21.Картографічний образ

Для формування картографічного образу має значення просторова комбінація знаків, їх взаємне розташування, взаємна впорядкованість, об’єднання, розташування відносно координат.

Поєднання та просторова взаємодія знаків, що належать до різних графічних систем, утворюють нескінченну множину картографічних образів.

Картографічний образ виявляється в результаті взаємодії фахівця з картою.

Картографічний образ – просторова комбінація картографічних знаків, яка сприймається читачем або розпізнавальним приладом.

Картографічний образ – система, яка має свої властивості. Властивості картографічного образу – картографічний малюнок. Всі картографічні образи, що виникають в дослідника, можна представити в кількісній формі.

За часом картографічні образи можуть відноситись до сучасних явищ. Можуть показувати минулий час. Може демонструвати майбутню картину, завдяки якій ми можемо створювати прогнози.

22.Типи географічних карт за змістом.

За змістом виділяють дві великі групи карт — загальногеографічні і тематичні.

• Загальногеографічні карти зображають всі географічні явища: рельєф, гідрографію, рослинно-ґрунтовий покрив, населені пункти, господарські об'єкти, комунікації, кордони і таке інше. Загальногеографічні великомасштабні карти, на яких зображені всі об'єкти, які є на місцевості, називаються топографічними. Середньомасштабні загальногеографічні карти — це оглядово-топографічні, а дрібномасштабні загальногеографічні карти — оглядові;

• Другою групою є тематичні карти, що показують розміщення, взаємозв'язки і динаміку природних явищ, населення, економіки, соціальну сферу. Їх можна об'єднати у дві групи: карти природних явищ і карти суспільних явищ.

  • Карти природних явищ охоплюють всі компоненти природного середовища і їх комбінації. В цю групу входять карти геологічні, геофізичні, карти рельєфу земної поверхні і дна Світового океану, метеорологічні і кліматичні, ботанічні, океанографічні, гідрологічні, грунтові, карти фізико-географічних ландшафтів і фізико-географічного районування тощо.

  • Карти суспільних явищ включають карти населення, економічні, політичні, історичні, соціально-географічні. Кожен з згаданих підрозділів також може ділитись. Так, економічні карти охоплюють також карти промисловості (як загальні, так і галузеві), сільського господарства, рибної промисловості, транспорту і зв'язку тощо.

23.Сутність генералізації.

Генералізація – вибір головного, суттєвого та його цілеспрямоване узагальнення.

Картографічна генералізація, якщо вона основана на наукових принципах, дає якісно новий картографічний образ, та виявляє нові закономірності.

Добре картографічна генералізація простежується на космічних знімках.

Різномасштабна зйомка при різній спектральній, тематичній та математичній генералізації дає інформацію про ієрархічне підпорядкування об’єктів. В геології різномасштабна зйомка дає інформацію про тектонічні структури різної глибини залягання.

Генералізація переслідує 2 мети:

• зберегти геометричну точність об’єкта (лінійні та площинні виміри);

• зберегти змістову відповідність.

Проте деколи геометрична точність може поступатись змістовій відповідності. При генералізації може змінюватись спосіб картографічного зображення, шкала.

24.Точність дослідження по картам.

Результати дослідження просторових об’єктів залежать від точності карт.

Деякі помилки можна дослідити та виявити за допомогою теорії похибок, проте інші помилки можна виявити в залежності від навичок дослідника.

Фактори, що впливають на точність карт:

1. мета, задачі дослідження

Точність дослідження залежить від того, як сформульована мета. Наприклад, карти кутів нахилу поверхні.

2. Точність первинних карт залежить від математичної основи карти (проекція, масштаб), якості джерел, їх сучасності, достовірності, технології виконання.

3. Технічна точність залежить від точності приладів. Для оцінки технічної точності потрібно мати інформацію про методи вибірки, об’єм фактичного матеріалу, про репрезентативність матеріалу, про способи математичної обробки матеріалу. Великий вплив на точність мають географічні характеристики об’єкта, чіткість його просторових меж та часових характеристик.

4. Коректність дослідження. Якщо д-я базується на неперевіреній інформації, то точні виміри не приведуть до отримання об’єктивної картини. Цей фактор повністю залежить від дослідника та є суб’єктивним.

За ступенем точності всі дослідження поділяють на 3 групи:

• точні карти

• середня точність

в цьому випадку надмірна точність є методичною помилкою.

• Приблизні карти (картосхеми) використовують при першому знайомстві з об’єктом шляхом візуальних спостережень.

Способи виявлення неточності карт:

• Співставлення карт крупнішого масштабу

• Співставлення об’єктів, зображених на карті з їх фактичним розташуванням в натурі

• Дослідження проявів генералізації на заздалегідь створених картах.

25. Для планів місцевості і великомасштабних карт є окремі умовні знаки. Бони бувають декількох видів — контурні, лінійні, позамасштабні. Ті об'єкти, розміри яких достатньо великі, щоб їх можна було відобразити у масштабі карти, передаються контурними або площадними умовними знаками. Вони складаються з контуру (наприклад, кордону держави) і його заповнення (кольору).

Якщо об'єкти настільки малі, що їх не можна відобразити в масштабі плану чи карти (наприклад, джерело), то їх позначають позамас-штабними умовними знаками. На вигляд вони можуть бути геометричними фігурками, схематичними малюнками та ін. Чим менший (дрібніший) масштаб карти, тим більше на ній поза-масштабних позначень.

Об'єкти великої протяжності, але малої ширини (річки, дороги, кордони) наносять лінійними умовними знаками. Тільки довжина їх відоб-ражена в масштабі, а ширина — довільна, а тому її не потрібно намагатися виміряти.

Крім перелічених трьох видів умовних знаків, на планах також використовуються пояснювальні знаки (стрілки, що показують напрями течії річок), написи, буквені та цифрові позначення. Цифрами позначають висоту найвищих точок місцевості тощо. Усього на планах місцевості використовують близько 350 умовних знаків і понад 400 скорочених пояснювальних підписів.

26. Точкові об'єкти - зображуються на топографічних картах поза масштабними умовними позначеннями, а на місцевості локалізуються у вигляді точки (окремі вершини, пункти геодезичної мережі, домінантні споруди, вежі, тощо).

27. Лінійні об'єкти- мають значну довжину і зображуються на карті лінійними позначеннями (річки, канали, шляхи сполучення, лінії зв'язку та електропередач, лісові просіки, яри та урвища, берегова лінія, тощо).

28. Площинні об'єкти- мають чітко окреслені контури і займають значну площу (озера, болота, лісові галявини, ділянки сільськогосподарських угідь, населені пункти, тощо).