Основні поняття з курсу “Міжнародне приватне право”

1. Колізійна норма – це норма, що визначає, право якої держави може бути застосоване до правовідносин з іноземним елементом (Закон України «Про міжнародне приватне право»).

2. Іноземний елемент – ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право», та виявляється в одній або кількох з таких форм:

1) хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

2) об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;

3) юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави (Закон України «Про міжнародне приватне право»).

3. Вибір права –право учасників правовідносин визначити право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

4. Автономія волі (lex voluntatis) – принцип, згідно з яким учасники правовідносин з іноземним елементом можуть здійснити вибір права, що підлягає застосовуванню до відповідних правовідносин.

5. Правова кваліфікація – визначення права, що підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

6. Зворотне відсилання (renvoi першого ступеня) – повторне відсилання колізійної норми права іноземної держави до правопорядку держави, колізійна норма якого відіслала до даного іноземного правопорядку.

7. Відсилання до права третьої держави (renvoi другого ступеня) – відсилання колізійної норми права іноземної держави, визначеної відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право», до права третьої держави.

8. Обхід закону – застосування до правовідносин з іноземним елементом права іншого, ніж право, передбачене відповідним законодавством.

9. Взаємність у широкому значенні цього поняття означає надання особам іноземної держави певних прав чи покладення на них певних обов'язків за умови, що особи власної держави користуватимуться аналогічними правами в цій іноземній державі.

У міжнародному приватному праві вирізняють два види взаємності — формальну і матеріальну. Формальна взаємність передбачає, що іноземцям надаються права, встановлені для них національним законом. Матеріальна взаємність означає ситуацію, за якої іноземцям надаються такі самі права, що й вітчизняним особам.

10. Публічний порядок - интегративные правила поведения, закрепленные в морально-нравственных традициях и ментальной природе общества, служащие регуляции соотношения част- ных и публичных интересов и сохранению целостности социальной общности.

11. Зобов’язальний статут, цивільне право країни, що ре-гулює сутність правовідносин за договором, але яке не поширю-ється на питания право- і дієздатності сторін договору, представ-ництва, довіреності на вчинення договору, форми договору, речових прав на майно. Це право, зокрема, поширюеться на тлу-мачення договору, права і обов’язки сторін, виконання договору, наслідки невиконання або ненадежного виконання договору, нас-лідки недійсності договору.

13. тобто право, яке підлягає застосуванню до правочину з іноземним елементом. Право країни, що застосовується до змісту правочину, охоплює дійсність правочину, його тлумачення, права та обов’язки сторін й інші відносини, зокрема ті, що зазначені у статті 1591 цього Кодексу.

14. Право країни, що застосовується до змісту правочину, охоплює дійсність правочину, його тлумачення, права та обов’язки сторін й інші відносини, зокрема ті, що зазначені у статті 1637 цього Кодексу.

16. Стаття 1577

17. Слід зазначити, що під зобов'язальний статут підпадають далеко не всі аспекти правочину з іноземним елементом і тому важливим є визначення сфери дії зобов'язального статуту (тобто обраного права). У чинному законодавстві не встановлено, на які правовідносини, що виникають у зв'язку з укладенням, виконанням чи припиненням правочину, поширюється зобов'язальний статут - це можна визначити лише шляхом аналізу всієї системи колізійних норм. Так, спеціальні колізійні норми існують щодо форми правочину, правоздатності та дієздатності сторін правочину, довіреності, права власності на предмет зобов'язання, строку позовної давності, виконання зобов'язання, тощо.

18. Які ж питання залишаються у сфері дії зобов'язального статуту? Проект Закону про МПП у ст. 31 визначає сферу дії права, що застосовується до змісту правочину, закріплюючи, що воно охоплює питання дійсності та недійсності правочину, його тлумачення, права та обов'язки сторін й інші відносини, зокрема передбачені у ст. 46. Ця стаття визначає сферу дії права, що застосовується до договору - ним охоплюються: 1) дійсність договору; 2) тлумачення договору; 3) права та обов'язки сторін; 4) виконання договору; 5) наслідки невиконання або неналежного виконання договору; 6) припинення договору; 7) наслідки недійсності договору; 8) передання вимоги та переведення боргу у зв'язку з договором. Такий підхід відповідає міжнародним традиціям регулювання, що знайшли своє відбиття у Конвенції про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів 1986 р.

19. Деліктний статут – правопорядок, що вказує на умови і обсяг відповідальності, праві підстави обмеження або звільнення від неї, розподіл відповідальності між делінквентом і потерпілим, характер збитків, які можуть бути відшкодовані, способи і розмір відшкоду-вання, припустимість уступки права на відшкодування, коло осіб, що мають право на відшкодування понесених збитків.

20. “Дідове застереження” так званої «дідову застереження». Суть її полягає в те, що на конкретний інвестиційний проект, що реалізується іноземним інвестором, до терміну його окупності не повинні поширюватися несприятливі зміни в законодавстві, якщо вони прийняті після початку його реалізації. Термін окупності проекту визначений у сім років. По особливо великих проектів передбачена можливість індивідуального визначення терміну дії «дідову застереження».

Дедушкина оговорка (англ. Grandfather clause) — cложившийся в мировой практике принцип защиты инвестора от изменения законодательства принимающей стороны.[1] Является гарантией неухудшения налогового режима на весь срок реализации инвестиционного проекта.

grandfather clause

n.

1. A provision in a statute that exempts those already involved in a regulated activity or business from the new regulations established by the statute.

any legal provision that exempts a business, class of persons, etc., from a new regulation that would affect prior rights and privileges.

21. “Застереження Кальво”Calvo clause

A provision in an agreement between a private individual and a foreign state that says, in effect, that "aliens are not entitled to rights and privileges not accorded to nationals, and that, therefore, they may seek redress for grievances only before local authorities."

оговорка Кальво (предоставляющая дипломатическую защиту в договорном порядке и распространяющая местное законодательство на иностранцев в целях обеспечения одинакового режима для граждан данной страны и иностранцев)

Универсальный англо-русский словарь. Академик.ру. 2

оговорка Кальво* (устанавливает, что любые споры по инвестициям должны разбираться в судах той страны, где инвестированы средства; включается в контракты, касающиеся международных инвестиций)

See:

Calvo doctrine, foreign investment