5. Властивості карт.

Карта – це зменшене, подібне та узагальнене зображення на площині поверхні Землі, інших небесних тіл або космічного простору, що побудоване за певними математичними законами й наочно за допомогою умовних знаків показує розміщення й зв’язки різних предметів, явищ чи процесів, а також їх якісні та кількісні характеристики.

1. Просторово-часова подібність – подібність зображення до природної території:

• Геометрична подібність – подібність розмірів та форм об’єкта до його зображення. Забезпечує точність вимірів відповідно до масштабу карти. Дослідник отримує інформацію про розміри та конфігурацію явища. Але ця властивість може бути порушеною за рахунок використання поза масштабних позначок. Іноді геометричну подібність порушують навмисно, щоб показати масштабність явища.

• Часова – передача правильної інформації на певний момент часу. Ця подібність добре простежується на картах різного часу або на одній карті, яка містить інформацію про часову динаміку.

• Подібність відношень – простежується в подібності зв’язків, територіальної підпорядкованості, взаємному розташуванні об’єктів. Це головна подібність для карт, на яких зображені складні полі компонентні системи . Саме цю властивість застосовують під час використання серії взаємопов’язаних карт різної тематики.

2. Змістовна відповідність – це науково обґрунтоване зображення головних особливостей дійсності з урахуванням генезису, зовнішньої та внутрішньої структури, а також ієрархії об’єктів.

3. Абстрактність – при створенні карт відбувається цілеспрямований відбір, узагальнення, ідеалізація об’єктів. Відбувається виключення несуттєвих малозначних деталей. Ця властивість надає перевагу картам порівняно з космічним та аерофотознімками.

4. Вибірковість – на карті з’являється можливість відображати відокремлено ті процеси та явища, які в дійсності діють разом. Взагалі будь-яка карта ілюструє тільки частину реальних подій.

5. Синтетичність – на карті можна відобразити ті процеси та явища, які протікають відокремлено.

6. Метричність – дозволяє виконувати різні виміри якісних та кількісних характеристик. Для цього на карті має бути інформація про масштаб, класифікацію та шкали розмірів явищ.

7. Однозначність – будь-якій точці на карті з координатами А(х,у) відповідає лиш одна координата Z. Отже А(x,y,z), Z – просторове розташування. Координата Z має лиш один зафіксований в легенді зміст.

8. Безперервність зображення – для її створення необхідно мати інформацію про всю досліджувану територію.

9. Обзорність – дозволяє досліднику охопити великі за площею явища. Саме ця властивість надала важливість дослідникам відкрити деякі глобальні явища.

10. Логічність легенди – легенда пояснює умовні знаки, що зображені на карті, містить таксономічні одиниці різних рангів, показує їх підпорядкованість.

6. Історія розвитку картографії.

Картографія (kartos – кусок папірусу) – галузь науки, техніки, виробництва, що охоплює вивчення, створення та використання картографічних творів. Це наука про відображення і дослідження природних і суспільних об’єктів, явищ, процесів за допомогою картографічних зображень – просторових образно знакових моделей. Основними результатами цих досліджень є карти і глобуси. Виділяють геокартографію та космічну картографію.

Розвиток картографії почався в країнах Давнього світу. Це були карти створені окомірною зйомкою або спостереження дослідників. Перше зображення Східної Європи з’явились на картах Птолемея. Картографія розвивалась в Давньому Китаї, інтенсивний розвиток – в епоху Відродження. Перші великомасштабні роботи почали проводитись в 16 столітті (карти Боплана). Великі успіхи в Росії (16-18 століття)

На початку 20 ст. набуває значення аерозйомка, і в 60-ті роки – космічна зйомка.