- •Об’єкт та предмет дослідження науки.
- •Методи дослідження, що використовують в картографії.
- •3.Картографічний метод дослідження.
- •4.Етапи та рівні використання карт:
- •5. Властивості карт.
- •6. Історія розвитку картографії.
- •7. Картографічні проекції.
- •8. Географічні координати.
- •10.Масштаб географічних карт.
- •11.Номенклатура топографічних карт.
- •9.Прямокутні координати.
- •12. Сутність польової зйомки.
- •21.Картографічний образ
- •22.Типи географічних карт за змістом.
- •23.Сутність генералізації.
- •29. Континуальні та дискретні поверхні на топографічних картах
- •30. Способи картографічного зображення
- •31. Типи просторового розподілу об'єктів
- •32. Процес створення географічних карт
- •34 Методика способу визначення картографічного зображення
- •36 Методика створення картограми
31. Типи просторового розподілу об'єктів
- регулярний, рівномірний (сад, штучний ліс, систематизована вибірка точкових об'єктів)
- випадковий розподіл об'єктів (рослини в лісі, особини звірів)
- згрупований тип, кластер ний (селища біля річки)
32. Процес створення географічних карт
Створення карт проводиться за допомогою картографічних проекцій — способу переходу від реальної, геометрично складної земної поверхні до площини карти. Для цього спочатку переходять до математично правильної фігури еліпса або кулі, а потім проектують зображення на площину за допомогою математичних залежностей. При цьому використовують різні допоміжні поверхні: циліндр,конус, площину.
Циліндричні проекції використовуються для карт світу — модель Землі ніби вміщують у циліндр і уявно проектують на його стінки земну поверхню. При розгортанні циліндра утворюється плоске зображення; меридіани і паралелі у цій проекції — прямі лінії, що проведені під кутом, лінія найменших спотворень — екватор.
Конічні проекції найчастіше використовуються для зображення Євразії, Азії, світу. Для цього один або декілька конусів насаджуються на модель Землі і на них переносять всі точки земної поверхні. Меридіани у такій проекції — прямі лінії, які виходять з однієї точки (полюса), а паралелі — дуги концентричних кіл.
Для зображення на картах окремих материків чи океанів використовують азимутальні проекції. При цьому на площину проектують поверхню материка. Точкою нульових спотворень є точка дотику площини до земної поверхні. Водночас периферійні частини карти мають в такій проекції максимальне спотворення. Паралелі у прямих азимутальних проекціях (точка дотику — полюси) зображаються концентричними колами, а меридіани — прямими (променями). У такій проекції складені карти Антарктиди, приполярних районів. У поперечно-азимутальній проекції (точка дотику — на екваторі) складена карта півкуль. У ній меридіани і паралелі — криві, за винятком екватора і середніх меридіанів півкуль. Для зображення окремих материків точки дотику вибирають у їх центрі (карти Африки, Австралії, Америки). В сучасних умовах картографічні проекції будуються також за допомогою математичних розрахунків без допоміжних поверхонь. Їх називають умовними.
Внаслідок кулястості Землі на картах існує спотворення довжин, кутів, форм та площ. Вони є різних видів, а їх величина залежить від виду проекції, масштабу карти і охоплення території. Виявити на карті спотворення довжин вздовж меридіанів можна, порівнявши відрізки меридіанів між двома сусідніми паралелями. Якщо вони рівні, то спотворень немає.
Про спотворення відстаней на паралелі свідчить співвідношення довжин відрізків екватора і паралелі 60° широти між сусідніми меридіанами. Коли відсутні спотворення, то відрізок екватора рівно у два рази більший, ніж відрізок 60°-ої паралелі.
Про спотворення кутів, яке є характерним для більшості карт, можна зробити висновок у тому випадку, коли паралелі і меридіани не утворюють між собою прямих кутів.
Розрізнити спотворення форм можна порівнявши довжину і ширину якогось географічного об'єкта на карті і глобусі. Якщо співвідношення в обох випадках рівні, то спотворень форм немає. Ще простіше це зробити можна, порівнявши клітинки сітки на одній широті: коли вони однакові, то це свідчить про відсутність спотворень форм на даній географічній карті.
Якщо площі двох клітинок між сусідніми паралелями рівні, то з цього виходить, що на карті немає спотворення площ.
Залежно від призначення карт, для них підбирають такі проекції, на яких один із видів спотворень може бути відсутнім, або дуже незначним. За характером спотворень картографічні проекції поділяють на рівновеликі (немає спотворень площ), рівнокутні (немає спотворень кутів) і довільні (існують всі види спотворень).
33. первинна інформація є дуже різноманітною. Вона може бути представлена в офіційних джерелах ( екологічні паспорти регіонів, національна доповідь, статистична звітність, фондові матеріали державних структур), в неофіційних джерелах (інтернет, наукова література, періодичні публікації наукових досліджень, власні дослідження). Інформація подається у вигляді таблиць, описів, звітів систематичних досліджень.
