстрації договору комерційної концесії; 3) надання користувачеві постійного технічного та консультативного сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників; 4) контролювання якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії. Основними обов´язками користувача за договором комерційної концесії є: 1) використання торговельної марки та інших позначеннь правоволодільця визначеним у договорі способом; 2) забезпечення відповідності якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) відповідно до договору комерційної концесії, якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) право-володільцем; 3) дотримання інструкцій та вказівок правоволодільця, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав використанню цих прав правоволодільцем; 4) надання покупцям (замовникам) додаткових послуг, на які вони б могли розраховувати, купуючи (замовляючи) товари (роботи, послуги) безпосередньо у правоволодільця; 5) інформування покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень правоволодільця за договором комерційної концесії; 6) не розголошення секретів виробництва правоволодільця, іншої одержаної від нього конфіденційної інформації.

Обмеження прав сторін за договором комерційної концесії. ЦК України встановлює низку обмежень прав та обов´язків сторін за договором комерційної концесії (так звані положення про "виключність"), які спрямовані на обмеження конкуренції правоволодільця і користувача з третіми особами або між собою.

Обмеження прав сторін за договором комерційної концесії умовно можна поділити на дві групи: 1. Встановлені в договорі обмеження, які можуть бути визнані недійсними на вимогу антимонопольного органу або іншої зацікавленої особи, якщо виходячи зі стану відповідного ринку та економічного стану сторін, вони суперечать антимонопольному законодавству: а) обов´язок правоволодільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території; б) обов´язок користувача не конкурувати з правоволодільцем на території, на яку поширюється чинність договору, щодо підприємницької діяльності, яку здійснює користувач з використанням наданих правоволодільцем прав; в) обов´язок користувача не одержувати аналогічні права від конкурентів (потенційних конкурентів) правоволодільця; г) обов´язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування приміщень для продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), передбачених договором, а також їх внутрішнє та зовнішнє оформлення. 2. Встановлені в договорі обмеження, недійсність яких визначена законом: а) право правоволодільця визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого договором, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни; б) право користувача продавати товари (виконувати роботи, надавати послуги) виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місцезнаходження (місце проживання) на території, визначеній у договорі.