1. Об’єкт та предмет дослідження науки.

Топографія – наука, що вивчає земну поверхню в геометричному та географічному відношенні та розробляє способи зображення цієї поверхні на площині, створенням карт та планів, за якими можна визначити планове положення місцевості.

Завдання:

- розробка та вдосконалення методів топозйомки;

- вдосконалення змісту та класифікації топокарт;

- вдосконалення методики створення та поновлення карт в одержання за ними інформації;

- вдосконалення умовних знаків.

2. Методи дослідження, що використовують в картографії.

Методи:

1. Польові методи (стаціонарні, дистанційні);

2. Камеральні методи (математичний, диференціювання космічних та аерофотознімків)

Стаціонарні – візуальні методи (окомірна зйомка), методи топозйомки;

Дистанційні – аерофотозйомка, космічна зйомка.

3.Картографічний метод дослідження.

Картографічний метод – використовують науки про Землю. За допомогою карт може відбуватись обмін інформацією між різними науковими напрямками. В цьому методі поєднано 2 самостійна та взаємозалежні процеси: створення карт (картографування), використання картографічних творів.

Причини виділення картографічного методу:

1. Створення великого фонду високоякісних топографічних та тематичних карт;

2. Розробка та вдосконалення прийомів аналізу карт. Окрім традиційних карто метричних та морфо метричних методів, використовуються методи математичної статистики чисельного аналізу, теорії інформації, математичної логіки, теорії розпізнання образів;

3. Можливість використання електронно обчислювальної техніки, геоінформаційних систем (ГІС), що дозволяє вирішувати комплексні просторові завдання;

4. Потреби різних галузей науки, які звертаються до карт, як до джерела інформації.

Картографічний метод включає такі основні етапи:

1. Ознайомлення з об’єктом вивчення шляхом спостереження або аналізу різної інформації та її підготовки для створення і читання карт;

2. Використання спеціальних прийомів аналізу та перетворення картографічної інформації;

3. Осмислення й тлумачення отриманої інформації з метою формування обґрунтованих уявлень про об’єкт дослідження та тенденції його розвитку.

Прийоми дослідження: візуальний аналіз, опис, метод географічної побудови, карто метричні прийоми, прийом математичного моделювання.

Задачі, що дозволяє вирішити метод: охорона НПС, раціональне використання природних ресурсів, вивчення атмосферних процесів, соціально-економічні дослідження, прогнозування розвитку природних ресурсів (комплексів).

4.Етапи та рівні використання карт:

1) Використання карт для наукового пізнання та отримання з них інформації. Спочатку основною цінністю карт вважають її оглядовість – можливість побачити на карті те, що скрито від спостережень. Карта цінувалась як засіб фіксації та систематизації географічних знань, виявлення просторових закономірностей. Всі закономірності виявлені по картам, носили якісний характер. Головним методом в ці часи є порівняльно-географічний метод, а ведучим принципом є інтуїція вчених.

2) Втілення в науку кількісних методів, його початок 60-ті роки минулого століття, на перший план виходить метричність.

3) З середини 60-их років 20 ст. в усіх науках відбувається математизація і пізнання. Вирішення наукових проблем стає можливим з використанням математичного моделювання. Процес математичного моделювання є дуже специфічним. Математичні моделі будують на основі картографічної інформації, потів випробовують і втілюють за допомогою карт.

4) З’являється можливість застосовувати карти при вивчення природних систем. Це потребує використання комплексу карт та атласів.

5) Розвиток прогнозного напряму. Метод прогнозу – вчення з використанням карт – картографічна екстраполяція.