
- •Об’єкт та предмет дослідження науки.
- •Методи дослідження, що використовують в картографії.
- •3.Картографічний метод дослідження.
- •4.Етапи та рівні використання карт:
- •5. Властивості карт.
- •6. Історія розвитку картографії.
- •7. Картографічні проекції.
- •8. Географічні координати.
- •9.Прямокутні координати.
- •10.Масштаб географічних карт.
- •11.Номенклатура топографічних карт.
- •12. Сутність польової зйомки.
- •21.Картографічний образ
- •22.Типи географічних карт за змістом.
- •23.Сутність генералізації.
- •29. Континуальні та дискретні поверхні на топографічних картах
- •30. Способи картографічного зображення
- •31. Типи просторового розподілу об'єктів
- •32. Процес створення географічних карт
- •34 Методика способу визначення картографічного зображення
- •36 Методика створення картограми
29. Континуальні та дискретні поверхні на топографічних картах
Типи поверхонь (полігонів):
- Континуальні (неперервні)- будують способом ізолінії (рельєф, ізотем)
- Дискретні (перервні)-є обов'язково обчисленою, визначеною (характеризують інтенсивність, оцінку явища)
30. Способи картографічного зображення
На картах об'єкти, явища і процеси відтворюють різними способами.
Спосіб значків застосовують для зображення об'єктів, що не виражаються в масштабі карти. Значки можуть бути геометричними (наприклад місця видобування корисних копалин) або мати вигляд наочних малюнків (якір як символ морського порту). Способом лінійних знаків відображають на картах лінійні об'єкти: берегову лінію морів, річки, кордони, дороги, трубопроводи. Вони масштабні за своєю довжиною та конфігурацією, але переважно позамасштабні за шириною.
Способом якісного фону відтворюють поділ території на однакові в якісному відношенні частини. Усі частини зафарбовують різними кольорами. Цим способом показують явища і об'єкти, які мають на земній поверхні суцільне поширення, тобто між зображуваними територіальними частинами на карті не може бути білих плям. Так зображують, наприклад, геологічну будову території, ґрунти, природні зони, держави, одиниці адміністративно-територіального поділу тощо. Спосіб ареалів дає змогу виділити на карті території поширення якихось однорідних явищ. Ареали зображують суцільною чи пунктирною лінією, зафарбуванням, штрихами чи малюнком. Явища, відтворені цим способом, на відміну від тих, які передаються способом якісного фону, не мають суцільного територіального поширення: на карті їх зображують окремими плямами (льодовики, багаторічна мерзлота,болота, заповідники тощо). Спосіб ізоліній застосовують для відображення явищ, які мають суцільний, безперервний і при цьому більш-менш плавний розподіл на земній поверхні. Ізолінії, як вам відомо, це лінії, що сполучають на картах точки, які на місцевості мають однакові кількісні показники якогось явища. Ізолініями, наприклад, зображують висоту суходолу (горизонталі), глибини морів (ізобати), температуру повітря (ізотерми), кількість опадів, солоність води. Для кращого сприйняття явища ділянки між сусідніми ізолініями часто зафарбовують у різні кольори (як рельєф на фізичних картах). Способом знаків руху передають явища, які переміщуються у просторі (наприклад, напрямки вітрів і течій). Кольором і шириною знаків руху можна охарактеризувати явища — холодні або теплі течії, вітри влітку і взимку.
Спосіб картодіаграми дає можливість відобразити абсолютні значення кількісних показників на окремих територіях. Наприклад, цим способом подають інформацію про кількість населення чи об'єм водних ресурсів в областях України. Діаграми можуть мати вигляд стовпчиків, стрічок, квадратів, кругів або інших геометричних фігур. Способом картограми подають відносні значення кількісних показників, що стосуються окремих територій. Картограмою відображають, наприклад, середню густоту населення, розраховану на одиницю площі або запаси водних ресурсів, що припадають на одного мешканця в області.