
- •Основні поняття з курсу “Міжнародне приватне право”
- •Депасаж (depasage) тобто можливості застосування до різних аспектів одного правовідношення (сімейного, комерційного тощо)різних правопорядків.
- •Юридична біотехнологія –
- •Імперативні норми - Імперативні норми – це такі норми, які визначають правила поведінки, обов’язкові для учасників цих правовідносин, і відступати від цих правил вони не можуть.
- •Надімперативні норми
- •Основні та побічні питання (main and incidental questions) is a legal issue that arises in connection with the major cause of action in a lawsuit.
- •Vested rights признанные права
- •Принадлежащие права; закрепленные права; безусловные, признанные, законные права
- •Характерне виконання
- •Акредитив
- •1) Вид банковского счета, дающий возможность контрагенту получить на условиях, указанных в аккредитивном поручении, платеж за товар, работы, услуги немедленно по исполнении обязательства;
- •2) Именная ценная бумага, удостоверяющая право лица, на имя которого она выписана, получить в банке или сберегательной кассе указанную в аккредитиве сумму.
- •1. Вид банковского счета, дающий возможность контрагенту получить на условиях, указанных в аккредитивном поручении, платеж за товар, работы, услуги немедленно по исполнении обязательства.
- •2. Именная ценная бумага, удостоверяющая право лица, на имя которого она выписана, получить в банке указанную в ней сумму.
Основні та побічні питання (main and incidental questions) is a legal issue that arises in connection with the major cause of action in a lawsuit.
In Private International Law, the term “preliminary question” or “incidental question” refers to situations where one legal relationship (e.g. succession) depends on the existence of another legal relationship (e.g. marriage). the incidental question is usually determined by the conflict rule of the law governing the main issue.
Main issue governed by foreign law (erst frage)
Subsidiary question with independent choice of law rule (vor frage)
Предварительный (побочный) вопрос представляет собой ситуацию, возникающую, когда в рамках одного процесса рассматриваются два отношения: основное и дополнительное, урегулированные разными коллизионными нормами.
предварительного вопроса — вопроса о юридической квалификации
фактического правоотношения, которое предстоит урегулировать.
Conflit mobile Change of connecting factor (le conflit mobile) Le conflit mobil occurs when in the course of a legal transaction factual circumstances, on which the connecting factor was based, change, thus, leading to a change in the applicable law.
Change of connecting factor (le conflit mobile). Le conflit mobile occurs if the parties, through their actions, change the circumstances of the case so that the conflict of laws norm indicates a law other than the law that applied before the change in the circumstances.
“Кульгаві правовідносини” — такі правовідносини у контексті міжна-родного приватного права, які є чинними за правом певної країни і незаконними — за правом іншої.
Vested rights признанные права
Принадлежащие права; закрепленные права; безусловные, признанные, законные права
: a right belonging completely and unconditionally to a person as a property interest which cannot be impaired or taken away (as through retroactive legislation) without the consent of the owner
Характерне виконання
концепція «характерного виконання», що була закріплена у Римській конвенції про право, застосовне до договірних зобов'язань (1960) у такому вигляді: відносини сторін за договором регулюються найбільш близьким правом. Близьким правом, якщо обставини цього не спростовують, для більшості договорів вважається право сторони, чиє виконання має вирішальне значення для змісту договору. Хоча єдиного визначення поняття виконання, «що має вирішальне значення для договору», у доктрині не вироблено, В. Л. Толстих вважає, що практика застосування цього колізійного принципу призводить все-таки до гарних наслідків2.
Доктрина транспозиції включення положень директиви Європейського Союзу у внутрішнє законодавство держави-члена
Теорія інкорпорації Теорія інкорпорації. Має своє коріння в англосаксонському праві. Означає, що національність ю/о та її особистий статут визначаються по закону тієї країни, де ю/о зареєстрована.
Право “окупації” в спадкових відносинах МПрП
Перехід спадкового майна до держави
Стаття 555 Цивільного кодексу: "Спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави:
1) якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав державі;
2) якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом;
3) якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини;
4) якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу);
5) якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.
Якщо хто-небудь із спадкоємців відмовився від спадщини на користь держави, до держави переходить частка спадкового майна, належна цьому спадкоємцеві.
Якщо при відсутності спадкоємців за законом заповідана тільки частина майна спадкодавця, решта майна переходить до держави.
У випадках, передбачених цією статтею, авторське право, що входить до складу спадщини, або право на частку в авторській винагороді, що належало спадкоємцеві, який відмовився, припиняється”.
Виморочне майно (безхозне майно) – переходить до держави у будь-якому випадку. Існують два режими переходу виморочного майна до держави:
· за правом окупації (США, Франція, Австрія) – переходить все майно;
· за правом успадкування – переходить лише те майно, яке знаходиться на території цієї держави. права «окупації» (що означає перехід майна як безхазяйного до держави).
- згідно з законодавством романо-германських країн, у випад-ку, якщо спадкодавець не має спадкоємців згідно з законом і не залишив заповіту, його майно переходить до держави як до спадкоємця; – відповідно до англо-американського права, за відсутністю спадкоємців, держава одержує спадкове майно не за правом спадкування, а за правом «окупації» встановлення права власності на безхазяйне майно.
Практическое значение различия между правом наследования и правом «оккупации» состоит в том, что по праву наследования имущество перейдет в собственность государства, гражданином которого был умерший, а по праву «оккупации» — государства, на территории которого это имущество находится.