1.4 Шляхи управління дебіторською заборгованістю

На сучасному етапі економічного розвитку вітчизняні підприємства неспроможні ефективно управляти дебіторською заборгованістю, яка займає вагому частку в оборотних активах, що спричиняє кризу взаємонеплатежів. Більшість підприємств практично не мають можливості нормально функціонувати у зв’язку з наявністю дебіторської заборгованості, адже це відволікає кошти з обороту. В таких умовах особливо зростає роль ефективного управління дебіторською заборгованістю, своєчасного її повернення та попередження виникнення безнадійних боргів.

Головна мета управління дебіторською заборгованістю полягає в мінімізації її обсягу та строків повернення боргу.

При цьому можуть використовуватися різноманітні методи управління дебіторською заборгованістю, серед яких основними є:

• якісний аналіз покупців (з точки зору платоспроможності), та постачальників (з точки зору надійності та кредитоздатності);

• планування грошових потоків (залежно від запланованого об'єму реалізації готової продукції, співвідношення постійних та змінних затрат визначається кредитоздатність підприємства та його поточна потреба у залучених коштах);

• фінансові операції: відносно дебіторської заборгованості це сучасні методи рефінансування: факторинг, облік та дисконт векселів, форфейтинг, застосування бартерних операцій.

Важливим моментом в управлінні дебіторською заборгованістю є підвищення її якості, чого можна досягти шляхом: всебічного оцінювання фінансового стану потенційних дебіторів, їх платоспроможності, репутації, терміну існування; визначення максимальної суми боргу в цілому та на одного клієнта (лімітування дебіторської заборгованості); використання різних форм забезпечення повернення боргу (застава, страхування, гарантії банків або третіх осіб, оформлення забезпеченим векселем тощо). Проте, наскільки б не було ефективним управління дебіторською заборгованістю не вся дебіторська заборгованість перед підприємством буде погашеною. Тому для оптимізації розміру та структури дебіторської заборгованості підприємствам доцільно рефінансувати її частину.

Рефінансування дебіторської заборгованості – система фінансових операцій, яка забезпечує прискорену заміну дебіторської заборгованості грошовими активами. Метою рефінансування дебіторської заборгованості є прискорення її переведення в інші форми оборотних активів підприємства (кошти, ліквідні короткострокові цінні папери тощо).

До сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості відносяться: факторингові операції, облік векселів або їх продаж на фондовому ринку, форфейтинг.

Факторингові операції - це операції по рефінансуванню дебіторської заборгованості по розрахунках з покупцями продукції через комерційні банки. Суть операції полягає в тому, що підприємство-продавець доручає банку отримання грошових коштів по платіжних документах за поставлену продукцію. За здійснення такої операції банк стягує з підприємства-продавця певні відсотки до суми платежу.

Облік векселів або їх продаж на фінансовому ринку дозволяє перевести дебіторську заборгованість в грошові активи. При обліку векселів банки отримують їх за певною ціною з дисконтом, тобто з дисконтуванням його майбутньої вартості з врахуванням ставки відсотка, що діє на ринку, і премії за ризик. Володіючи статусом цінного паперу, вексель служить предметом купівлі-продажу на фондовому ринку або використовується як засіб платежу.

Форфейтинг є операцією по рефінансуванню дебіторської заборгованості по комерційному кредиту, що оформляється шляхом індосаменту перевідного векселя на користь банку. В результаті такої операції комерційний кредит трансформується в банківський. Слід мати на увазі, що, приймаючи рішення про рефінансування дебіторської заборгованості, підприємство повинне зіставити його вартість з розміром залучення позикового капіталу, а також з розміром втрат від інфляції.

Для управління дебіторською заборгованістю необхідним є розробка заходів щодо скорочення або стягнення простроченої або сумнівної дебіторської заборгованості.

При цьому можуть використовуватися різноманітні методи управління дебіторською заборгованістю, які можна класифікувати на такі групи:

1. юридичні – претензійна робота, подача позову до суду.

2. економічні – фінансові санкції (штраф, пеня, неустойка), передача в заставу майна і майнових прав, призупинення постачань продукції.

3. психологічні – нагадування по телефону, факсу, пошті, використання ЗМІ чи поширення інформації серед суміжних постачальників, що загрожує боржнику втратою іміджу.

4. фізичні – арешт майна боржника, вироблений органами державної виконавчої служби.

Застосування вище перерахованих методів залежить від строку заборгованості. До простроченої та сумнівної дебіторської заборгованості, згідно з запропонованим алгоритмом, рекомендується застосовувати всі вказані методи впливу на боржників.

Крім того на підприємстві повинна вестися активна дебіторська політика шляхом ефективного вирішення наступних задач:

1. аналіз дебіторської заборгованості і визначення на його основі загальних принципів надання відтермінування платежу (своєрідного товарного кредиту);

2. розробка правил встановлення термінів товарного кредиту;

3. визначення гарантій, під які надається товарний кредит;

4. розробка методів оцінки надійності покупця;

5. встановлення правил визначення суми товарного кредиту, що надається одному покупцеві;

6. розробка способів «збору» дебіторської заборгованості;

7. побудова ефективної системи контролю за рухом і своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості.

Основною умовою ефективної реалізації політики управління дебіторами виступає дотримання граничних обсягів дебіторської заборгованості та термінів її погашення. Але якщо перший чинник знаходиться в межах компетенції виробника продукції, то другий часто напряму від нього не залежить. Єдиним способом забезпечення дотримання умов договорів виступає попередній аналіз кожного дебітора. Важливу роль в управлінні дебіторською заборгованістю відіграють планування, організація та контроль роботи з дебіторами.

При управлінні дебіторською заборгованістю найбільше значення набуває здійснення контролю, який дозволяє з’ясувати наскільки ефективно та своєчасно відбувається погашення заборгованості, наскільки запропонована відстрочка платежу відповідає вимогам ринку та стану на ньому підприємства.

Крім цього, потрібно постійно слідкувати за тим, щоб не виникала прострочена дебіторська заборгованість, а у разі виникнення, необхідно здійснити точний методичний підхід для стягнення дебіторської заборгованості і чітко його дотримуватись.

Процедура стягнення дебіторської заборгованості має включати такі дії:

1. телефонний дзвінок в бухгалтерію покупця з метою нагадати про суму заборгованості та період її прострочення, а також поцікавитися причиною затримки платежу та взнати можливий строк оплати рахунка;

2. направлення боржнику акта звіряння разом з листом, який містить прохання погасити наявну заборгованість;

3. направлення боржнику вимоги про сплату боргу протягом певного строку;

4. направлення боржнику листа, підписаного юристом підприємства про наміри звернутися до суду з метою стягнення боргу;

5. звернення до суду (при значних сумах заборгованості).

Всі розглянуті дії сприятимуть управлінню дебіторською заборгованістю.

Таким чином, для зменшення розміру дебіторської заборгованості необхідно:

• визначати ступінь ризику не уплати рахунків покупцями;

• збільшувати коло покупців з метою мінімізації втрат від несплати одним або декількома покупцями;

• контролювати співвідношення дебіторської заборгованості і кредиторської заборгованості;

• вести оперативний контроль за надходженням готівки;

• своєчасно визначати сумнівну заборгованість;

• вести претензійну роботу співпрацюючи з юридичною службою;

• своєчасно надавати платіжні документи.

Отже, необхідно контролювати стан розрахунків та стежити за дебіторською заборгованістю на підприємстві, оскільки значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості і робить необхідним залучення додаткових джерел фінансування. В сучасних економічних умовах підприємствам необхідно чітко розмежувати способи попередження заборгованості, методи її комплексного управління, виявлення альтернативних джерел залучення позикових коштів.

2 АНАЛІЗ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ТОВ «УДАЙ»

2.1 Аналіз формування оборотних активів

Оборотні активи – це частина капіталу підприємства, яка включає як і матеріальні, так і грошові ресурси.

Аналіз оборотних активів проводять на основі даних фінансової звітності підприємства. Актив балансу свідчить про розміщення оборотних активів, що є в розпорядженні підприємства. Кожному виду розміщеного оборотного активу відповідає окрема стаття балансу.

Спочатку необхідно визначити вартість усього майна підприємства (підсумок активу балансу) цього майна на певну звітну дату.

Далі визначається відхилення за кожним видом майна порівнянням даних на кінець і на початок звітного періоду. Для вивчення структурних змін необхідно додатково визначити питому вагу кожного виду майна в загальній валюті балансу і вивчити причини змін структури.

Детальний аналіз складу та структури майна ТОВ «Удай» наведений у таблиці 2.1 - Аналіз складу та структури майна ТОВ «Удай»

Таблиця 2.1 – Аналіз складу та структури майна ТОВ «Удай»

Показник	На 01.01.12 р.		На 01.01.13 р.		Відхилення			Зміна структури
	Сума, тис. грн	%	Сума, тис. грн	%	абсо-лютне	відносне
Необоротні активи	434	37,38	273	8,15	-161	-37,1	-29,23
Оборотні активи	727	62,62	3070	91,85	2350	323,25	29,23
Всього:	1161	100	3350	100	2189	188,54	-

За результатами аналізу даних, наведених в таблиці 2.1 простежується збільшення загальної вартості майна ТОВ «Удай» у 2012 році на 2189 тис. грн. або 188,54 % порівняно з 2011 роком, що свідчить про розширення господарської діяльності. При цьому необоротні активи зменшилися на 161 тис. грн. або 37,1% , а оборотні активи, навпаки, збільшилися на 2350 тис. грн. або 323,25%, порівняно з 2011 роком.

В структурі майна підприємства необоротні активи складають невелику питому вагу всього 8,15%.

Протягом 2011-2012 рр. найбільшу частку в структурі майна ТОВ «Удай» займають оборотні активи ( у 2011 році – 62,62%, у 2012 році – 91,85%) і в загальній вартості їхня питома вага збільшилася на 29,23%, що свідчить про збільшення мобільності майна підприємства.

При цьому слід зазначити, що в порівнянні з минулим роком частка необоротних активів в майні підприємства зменшилася на 29,23%. Такі зміни супроводжуються прискоренням оборотності оборотних активів.

Підприємство ТОВ «Удай має легку структуру активів (менше 40%), що свідчить про незначні накладні витрати і низьку чутливість до змін виручки від реалізації продукції.

Проведений аналіз свідчить, що протягом 2011-2012 рр. склад та структура майна ТОВ «Удай» суттєво змінилася.

Переважна частина оборотних капіталів та його збільшення дає можливість підприємству отримувати прибуток.

У зв’язку з цим необхідно провести аналіз змін окремих показників в складі та структурі оборотних активів ТОВ «Удай», який наведений у таблиці 2.2. Аналізуючи таблицю 2.2 можна зробити висновок, що вартість оборотних активів підприємства зросла на 2350 тис. грн або на 323,25 % , порівняно з 2011 роком. При цьому питома вага збільшилась на 29,23%. Це може призвести до розширення виробництва продукції. Але така зміна в структурі оборотних активів може бути наслідком уповільнення оборотності оборотних активів підприємства, внаслідок об’єктивної необхідності збільшення їх маси, що є вже негативним явищем.

Таблиця 2.2 – Аналіз складу і структури оборотних активів ТОВ «Удай»

Показники	На 01.01.12 р.		На 01.01.13 р.		Відхилення		Зміна структури
	Сума, тис.грн	%	Сума, тис.грн	%	абсолют-не	відносне
Запаси	102	14,03	515	16,74	413	404,9	2,71
Дебіторська заборгованість	125	17,19	666	21,64	541	432,8	4,45
Грошові кошти	215	29,57	554	18,00	339	157,67	-11,57
Інші оборотні активи	285	39,21	1342	43,62	1057	370,88	4,41
Всього:	727	100	3077	100	2350	323,25	-

Найбільшу частку в оборотних активах займають інші оборотні активи. У 2011 році їх частка становила 39,21%, а в 2012 році вона зросла до 43,62%.

Значну частку у формуванні оборотних активах займають грошові кошти та їх еквіваленти. На кінець 2012 року їх абсолютне значення зросло на 339 тис. грн. ( темп росту склав 157,67% ), але їх питома вага зменшилась на 11,57% і склала 18,00%. Такі зміни питомої ваги є наслідком збільшення дебіторської заборгованості ( темп росту склав 432,8%).

Порівнявши показники 2011-2012 рр. на кінець 2012 року частка дебіторської заборгованості значно збільшилася, що свідчить про неефективну кредитну політику підприємства до покупців та про її неплатоспроможність. Тому можна зробити висновок про погіршення ліквідності поточних активів у цілому, а отже про погіршення фінансового стану ТОВ «Удай».

Також збільшилася частка виробничих запасів. Порівнюючи показники 2011-2012 рр. їхня частка зросла з 14,03% до 16,74%. Необхідно дослідити доцільність збільшення залишків запасів, так як необґрунтоване їх збільшення може призвести до: втрати споживчих властивостей продукції через неякісну сировину, падіння ціни на продукцію, збитки, зниження ефективності використання фінансових ресурсів та зменшення ліквідності.

Тому підприємству необхідно нормувати оборотні кошти, оскільки виробничі запаси та дебіторська заборгованість зростають, що має негативні наслідки для підприємства.

Для визначення кількості оборотів, що роблять оборотні активи підприємства за звітний період необхідно визначити коефіцієнт оборотності.

Цей коефіцієнт характеризує розмір обсягу виручки від реалізації в розрахунку на одну гривню оборотних коштів. Він визначається за формулою:

(2.1)

де - коефіцієнт оборотності оборотних активів;

РП – чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.;

ОА – оборотні активи підприємства за період, що аналізується, тис. грн.

= 4,02;

= 1,73;

Згідно з результатами показників коефіцієнт оборотності оборотних активів зменшився на 2,29, що свідчить про погіршення оборотності оборотних активів підприємства.

Також необхідно визначити тривалість одного обороту в днях ( ) – визначається за формулою:

(2.2)

де - тривалість одного обороту,дні;

360 – кількість днів періоду, що аналізуються;

- коефіцієнт оборотності оборотних активів.

= 90;

= 208;

Тривалість обороту оборотних активів збільшилась, що підтверджує зроблені раніше висновки про погіршення оборотності оборотних активів.

Результати розрахунків занесені до таблиці 2.3

Таблиця 2.3 – Аналіз показників оборотності оборотних активів ТОВ «Удай»

Показник	2011 рік	2012 рік	Відхилення
			абсолютне	відносне
Виручка від реалізації продукції,тис.грн	2924	5315	2391	81,77
Оборотні активи,тис. грн	727	3077	2350	323,25
Коефіцієнт оборотності оборотних активів	4,02	1,73	-2,29	-56,97
Тривалість одного обороту, дні	90	208	118	131,11

Виходячи з наведених у таблиці даних, можна зробити висновок , що коефіцієнт оборотності оборотних активів зменшився на 2,29% порівняно з минулим роком і становить 1,73, що свідчить про уповільнення обороту оборотного капіталу ТОВ «Удай». Такі зміни можуть призвести до погіршення фінансового стану підприємства.

Тривалість оборотності оборотних активів збільшився на 118 діб і становить 208 діб,що призведе до нестачі власного оборотного капіталу та залученню додаткових позикових коштів.

Отже, оборотність оборотних коштів погіршилась, що може призвести до погіршення фінансової стійкості та недостатності власних коштів.

Аналіз дебіторської заборгованості необхідний з метою виявлення розмірів і динаміки невиправданої заборгованості, причин її виникнення або росту.

При аналізі дебіторської заборгованості визначається своєчасність розрахункової дисципліни, яка впливає на стійкість фінансового становища підприємства.

Перш за все вивчають, які зміни відбулися в складі та структурі дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду порівняно з початком, а також у питомій вазі дебіторської заборгованості щодо загальної суми поточних активів.

Аналіз складу та структури дебіторської заборгованості наведений у таблиці 2.4.

Як видно, загальна сума дебіторської заборгованості збільшилась на кінець року на 541,00 тис. грн. або на 432,80%, що є негативним результатом діяльності підприємства.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги зросла на 176% і на кінець 2012 року склала 193 тис. грн., що означає збільшення заборгованості покупцями та замовниками по рахунках. Це може призвести до залежності підприємства від фінансового стану партнерів.

Таблиця 2.4 - Аналіз складу та структури дебіторської заборгованості ТОВ «Удай»

Показники	2011 рік		2012 рік		Відхилення		Зміна струк-тури
	Сума, тис.грн	%	Сума, тис.грн	%	абсо-лютне	відносне
Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги	17	13,60	193	28,98	176	1035,29		15,38
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом	63	50,40	189	28,38	126	200		-22,02
Інша поточна дебіторська заборгованість	45	36	284	42,64	239	531,11		6064
Всього:	125,00	100	666,00	100	541,00	432,80		-

Слід зазначити, що підприємство не розрахувалося з бюджетом. У 2011 році сума дебіторської заборгованості перед бюджетом становила 63 тис. грн., тобто 50,40%, а на кінець 2012 року підприє­мство не розрахувалося перед бюджетом і його заборгованість склала 189 тис. грн. або 28,38%..

Негативної оцінки заслуговує зростання іншої дебіторської заборгованості на 239,00 тис. грн. або на 531,11%. Необхідно зазначити, що питома вага цієї заборгованості в загальній сумі дебіторів досить висока: на початок року вона становила 45 тис. грн., питома вага якої складала 36 % . На кінець року – 284 тис. грн. або 42,64% від загальної ваги дебіторської заборгованості підприємству.

Збільшення дебіторської заборгованості негативно впливає на фінансовий стан підприємства і може спричинити фінансові труднощі.

У складі дебіторської заборгованості протягом 2011-2012 рр. відбулися зміни питомої ваги кожної статті. Ці зміни показані на рисунку 2.1 та 2.2.

Рисунок 2.1 - Структура дебіторської заборгованості ТОВ «Удай» станом на 01.01.12 р.

Рисунок 2.2 - Структура дебіторської заборгованості ТОВ «Удай» станом на 01.01.13 р.

Таке становище свідчить про ускладнення розрахункової дисципліни і про значне відволікання коштів з обороту. Це досить негативно впливає на фінансовий стан ТОВ «Удай».

Узагальнюючим показником дебіторської заборгованості є її оборотність. Розраховується фактична та очікувана оборотність на разі умов договорів. Оборотність виступає взагалі показником ліквідності і якості дебіторської заборгованості, вона розраховується як відношення відвантаженої продукції за реалізаційними цінами до середньої дебіторської заборгованості за аналізований період:

(2.3)

де - коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

РП – чистий дохід(виручка) від реалізації продукції, тис. грн.;

ДЗ – середня дебіторська заборгованість за період, що аналізується, тис. грн.

= 23,39;

= 7,98;

Оборотність дебіторської заборгованості погіршилась на 15,41, що свідчить про вилучення коштів з обороту. Даний результат може призвести до погіршення платоспроможності та фінансового стану у цілому.

Оборотність дебіторської заборгованості можна розрахувати в днях. Цей показник розраховується як відношення кількості днів в аналізованому періоді до коефіцієнта обіговості:

(2.4)

де - тривалість обороту дебіторської заборгованості, дні;

360 – кількість днів періоду, що аналізуються;

- коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

= 15 днів;

= 45 днів.

Тривалість обороту дебіторської заборгованості збільшилась на 30 днів, що підтверджує зроблені раніше висновки про погіршення оборотності дебіторської заборгованості.

Результати розрахунків занесені до таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 – Аналіз показників оборотності дебіторської заборгованості ТОВ «Удай»

Показник	2011 рік	2012 рік	Відхилення
			абсолютне	відносне
Виручка від реалізації продукції,тис.грн.	2924	5315	2391	44,98
Дебіторська заборгованість,тис.грн.	125	666	541	432,80
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	23,39	7,98	-15,41	-65,88
Тривалість обороту дебіторської заборгованості, дні	15	45	30	200

Виходячи з наведених у таблиці даних, можна зробити висновок , що коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості зменшився на 15,41% та тривалість обороту дебіторської заборгованості збільшився на 30 днів, що свідчить про вилучення коштів з обороту. Це може призвести до погіршення платоспроможності та фінансового стану ТОВ «Удай» у цілому.