Регулювання норми обов’язкових резервів
При рестрикційній політиці
При експансивній політиці
Збільшення норми
резервування
Зменшення
норми резервування
Зменшення обсягу
кредитних ресурсів банків
Збільшення
обсягу кредитних ресурсів банків
Зменшення
обсягів кредитування економічних
агентів
Збільшення
обсягів банківських кредитів економічним
суб’єктам
Обмеження темпів
зростання грошової маси
Збільшення величини грошової маси в
обігу
Рис. 2. Використання норм мінімальних обов’язкових резервів як інструмента грошово-кредитної політики
Метою застосування резервних вимог є: обмеження темпів зростання грошової маси; вилучення надлишкових коштів із грошової сфери; формування жорсткого зв’язку між грошовою масою і грошовою базою; регулювання попиту на банківські ресурси. Цей інструмент призначений для вирішення довготермінових завдань монетарної політики.
Норма мінімальних резервних вимог встановлюється в законодавчому порядку.
Норма обов’язкового резерву дає можливість Центральному банку впливати через базу грошової маси на кредитоспроможність комерційних банків, в т.ч. на розміри кредитної мультиплікації. Відповідно до цього інституційне регулювання рівня обов’язкових резервів розглядається теорією та практикою грошей як один із найдієвіших механізмів монетарної політики.
База – строкові депозити і депозити до запитання. Франція – суми кредитів, що надаються банком.
Порядок визначення та формування обов'язкових резервів
1. До залучених банками коштів належать кошти, які обліковуються на поточних, вкладних (депозитних) рахунках юридичних та фізичних осіб, а також залучені кошти, що належать юридичним і фізичним особам та відображені в балансі банку на інших рахунках бухгалтерського обліку.
2. Сума зобов'язань банку, що береться для розрахунку обов'язкових резервів, і залишки коштів на кореспондентському рахунку банку в Національному банку за вихідні й святкові дні визначаються на рівні залишків коштів на кінець того робочого дня банку, що передував вихідним чи святковим дням.
3. Сума залишків коштів, що береться для розрахунку обов'язкових резервів за відповідний звітний період резервування, визначається за формулою середньоарифметичної величини
Отримані таким чином середні залишки залучених коштів перемножуються на норму резервування, а отриманий результат – сума мінімальних обов’язкових резервів – повинна перебувати на кореспондентському рахунку банку.
В різних країнах величина норм обов’язкових резервів коливається від 25% в Італії до 0,35% у Великій Британії.
Норми резервних вимог, що встановлюються на вклади в іноземній валюті, значно нижчі за норми, що застосовуються до зобов’язань у національній валюті.
Гроші, що знаходяться на резервних рахунках, не приносять доходу. Ц своєрідний податок.)застосовується в період криз анти циклічно)
В Україні політика мінімальних резервів застосовується НБУ з 1992 року. Положення про порядок формування обов’язкових резервів для банків НБУ. Політика мінімальних резервів (як інструмент грошово-кредитної політики) використовується НБУ для планування та регулювання обсягів грошової маси в обігу, підтримки ліквідної діяльності комерційних банків щодо їх зобов’язань стосовно залучених коштів юридичних та фізичних осіб.
Зобов’язання виконувати резервні вимоги виникає у банку з моменту отримання ліцензії НБУ на право здійснення відповідних банківських операцій. Обов’язковому резервуванню підлягають усі залучені та обліковані на балансі комерційного банку кошти юридичних та фізичних осіб як у національній, так і в іноземній валюті, за винятком коштів, залучених від інших банків та іноземних інвестицій, отриманих від міжнародних фінансових установ (до лютого 2009 р.). Контроль – територіальне управління.
5.3 Облікова ставка є важливим інструментом грошово-кредитної політики, сутність якої полягає у зміні відсотків за кредитами, що їх центральний банк надає комерційним банкам. Плата за вказані кредити виступає в формі облікової ставки відсотка. Офіційна облікова ставка – це плата, яку бере центральний банк при купівлі в комерційних банків цінних паперів до настання термінів їх оплати.
Облікова ставка є орієнтиром за кредитними операціями. Встановлюючи офіційну облікову ставку, центральний банк визначає вартість залучення кредитних ресурсів комерційними банками. Що вищий рівень офіційної облікової ставки, то вища вартість кредитів рефінансування центрального банку. Зміна офіційної облікової ставки використовується і як метод валютного регулювання.
Можна виділити дві групи причин, які впливають на рівень облікової ставки центрального банку:
причини, обумовлені загальними тенденціями розвитку національної економіки;
причини, пов’язані з рішенням центрального банку щодо грошової сфери.
Регулювання облікової ставки відсотка використовується як засіб неадміністративного впливу на масу грошей, що знаходиться в обігу. У багатьох країнах з перехідною економікою, в т.ч. і в Україні, владні структури віддають перевагу політиці низьких фіксованих ставок банківського відсотка. Така політика мотивується наступними аргументами: намаганням стимулювати рівень інвестицій; здійсненням вибіркового кредитування пріорітетних галузей економіки за низькою нормою відсотка; бажанням знизити інфляційні процеси тощо.
Однак, як засвідчує теоретичний аналіз та реальна практика, зазначена політика звичайно не дає бажаних результатів.
Інституційне регулювання рівня обов'язкових резервів розглядається теорією та практикою грошей як один із найдійєвіших механізмів монетарної політики.
Механізм регулювання облікової ставки є простим , що є причиною його широкого використання, виглядає таким чином (рис. 3):